Кравчинський Сергій Михайлович

Сергій Михайлович Степняк-Кравчинський
Сергій Степняк-Кравчинський
Ім'я при народженні	Сергій Михайлович Кравчинський
Псевдонім	Степняк
Народився	1 (13) липня 1851(1851-07-13) Новий Стародуб, Херсонська губернія
Помер	11 (23) грудня 1895(1895-12-23) (44 роки) Лондон ·залізнична аваріяd
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	прозаїк, публіцист
Сфера роботи	народництво, тероризм, літературна діяльністьd і журналістика
Alma mater	Михайлівське артилерійське училище
Мова творів	італійська, англійська російська
Кравчинський Сергій Михайлович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Сергі́й Миха́йлович Кравчи́нський (літературний псевдонім Степняк, 1 (13) липня 1851(18510713), Новий Стародуб — 11 (23) грудня 1895, Лондон) — революціонер-народник, письменник, українського походження, що писав італійською, англійською і російською мовами.

Життєпис

Сергій Кравчинський у віці 27 років

Його батько, Михайло Тадейович, за національністю був білорусом, служив військовим лікарем, дворянин. Мама, Любов Яківна, українка, передала дітям любов до рідної пісні, поезії «природи краю».

Дитинство минуло в Олександрії, Єлисаветграді, Умані. Закінчив Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі (1870), там же навчався в Лісовому інституті (1871—1873).

Був членом гуртка чайковців, одним з ініціаторів «ходіння в народ», фундатором партії «Земля і воля». У 1874 р. був заарештований, після втечі виїхав за кордон. Брав участь у національно-визвольному повстанні в Герцеговині (1875), повстанні анархістів в італійській провінції Беневенто. У травні 1878 р. повернувся до Петербурга, де 4 серпня 1878 р. кинджалом-стилетом вбив шефа жандармів, генерал-лейтенанта, члена Державної ради Мезенцева і наприкінці того ж року вимушений був емігрувати.

У Росії Кравчинського оголошують державним злочинцем, у донесеннях він значився як найнебезпечніший керівник революціонерів у Петербурзі. Переслідувався він поліцією Росії й за кордоном. Тож на чужині Кравчинський з конспіративною метою стає Степняком. Цей літературний псевдонім вперше з'явився у 1881 році під публікаціями нарисів з майбутньої книжки «Підпільна Росія» в одній з італійських газет. З цим прізвищем і був відомий за життя в Європі та Америці.

За океаном Степняк читає студентам Бостона, Чикаго, Вашингтона лекції про Л.Толстого, І.Тургенєва, революційний рух у Росії, сибірські заслання. Грошей, які він заробив за лекції, вистачило, щоб заснувати Фонд вільного російського друку. Це дозволило друкувати і закуповувати революційну літературу для Росії..

Від 1884 року жив у Лондоні. Був особисто знайомий з Ф. Енгельсом, Г. В. Плехановим, Е. Л. Войнич, І. Я. Франком. Для видання й розповсюдження нелегальної літератури заснував «Фонд вільної російської преси». Автор публіцистично-історичних і літературних творів, присвячених російському революційному рухові, чим спричинився до інформації про нього на Заході.

Цікавився Т. Шевченком і пропагував на Заході його твори та інших письменників. Листувався з М. Драгомановим та іншими.

23 грудня 1895 року Степняк-Кравчинський загинув, випадково потрапивши під потяг. Степняк, за звичаєм задумавшись, переходив через колію залізниці, на нього наскочив поїзд, і він був убитий на місці.

Відкрито було музей Сергія Степняка-Кравчинського в його рідному селі Новий Стародуб за ініціативи літературознавиці Євгенії Таратути. Відкрили його в липні 1976 року. Як пише Григорій Гусейнов у своїй книжці «Незаймані сніги», на той час це була подія всеукраїнського масштабу, на яку навіть завітав Павло Загребельний. Євгенія Олександрівна свого часу спілкувалася з Войнич, а тому надала музею чимало цікавих експонатів, подарувала місцевій бібліотеці чимало книжок. Із часом приміщення з колонами передали церкві, експонати — школі.

Твори

Видав книги публіцистичних нарисів «Підпільна Росія» (1881), «Російські грозові хмари», «Росія під владою царів» (1885), які перекладались на інші мови; художні твори «Штундіст Павєл Руденко» (1900), «Андрій Кожухов» (1889), «Домік на Волге» (1896), та інші. Багато друкувався англійською та іншими європейськими мовами, наприклад його важливе дослідження селянства у Російській Імперії: "The Russian Pesantry: their agrarian condition, social life and religion" (1895).

Перевидання

Російськомовні

Андрей Кожухов.Домик на Волге.— М.: Правда, 1981.— 400 с., 8 ил., 500000, предисловие Елизаветиной Г.:3 — 20 с..

Джерела та література

• Кравчинський Сергій Михайлович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 275. — ISBN 978-966-00-0855-4.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• «Овід» із українського степу. «День» [Архівовано 4 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Олійник М. Я. «Туди, де бій». Київ, «Дніпро», 1971

Посилання

• Степняк-Кравчинський [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Степняк Сергій - Кравчинський // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1839. — 1000 екз.
• Сергій Кравчинський в бібліотеці az.lib.ru [Архівовано 9 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Два памфлети Сергія Кравчинського в часописі «Скепсис» [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Кравчинський Сергій Михайлович [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]pdf