Козакевич Еммануїл Генрихович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козакевич.
Козакевич Еммануїл Генрихович
Народився11 (24) лютого 1913[2]
Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія[1][2]
Помер22 вересня 1962(1962-09-22)[1][2][3] (49 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1][2]
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР
Національністьєврей
Діяльністьписьменник
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСП СРСР
Жанрвійськова проза
Magnum opusповість «Зірка», роман «Весна на Одері»
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави»
Сталінська премія
IMDbID 0443535

Козаке́вич Еммануї́л Ге́нрихович (24 лютого 1913, Кременчук — 22 вересня 1962, Москва) — український та єврейський радянський письменник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Еммануїл Генрихович Козакевич народився (11) 24 лютого 1913 року в місті Кременчук Полтавської губернії в родині єврейського публіциста Г. Л. Козакевича. У 1930 році він закінчив машинобудівельний технікум у Харкові. Наступного року родина Козакевичів переїхала до Біробіджана (Єврейської автономної області).

Козакевич працював на будівництві бригадиром, інженером і начальником будівництва, а згодом головою радгоспу «Вальдгейм». Він сформував єврейський молодіжний театр, був керівником Біробіджанського державного єврейського театру, головою обласного радіомовлення їдишем. У 1935—1938 роках Еммануїл Козакевич працював у газеті «Біробіджанер штерн», де публікував свої вірші, написані їдишем.

Перша віршована збірка Козакевича «Біробіджанбуд» побачила світ у 1932 році. У 1930-і роки він перекладав театральні спектаклі для єврейського театру та написав для нього п'єсу «Молоко та мед».

У 1938 році Козакевич переїхав до Москви. Під час Другої світової війни служив на фронті у письменницькій роті[ru]. Війну закінчив у посаді помічника начальника розвідки армії.

Перша ж повість російською мовою «Зірка[ru]» (про Другу світову війну) принесла письменнику широку популярність і Сталінську премію в 1948 році. У 1950 році Козакевичу присуджено ще одну Сталінську премію за роман «Весна на Одері».

Нагороджений орденами і медалями.

Наприкінці життя тяжко хворів, його зокрема лікував відомий лікар-письменник Юлій Крелін.
22 вересня 1962 року письменник Еммануїл Козакевич помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Екранізації

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Казакевич Эммануил Генрихович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г д Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  3. ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 123–125. — ISBN 5-94848-262-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козакевич_Еммануїл_Генрихович&oldid=40813209