Комиш-Бурунський залізорудний комбінат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Коми́ш-Буру́нський залізорудний комбінат — підприємство з видобутку, збагачення і агломерації руд заліза в Криму. Виготовляє офлюсований агломерат залізних руд і флюсовий вапняк.

Комиш-Бурунський залізорудний комбінат збудований в 1932-39 рр. на базі Камиш-Бурунського і Ельтиген-Ортельського родовищ бурих залізняків та Краснопартизанського родовища флюсових вапняків. Всі ці родовища розташовані в межах Керченського залізорудного басейну. Основний промисловий центр — м. Керч.

Промислова розробка залізних руд розпочата в 1845. Включає три залізорудних і один вапняковий кар'єр, дробильно-збагачувальну і агломераційну фабрики. Основні типи руд–тютюнового кольору (60 % запасів), перекриваються коричневими (окиснені) та ікряними (окиснені перевідкладені) рудами з різновидами: оолітовими і редковкрапленими. Основні компоненти руд — залізо і марганець; домішки — фосфор, арсен, оксиди кальцію, магнію і інші.

Запаси руди близько 350 млн т при вмісті заліза 42-51 %. Запаси флюсового вапняку близько 120 млн т (1983). Розкриття родовища — траншеями в центральній частині рудних полів. Системи розробки–транспортна і транспортно-відвальна з переміщенням розкривних порід у внутрішні відвали. Обладнання: багаточерпакові екскаватори, транспортно-відвальний міст, мехлопати, автосамоскиди, залізничний транспорт.

Техніка та технологія дозволяє забезпечити видобуток залізної руди на рівні 5 млн т, вапняку — 3 млн т. Вилучення 97,9 %, розубожування 0,57 %. Збагачення залізних руд здійснюється гравітаційними методами. Концентрат (вміст Fe 45 %) грудкують із доданням вапняку.

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.

Посилання[ред. | ред. код]

  • «Другий Армянськ»: в окупованій Керчі назріває нова екологічна катастрофа. https://hromadske.ua/. Громадське телебачення. 7 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 Лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.