Колесниченко Олексій Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Колесниченко Олексій Никифорович
Народився28 березня 1923(1923-03-28)
Харків, Українська СРР, СРСР
Помер19 травня 1985(1985-05-19) (62 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання13-е міське кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністькриміналіст
Alma materХарківський юридичний інститут
Галузькриміналістіка
ЗакладХарківський юридичний інститут
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор юридичних наук
Науковий керівникКолмаков Віктор Павлович[1]
Аспіранти, докторантиМітрохіна Зінаїда Іванівна
Відомий завдяки:піонерськім працям з криміналістичної методики
ДітиКолесніченко Юрій Олексійович[2]
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Колесниченко Олексій Никифорович (нар. 28 березня 1923, Харків — пом. 19 травня 1985) — український вчений-криміналіст, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики (1957—1981) Харківського юридичного інституту. Учасник Радянсько-німецької війни, інвалід війни II групи [3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Олексій Никифорович Колесниченко народився 28 березня 1923 року у місті Харкові. У червні 1941 вступив до Ростовського артилерійського училища. У листопаді – грудні 1941 брав участь у боях за Ростов – на - Дону. Із січня по лютий 1942 продовжував навчатися в артилерійському училищі. У лютому 1942 – отримав звання лейтенант. Служив у кулеметно-артилерійському батальйоні командиром взводу, а потім командиром роти. Наприкінці липня 1942 був важко поранений у боях під Ростовом – на - Дону, після чого перебував у госпіталях. У 1944 повертається до Харкова та вступає до Харківського юридичного інституту, який закінчує з відзнакою у 1948. З 1948 – 1951 навчається в аспірантурі при кафедрі кримінального права й процесу Харківського юридичного інституту. У 1952 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Планування радянського попереднього слідства» (науковий керівник В.П. Колмаков). З 1951 працює на кафедрах кримінального права й процесу, а потім криміналістики на посадах асистента (1951 - 1952), старшого викладача (1952 - 1956), доцента (1956 - 1957). З 1957 був призначений виконуючим обов'язки завідувача кафедри криміналістики Харківського юридичного інституту (у зв'язку із тривалим відрядженням у Китайську Народну Республіку завідуючого кафедрою В. П. Колмакова). У 1958 був обраний завідувачем кафедри криміналістики. З 1965 – 1967 переведений на посаду старшого наукового співробітника для завершення роботи над докторською дисертацією. У 1967 – 1981 завідувач кафедри криміналістики Харківського юридичного інституту. У 1967 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Наукові й правові основи розслідування окремих видів злочинів». О.Н. Колесниченко пішов з життя 19 травня 1985, похований на харківському кладовищі №13. [4] [5]

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Головні напрями наукової діяльності О.Н. Колесниченка: криміналістична техніка, тактика та методика розслідування окремих видів злочинів. Є одним зі фундаторів концепції формування криміналістичної методики, дослідження її сутності та змісту. Першим у вітчизняній криміналістиці запропонував і обґрунтував необхідність існування й застосування криміналістичної характеристики злочинів. Відомий науковими працями, щодо організації й плануванню розслідування злочинів.[6] Автор і співавтор більш ніж 70 наукових праць[7]. Підготував 8 кандидатів юридичних наук. Був членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій у Харківському юридичному інституті, членом редакційної колегії збірника «Криміналістика й судова експертиза», головою секції держави й права районної організації товариства «Знання».[4]

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • Криминалистика // Учеб. — Москва. — 1958; 1962; 1963; 1973 (в соавтор.)
  • Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений // Докт. дис. — Харьков. — 1967.
  • Общие положения методики расследования отдельных видов преступления (Конспект лекций по советской криминалистике) // Харьк. юрид. ин-т. Кафедра криминалистики. — Харьков. — 1965; 1976 — 47 с.
  • Криминалистическая характеристика преступлений. Глава ІІ. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. Под ред. В. К. Лисиченко. —Киев: Вища шк., 1988. — 405 c.
  • Судебная фотография. — Харьков. : Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. — 184 с. (в соавтор.)
  • Криминалистическая характеристика преступлений. Учеб. пособие. Харьковский юридический ин-т. — Харьков. — 1985. — 93 с. (в соавтор.)
  • Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча практика. Підручник для студентів юридичних ВУЗів та факультетів. За заг. ред. В. Колмакова. Київ Вища школа 1973 г. 296 с. (в співавт).

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Батько — Колесніченко Никифор Никифорович, залізничник (1888—1940)
  • Мати — Колесніченко (Плесс'ка) Олександра Геннадіївна, учителька (1885—1967)
  • Дружина — Колесніченко (Берліна) Муся Давидівна, юрист (1924—2003)
  • Син — Колесніченко Юрій Олексійович, фізик (нар. 1953)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями "За трудову доблесть", «За доблесну працю», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 років Радянської Армії», «50 років Збройних Сил СРСР», «60 років Збройних Сил СРСР», «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «Ветеран праці»

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Колмаков Віктор Павлович
  2. Колесніченко Юрій Олексійович
  3. Колесниченко Олексій Никифорович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 16 червня 2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. а б В. Ю. Шепитько. Колесниченко Алексей Никифорович. Конгресс криминалистов.
  5. Коновалова В. Е. Алексей Никифорович Колесниченко[недоступне посилання] — ученый, педагог, создатель научной школы в криминалистике // Ученые зап. Таврич. ун-та. Сер. Юрид. науки. — 2006. — Т. 19(58). — № 2
  6. Косарев С. Ю. История и теория криминалистических методик расследования преступлений. // Юридический центр. — 2015.
  7. Колесниченко Алексей Никифорович (1923—1985) // Google Академия.[1]