Координати: 50°28′24.000000100011″ пн. ш. 30°27′34.000000099996″ сх. д. / 50.47333° пн. ш. 30.45944° сх. д. / 50.47333; 30.45944

Київський телецентр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський телецентр
Київський телецентр
Інформація
50°28′24.000000100011″ пн. ш. 30°27′34.000000099996″ сх. д. / 50.47333° пн. ш. 30.45944° сх. д. / 50.47333; 30.45944
РозташуванняКиїв, вул. Юрія Іллєнка, 42
Країна  Україна
СтатусЗбудовано
Початок будівництва1983
Завершено30 грудня 1992
Використаннятелецентр Національної суспільної телерадіокомпанії України
Висота
Дах~105 м
Технічні деталі
Кількість поверхів24[1]
Висота типового поверху3,3 м
Інше
АрхітекторОлександр Комаровський, Е. А. Сафронов, А. П. Зібін, В. Н. Гаврилин, Ю. В. Мельничук
Інженер-будівельникМ. Н. Паніч, М. О. Марковська
Сторінка на SkyscraperPage52099
Мапа
CMNS: Київський телецентр у Вікісховищі
Не варто плутати з Будинком Українського радіо, який виконував роль головного телерадіоцентру Києва до зведення «Олівця».

Київський телецентр («Олівець») — хмарочос у Києві. Хмарочос будувався 1983—1992 роки. Висота споруди 97 метрів.

Історія будівництва

[ред. | ред. код]

З початку розміщення телецентру планувалося на Печерську, в районі кінотеатру «Зоряний», проте, коли в цьому районі почали зводити будинки, телецентр перенесли на ділянку біля обласної лікарні, на місці Лук'янівського єврейського кладовища. Будову почали зводити ще за часів СРСР, у 1983 році, хоча планували розпочати ще у 1960-х роках. Періодично будівельні роботи припинялися з огляду на обмежене фінансування. В результаті будівництво було закінчено вже у роки здобуття незалежності України — 30 грудня 1992 року.

Краєвид на будівлю телецентру

З початку 1990-х років в будинку діє телецентр Національної телекомпанії України.

Перший директор Київського радіотелевізійного передавального центру (1972—2004) — Валеріан Сидоренко (1932—2012).

Технологічний комплекс телецентру охоплює чотири телеканали: «Перший», «Суспільне Культура», «Суспільне Київ» та «Суспільне Крим».

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
Хмарочос «Олівець» (25 квітня 2010)
  • Під будівлею збудоване підземне сховище для роботи у «важкий період», потреба в якому була зумовлена холодною війною.
  • Київський телецентр проєктувався як резервний за часів СРСР на випадок виходу з ладу телецентру «Останкіно» на випадок бойових дій або надзвичайних подій. Крім мовлення на Радянський Союз, передбачалася можливість висилання телепрограм із Києва в країни «соцтабору». Цим пояснюється масштабність проєкту, надмірна щодо потреб республіканського телебачення УРСР кінця 1980-х років.
  • Наприкінці 1990-х років телецентр був оснащений сучасною електронною технікою вартістю в $13 500 000[2]
  • Тут міститься апаратно-студійний комплекс телебачення з багатосвітловим вестибюлем, кіноконцертний зал на 450 посадочних місць, 8 телевізійних студій, 14 залів для репетицій, 17 відео-аппаратних комплексів, 4 зали для кіноперегляду. У хмарочосі можуть одночасно працювати 2500 осіб[3]
  • Площа забудови становить 87 500 м².
  • Це єдина в Києві будівля, що має свою власну пожежну частину, яка збудована через високу легкозаймистість споруди та надвелику кількість пожеж.
  • Деякі частини споруди й досі лишились недобудованими, як-от приміщення концертної студії.
  • 1 березня 2022 року будівля телецентру зазнала російських ракетних ударів по Київській телевежі[4].

Консервація приміщення під час воєнного стану

[ред. | ред. код]

8 листопада 2022 року було прийнято рішення про консервацію основної споруди Суспільного мовлення, з метою економії енергетичних ресурсів та забезпечення заходів безпеки персоналу[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 9 лютого 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2010. Процитовано 9 лютого 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Дмитрий, Бунецкий (1 липня 2008). Телецентр-олівець може згоріти. «Сьогодні». Процитовано 3 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  4. ↑ Приміщення київського телецентру «Олівець» на період воєнних дій вирішили законсервувати. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  5. ↑ Суспільне консервує телецентр «Олівець». Укрінформ. 8 листопада 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Київський_телецентр&oldid=41449578