Земельне питання

Земельне або ж аграрне питання — в широкому сенсі це питання про економічні закони розвитку сільського господарства, про розподіл та перерозподіл землі та пов'язана з цим боротьба. Оскільки раніше саме сільське господарство було основою економіки і саме в ньому була зайнята більшість населення саме це питання було, а подекуди на жаль й досі залишається головним політичним питанням.

Земельне питання в тій чи іншій формі існувало в кожну історичну епоху причому його зміст був різним у різних випадках. Втім найчастіше під земельним питання розуміли той чи інший вид перерозподілу землі. Найчастіше цей термін в історичній, політичній та економічній літературі використовують на означення подій Нового часу. Як правило в центрі земельного питання стояли більше чи менш успішні спроби ліквідації крупного землеволодіння на наділення землею селян, що безпосередньо на ній працюють.

Найважливіші аграрні законодавчі акти

Час	Країна	Закони та їх короткий зміст
24 лютого 1646	Англія	Ордонанс парламенту про відміну «лицарського тримання», тобто про перетворення земель, що знаходилися у васальній залежності від корони на вільну приватну власність лендлордів, за збереження копігольду. Підтверджений та доповнений актами від 27 листопада 1656 та від червня 1660.
9 червня 1657	Англія—Ірландія	Акт англійського парламенту про перетворення нових землеволодінь в Ірландії в манори.
1787	Сполучені Штати Америки	Закон про націоналізацію земель на Захід від Аллеганів. Дозволяв купівлю земель з націоналізованого фонду за низькими цінами лише великими ділянками — не менше 640 акрів (близько 240 га).
4 серпня 1789	Франція	Декларація депутатів від шляхти та духовенства в Національних зборах про відмову від своїх феодальних привілеїв: десятин, прав на полювання, судових прав тощо.
15 березня 1790	Франція	Земельний декрет Установчих зборів: скасування особистих феодальних повинностей, часткова відміна тріажу при збереженні за поміщиками раніше захоплених суспільних земель.
18 червня 1792	Франція	Декрет законодавчих зборів про скасування усіх «випадкових» феодальних повинностей без усякого відшкодування.
20-22 та 25-28 серпня 1792	Франція	Земельні декрети законодавчих зборів: полегшення для селян сплати викупу «реальних» прав та сплати земельних повинностей, встановлення п'ятирічного терміну для стягнення боргів, остаточне скасування тріажу та повернення селянам громадських земель.
15 грудня 1792	Франція	Декрет Конвента про знищення феодальних прав та повинностей в країнах окупованих французькими військами.
10 червня 1793	Франція	Декрет Конвента про передачу селянам громадських земель та факультативний їх розподіл між членами громад.
17 липня 1793	Франція	Декрет якобінського Конвента про повне знищення феодальних прав та привілеїв і про спалення феодальних грамот — найважливіший земельний закон французької революції.
9 жовтня 1807	Німеччина	Едикт про скасування особистої кріпосної залежності в Пруссії.
14 вересня 1811	Німеччина	Едикт «Про регулювання поміщицьких та селянських стосунків» в Пруссії який дозволяв перетворення спадкових наділів селян на їх приватну власність в разі передачі частини земель поміщикам. Згідно з додатковим законом від 29 травня 1816 дія закону 1811 року не поширювалася на селян, що володіли дрібними ділянками.
1843	Греція	Земельна реформа — частковий розподіл колишніх великих маєтків турецьких землевласників, наддання селянам права купувати на виплат державні землі.
18 березня 1848	Угорщина	Сейм в Пожоні прийняв закон про скасування кріпосного права.
28 березня 1848	Чехія	Видання австрійським урядом патенту (указу) про викуп кріпосних повинностей в чеських землях з 31 березня 1848.
7 вересня 1848	Австрія	Указ цісаря про скасування особистої залежності та про відміну феодальних повинностей за викуп.
2 березня 1850	Німеччина	Закон про скасування в Пруссії селянської поземельної залежності за викуп.
19 лютого 1861	Російська імперія	Маніфест про звільнення селян. Скасування кріпосного права.
20 травня 1862	Сполучені Штати Америки	Гомстед-акт, закон про земельні наділи, згідно з яким кожен громадянин США, сплативши невеликий збір, міг отримати з суспільного фонду ділянку землі до 160 акрів (65 га).
26 червня 1863	Російська імперія	Положення про поземельний устрій удільних селян.
19 лютого 1864	Польща (російська частина)	Указ царського уряду про земельну реформу в Королівстві Польськім - скасування феодальних повинностей, надання селянам у власність земель якими вони користувалися.
14 серпня 1864	Румунія	Так званий «Закон про регулювання сільської земельної власності» який скасував кріпосне право, але зберіг сильні його пережитки.
21 вересня 1877	Болгарія	Постанова Російського цивільного управління в Болгарії, створеного під час російсько-турецької війни, що дозволяла болгарським селянам тимчасово використовувати землі турецьких біженців, що стало поштовхом до земельного перевороту в Болгарії в 1877-1879 роках який призвів до знищення турецького феодального землеволодіння і перетворення селян в дрібних земельних власників.
22 серпня 1881	Ірландія	Закон про врегулювання орендних відносин прийнятий англійським парламентом під тиском фермерського руху в Ірландії.
28 грудня 1881	Російська імперія	Закон про обов'язковий викуп тимчасово зобов'язаних селян. Дійсний з 1 січня 1883 року.
18 липня 1889	Франція	Закон про оренду за частку врожаю.
8 липня 1893	Російська імперія	Закон про обмеження земельних перерозподілів у селянських общинах.
14 грудня 1893	Російська імперія	Закон про невідчужуваність селянських наділів.
9 листопада 1906	Російська імперія	Закон про виділення селян з общини. Початок столипінської реформи.
29 травня 1911	Російська імперія	Закон про землеустрій на селянських наділах.
26 жовтня (8 листопада) 1917	РРФСР	«Декрет про землю» прийнятий другим з'їздом Рад робітничих та солдатських депутатів в Петрограді який оголосив про конфіскацію поміщицьких земель без викупу та про націоналізацію усіх земель.
1917	Мексика	Прийняття конституції, 27-а стаття якої проголошує землі, води та надра країни власністю мексиканського народу (стаття направлена головно проти американців).
19 лютого 1918	РСФСР	Декрет ВЦИК «Про соціалізацію землі», за підписами Я. Свердлова та В. Ульянова, що відмінив прийнятий 26 жовтня 1917 р. «Декрет про землю».
25 січня 1919	Югославія	Декрет про проведення земельної реформи — скасування залишків кріпосного права — кметчини, колонату, проголошення принципу відчуження великої земельної власності (100-500 га) та розподіл великих помість.
11 квітня 1919	Фінляндія	Закон який надавав орендаторам право викупу орендованих ними земель.
16 квітня 1919	Чехословаччина	Закон про відчуження та секвестр великих землеволодінь понад 150 гектарів корисної землі чи понад 250 гектарів загальної площі, в деяких випадках до 500 гектарів. В 1920-1922 було прийнято ряд поправок та змін в тому числі й закон 30 січня 1920 про наділення цими землями.
10 жовтня 1920	Естонія	Закон про земельну реформу.
15 липня 1920	Польща	Закон про проведення земельної реформи згідно з яким максимум земельної власності становив 180 гектарів, а в деяких районах - 400.
24 вересня 1920	Латвія	Закон про земельну реформу.
7 грудня 1920	Угорщина	Закон про земельну реформу.
25 квітня 1921	Болгарія	Закон про «трудову земельну власність» який встановлював максимальний розмір землеволодіння в 30 гектарів оброблюваних земель і передбачав наділення землею тих хто її потребував з фонду «трудової земельної власності» за викуп. Скасований у 1923.
26 квітня 1921	Австрія	Закон що дозволяв та регламентував викуп орендованих земель.
14 червня 1921	Румунія	Земельний закон для «Старої Румунії» (Валахії та Молдови) встановлював максимальний розмір землеволодіння 100-500 гектарів, зазвичай 250.
29 березня 1922	Литва	Закон про земельну реформу.
5 червня 1935	Туреччина	Закон про вакуфи за яким значна частина земель цього роду оголошено державною власністю.
6 вересня 1944	Польща	Декрет Польського комітету національного звільнення «Про проведення земельної реформи» який скасовував поміщицьке землеволодіння.
15 березня 1945	Угорщина	Декрет про земельну реформу - конфіскація усієї землі та майна що належало військовим злочинцям, фашистам, зрадникам вітчизни, а також вітчудження за викуп земельних володінь понад 100 хольдинів (57 гектарів).
23 березня 1945	Румунія	Закон про земельну реформу яка ліквідувала поміщицьке землеволодіння та передавала землю селянам.
11 червня 1945	Туреччина	Закон про земельну реформу згідно з яким вводився максимум в 200-500 гектарів та передбачалося наділення селян землею з державного колонізаційного фонду.
21 червня 1945	Чехословаччина	Декрет президента республіки «Про конфіскацію та прискорений розподіл земельних володінь німців, угорців, а також зрадників та ворогів чеського та словацького народів»
23 серпня 1945	Югославія	«Закон про земельну реформу і колонізацію» який передбачав конфіскацію земельної власності понад 45 гектарів або ж 25-35 гектарів оброблюваних земель і наділення нею малоземельних чи безземельних землеробів на правах власності.
29 серпня 1945	Албанія	Закон про земельну реформу прийнятий президіумом Антифашистської національно-визвольної ради. Передбачав конфіскацію великих землеволодінь понад 40 гектарів і наділення землею малоземельних чи безземельних селян.
вересень 1945	Східна Німеччина	Постанова уряду земель Саксонія (3 вересня), Мекленбург (5 вересня), Бранденбург (6 вересня), Саксонія-Ангальт та Тюрингія (10 вересня) про ліквідацію великої земельної власності та передачі земель малоземельним чи безземельним селянам.
5 березня 1946	Північна Корея	«Закон про земельну реформу в Північній Кореї» — ліквідація японського та поміщицького землеволодіння, передача землі у власність селянам.
12 березня 1946	Болгарія	«Закон про трудову земельну власність» прийнятий Народними зборами — встановлення максимуму земельної власності в 20 гектарів для усієї країни і в 30 гектарів для Південної Добруджі, створення державного земельного фонду і наділення з нього тих, хто потребує землі на пільгових умовах.
13 квітня 1946	Франція	Установчі збори прийняли статут фермерів та орендаторів який регулював орендні відносини, значну роль в прийнятті відіграла фракція комуністів.
вересень 1946	Західна Німеччина	Закон про земельну реформу, згідно з яким встановлювався максимум в 100 гектарів корисної площі.
жовтень 1946	Японія	Закон про аграрну реформу який ліквідував поміщицьке землеволодіння.
21 березня 1948	Чехословаччина	Закон про нову земельну реформу за яким усі землеволодіння понад 50 гектарів підлягали державному викупу і розподілялися між селянами.
11 жовтня 1948	Бірма	Закон про націоналізацію землі, передбачав обмеження поміщицького землеволодіння і розподіл між селянами викупленої поміщицької землі. Доповнений законом 1953.
1948-1958	Індія	Прийняті по шитатам закони про скасування заміндарі, що передбачали відчуження за викуп основної частини поміщицьких маєтків типу заміндарі і надання орендаторам цих земель правами власності, в деяких штатах за викуп, в більшості без нього.
1949-1955	Іспанія	Закон про «колонізації та розподіл власності в зрошуваних землях» та ряд законів про створення «зразкових» господарств.
квітень 1950	Південна Корея	Закон про аграрну реформу, що передбачав викуп частини земель в поміщиків.
12 травня 1950	Італія	Закони про проведення часткової земельної реформи - обмеження приватної земельної власності за високий викуп.
21 жовтня 1950	Пакистан	Закон про аграрну реформу у Східному Пакистані (сучасна Бангладеш) — відчуження основної частини поміщицьких маєтків та перетворення колишніх орендарів в спадкових власників, з виплатою боргу за це уряду.
28 червня 1950	Китай	«Закон про земельну реформу КНР» прийнятий на 8-ій сесії Центрального народного уряду. Згідно закону поміщицька земельна власність скасовувалася, поміщицькі землі та інвентар підлягали конфіскації та розподілу серед безземельних та малоземельних селян, окрім земель що підлягали націоналізації.
30 січня 1952, 29 жовтня 1953	Сирія	Декрет про розподіл серед приватних власників державних земель.
1952	Пакистан	Закон про відчуження маєтностей джагірдарів в Пенджабі та Північно-Західній прикордонній провінції.
1952-1961	Індія	Закони про встановлення земельного максимуму, приймалися по штатам.
9 вересня 1952	Єгипет	Закон про земельну реформу, що передбачав обмеження великого поміщицького землеволодіння, регулював земельні стосунки та найм сільськогосподарських робітників. Доповнення 1958 року знижували викупні платежі селян за поміщицькі землі.
4 червня 1953	Південний В'єтнам	Декрети про земельні реформи: про розподіл частини косеційних земель, про регулювання земельних відносин, про обмеження поміщицького землеволодіння, про порядок переходу у власність селян земель «відсутніх поміщиків».
4 грудня 1953	Північний В'єтнам	«Закон про земельну реформу» прийнятий Національними зборами Демократичної Республіки В'єтнам з ліквідацією поміщицького землеволодіння та передачею землі селянам.
вересень 1955	Філіппіни	Закон про земельну реформу за яким відбувався частковий викуп поміщицьких земель (понад 300 гектарів) державою з подальшим перепродажем їх орендарям.
31 травня 1956	Туніс	Декрети про секуляризацію та націоналізацію громадських, приватних та змішаних хабусів (земельних володінь релігійних установ та духовних осіб).
22 жовтня 1956	Південний В'єтнам	Декрет про обмеження поміщицької власності.
травень 1957	Туніс	Франко-туніська конвенція про викуп земель французьких колоністів.
11 квітня 1958	Туніс	Закон про земельну реформу в долині Нижньої Меджерди, що передбачав обмеження великого приватного землеволодіння.
27 вересня 1958	ОАР, Сирійський район	Закон про земельну реформу, що передбачав обмеження великого поміщицького землеволодіння, регулювання орендних відносин та винайм сільськогосподарських робітників.
10 жовтня 1958	Ірак	Закон про земельну реформу, що передбачав обмеження поміщицького землеволодіння, викупом частини поміщицьких земель та розподілом їх серед селян, зниження орендної плати.
17 травня 1959	Куба	Закон про земельну реформу, за яким ліквідувалося землеволодіння великих поміщиків та іноземних компаній, а конфісковані землі розподілялися серед селян, а також створювалися сільськогосподарські кооперативи.

Див. також

• Земельне законодавство радянської влади 1917—1920
• Ринок землі в Україні

Джерела та література

• І. В. Хміль. Земельне законодавство радянської влади 1917—1920 [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 328. — ISBN 966-00-0610-1.
• В. В. Юрчишин. Аграрне питання [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• О. М. Мироненко. Земельні реформи П.Скоропадського [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там же, с.334
• Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961

Посилання

• Земельне законодавство України [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Ярослав Гришин долучиться до круглого столу щодо земельної реформи [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]