Жан-Батіст Перроно
Жан-Батіст Перроно (фр. Jean-Baptiste Perroneau 1715, Париж — 19 листопада, 1783, Амстердам, Нідерланди ) — французький гравер і художник доби рококо. Відомий майстер портрету в техніці пастель.
Не всі факти з життя художника добре відомі. Втрачені свідоцтва про день і місяць народження. Відомо лише місто.
Перроно мав історіографа Фонтене́, що подав його життєпис з позицій белетристики. Фонтене́ писав :
Він ( Перроно ) не був народжений для навчання мистецтву, котре вимагає багато наполегливості і терпіння. Він покинув гравюру і почав працювати пастеллю [11]
За відсутнісю інших свідоцтв ми примушені рахуватись з цими записами. Так, Фонтене́ сповіщав про ранні роки Перроно, що той опановував художню майстерність у художника-декоратора Натуара, а графічну техніку у Кара[11]. Пізні перевірки підтвердили, що молодий Перроно справді робив графічні копії з картин Натуара, тобто навчався на них. Але свідки праці Перроно сповіщали, що той якраз відрізнявся терплячістю і міг довго доопрацьовувати портрет, бо його не влаштовував проміжний етап чи не той блиск у очах моделі.
Він дійсно перейшов на техніку пастелі, бо був мандрівним майстром-портретистом. Пастель спрощувала етапи праці під час мадрів, бо не потребувала сушки і була модною технікою в добу рококо. Пастель використовувала низка французьких майстрів, тому дорікати Перроно за використння пастелі — недоречно. До того ж, він працював і олійними фарбами при нагоді.
Дослідникам відомий протокол художньої академії від 27 серпня 1746 р. , котра вимагала від скромного художника два портрети олійними фарбами . І художник їх надав у відповідній протокольним вимогам техніці («Скульптор Адан старший » та «Художник Удрі» ) [12]. Відомо, що він працював олійними фарбами і в Голландії, де перебував у останні роки життя.
Майже до кінця 1750-х років свідоцтв про майстра надто мало. Адже з 1740-х років він у пошуках заробітку почав мандрувати (він працював у містах Бордо, Тулуза, Ліон). Є відомості про подорожі до Італії і навіть до російського Петербургу.
Життєпис художника — це його вимушені мандри та відгуки про твори, надані у Паризькі Салони. Про твори Перроно сповіщала низка французьких репортерів і критиків, серед котрих і Дені Дідро.
Небагатий художник покинув Францію і оселився у Амстердамі. В останні роки життя його художня активність зменшилась. Останнє свідоцтво про митця датоване 1780 роком. 19 листопада 1783 року він помер у Амстердамі.
- «Гравер Габріель Гукьє»,1747, Лувр, Париж
- «Хлопчик з книгою», 1740, Ермітаж
- «Мадмуазель Гукьє з котом»,1747, Лувр, Париж
- «Художник Жилькен», Париж
- «Мирон де Портью»
- «Письменник Жак Казот», Лондон
- «Мадам Пезан-Дютільє», Париж
- «Мадам де Соркенвіль», 1749, Лувр, Париж
- «Поет Робе де Бовезе», 1759, Орлеан
- «Даніель Жусс»
- «Портрет невідомого»
- «Скульптор Адан старший»
- «Будівничий Робер Суайє»
- « Мадам де Фріш»
- «Робер Сойєр, військовий інженер»
- «Сара Гінлупен», 1763, Державний музей (Амстердам)
-
«Шарль Ленорман ду Кудре» (1712-1789), 1769
-
«Робер Сойєр, військовий інженер»
-
«Сара Гінлупен», 1763, Державний музей (Амстердам)
- Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968
- ↑ Art UK — 2003.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Jean Baptiste Perronneau
- ↑ RKDartists
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ http://collecties.stadsarchief.rotterdam.nl/publiek/detail.aspx?xmldescid=874279
- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ Mr. Willem Boreel (1744-1796), schepen en raad van Amsterdam
- ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
- ↑ а б Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968. с. 111
- ↑ Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968. с. 113
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Батіст Перроно