Перейти до вмісту

Деймос (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Деймос
Знімок апарата Mars Reconnaissance Orbiter
Відкриття
ВідкривачАсаф Голл
Дата відкриття12 серпня 1877
Названа на честьДейм Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальні характеристики
Велика піввісь23 463,2 км[1]
(6,92 радіусів Марса)
Перицентр23 455,5 км
Апоцентр23 470,9 км
Ексцентриситет0,00033[1]
Орбітальний період1,263 діб[1]
(30,312 год.)
Середня орбітальна швидкість1,3513 км/с[2]
Нахил орбіти0,48 радіан Редагувати інформацію у Вікіданих
Є супутникомМарса
Фізичні характеристики
Розміри15 км × 12,2 км × 11 км[3]
Середній радіус6,2 ± 0,18 км[4]
Маса1,4762× 1015 кг[2]
Середня густина1,471 ± 0,166 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння на поверхні0,003 м/с²[2]
Друга космічна швидкість5,556 м/с[2]
Період обертаннясинхронний[1]
Нахил осі0,93° (до екватора Марса)
1,791° (до локальної площини Лапласа)[1]
27,58° (до екліптики)
Температура≈233 K
Видима зоряна величина12.4[5]
CMNS: Деймос у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Деймос (грец. Δείμος «жах») — менший і віддаленіший з двох супутників Марса. Найбільший розмір — 15 км[6], форма неправильна. Відкритий Асафом Голлом 12 серпня 1877 року; названий на честь Деймоса — персоніфікації жаху в давньогрецької міфології, сина й супутника Ареса. Як і Фобос, завжди повернутий до Марса одним боком. Вважається, що Деймос є захопленим астероїдом із головного поясу.

Поверхня Деймоса червонувата[7] й дуже темна, її коефіцієнт відбиття становить всього 7 відсотків — приблизно вдвічі менше, ніж у поверхні Місяця[8]. Ці факти й низька середня густина супутника (близько 1,5 грам на кубічний сантиметр) вказують, що Деймос подібний за складом до астероїдів типу D, що містять вуглець та кригу[7]. Через малу масу Деймоса його гравітація дуже слабка — друга космічна швидкість на поверхні складає лише 20 км/год (близько 5 м/с).

Деталі рельєфу

[ред. | ред. код]

Поверхня Деймоса набагато більш гладенька, ніж у Фобоса, бо більшість кратерів покрита тонкозернистим реголітом. Там нема й притаманних Фобосу борозен. Ймовірно, частина речовини, викинутої при ударах метеоритів, довго залишалася на орбіті навколо супутника, поступово осаджуючись і приховуючи нерівності рельєфу. Товщина цього шару може досягати 100 метрів[6].

Станом на 2019 рік на Деймосі тільки дві деталі поверхні мають власні імена. Це кратери Свіфт (діаметром 1 км) і Вольтер (1,9 км). Вони названі на честь письменників (Джонатана Свіфта й Вольтера), які передбачили існування в Марса двох супутників ще до їхнього відкриття. Обидва кратери отримали назви у 1973 році[9][10].

На початку 2023 року, марсіанський орбітальний апарат ОАЕ Hope Probe в ході місії Хесса Аль-Матруші виконав фотографування Деймоса. Науковцям вдалося з'ясувати, що Деймос складається з тих самих матеріалів, що й сам Марс, а це означає, що супутник утворився одночасно з Марсом, а не є захопленим астероїдом, як вважалося раніше, також його ширина становить лише 12,4 км[11].

Пророкування про два супутники

[ред. | ред. код]

Припущення про існування в Марса двох супутників висловив Йоганн Кеплер у 1610 році. Він виходив із таких міркувань: якщо в Землі є один супутник, а в Юпітера — чотири, то кількість супутників зростає в геометричній прогресії. За цією логікою у Марса повинно бути два супутники.

У 3-й частині розділу 3 «Мандрів Гулівера» (1726) Джонатана Свіфта, яка описує летючий острів Лапута, говориться, що астрономи Лапути відкрили два супутники Марса на орбітах, рівних 3 і 5 діаметрам Марса з періодами обертання відповідно 10 і 21,5 год. Реально Фобос і Деймос перебувають на відстані 1,4 і 3,5 діаметра Марса від центру планети, а їх періоди — 7,6 і 30,3 год.

Орбіти Фобоса і Деймоса (відносні розміри збережено)
Деймос: мозаїка знімків «Вікінгів»
Поверхня зблизька (ділянка розміром 1,2 × 1,5 км)
Найменовані кратери

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У травні 2025 року марсохід «Персеверанс» зафіксував унікальне зображення Деймоса. Зображення було отримане за допомогою однієї з навігаційних камер, встановлених на щоглі марсоходу. Знімок зафіксував об'єкт на тлі зірок, однак вчені не можуть точно пояснити, як саме він потрапив у поле зору камери марсоходу[12][13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Planetary Satellite Mean Orbital Parameters: Satellites of Mars. JPL (by Caltech). NASA. 2013-Aug-23. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2018. (англ.)
  2. а б в г Mars: Moons: Deimos. NASA Solar System Exploration. 16 жовтня 2018. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 16 жовтня 2018. (англ.)
  3. Deimos. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 6 червня 2014. (англ.)
  4. а б в Planetary Satellite Physical Parameters. Jet Propulsion Laboratory (Solar System Dynamics). 13 липня 2006. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 29 січня 2008. (англ.)
  5. Mars' Moons [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  6. а б Deimos. NASA. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 16 жовтня 2018.(англ.)
  7. а б Views of Phobos and Deimos. NASA. 27.11.2007. Архів оригіналу за 04.05.2016.
  8. [Deimos (MOON OF MARS) / Encyclopaedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018. Deimos (MOON OF MARS) / Encyclopaedia Britannica (англ.)]
  9. Deimos. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  10. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  11. Це приголомшливо. З'явилося перше в історії близьке фото супутника Деймоса. 29 квітня, 21:06
  12. Perseverance Sees Deimos in the Sky. // By Mark Thompson. May 16, 2025
  13. Апарат NASA Perseverance зафіксував супутник Марса в аномальному місці космосу. 19.05.2025, 6:39 pm

Посилання

[ред. | ред. код]