Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Отинія)
| Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії | |
|---|---|
 Костел Внебовзяття Матері Божої, смт Отинія | |
| 48°44′06.40″ пн. ш. 24°51′42.50″ сх. д. / 48.73511° пн. ш. 24.86181° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Отинія (Коломийський район, Івано-Франківська область) |
| Архітектор | Теодор Тальовський |
| Початок будівництва | 1905 |
| Кінець будівництва | 1918 |
| Стиль | неоготика |
| Належність | Римо-Католицька Церква |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
  Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Отинія) (Україна) | |
 | |
 Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі | |
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, або костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (пол. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny), — культова споруда, парафіяльний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні у смт. Отинія, Коломийського району, Івано-Франківської області. Взірець неоготики, авторства Теодора Тальовського.
Храмове свято — Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (15 серпня).
Зроблений з цегли, має розміри 31×20 м.
За архітектурним стилем, храм є типовим вірцем неоготики.
Костел побудовано в 1905—1918 роках, зусиллями пароха кс. Людвіка Швайгера. Автором проєкту став Теодор Мар'ян Тальовський.
У 1919 році настоятелем парафії став кс. Францішек Вишатицький, який продовжував будову всередині святині.
24 березня 1924 року вперше в отинійському костелі заграв орган. Головний вівтарі у 1920-х роках містив чудотворна ікона (образ) Успіння Матері Божої[джерело?], намальований у 1718 році Казімежом Ладонським з Жукова.
У 1937 році кс. Станіслав Перенц вклав чудотворний образ Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в позолочені рами.
Після приходу радянської влади, і по закінченні Другої світової війни, з початком утиску релігії, ця доля не оминула і отинійський костел. Але в червні 1945 року, все костельне майно вивезли до Ліготи Ксьонженцої в Польщі. Там на місці зруйнованого євангелістського храму побудовано новий костел, на взірець отинійського, в якому помістили образ Матері Божої з Отинії.
У цей же час у приміщенні отинійського костелу влаштували склад хімікатів, а потім філіал заводу «Індуктор», згодом у приміщенні планували відкрити музей.
Однак зі здобуттям Україною незалежності (1991), відбулося відродження релігійної громади римо-католиків, в Отинії — і в 1992 році, стараннями римсько-католицької громади і кс. Петра Бука святиню повернули вірянам. 12 грудня, того ж 1992 року, відбулося урочисте відкриття і посвячення храму, на якому був присутній кс. Єпископ Маркіян Трофим'як. Ксьондз Казимир Галімурка став настоятелем парафії.
У 1997 році до Отинії привезли копію образу Внебовзяття Матері Божої.
Нині у 2000-ні ксьондзом Отинійського костелу є Петро Малий.
- Карпати, червень 2008 року. День сьомий: Яблунів -> Отинія -> Коропець -> Золотий_Потік -> Бучач -> Язловець -> Кременець -> Київ на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка [Архівовано 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (укр.) (рос.) (англ.) // інформаційна таблиця на костелі
- Otynia. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny w Otynii[недоступне посилання з липня 2019]. (пол.)