Кіпаль жовтобровий
| Кіпаль жовтобровий Час існування: 2.58–дотепер | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець кіпаля жовтобрового в Алґонкінському провінційному парку, Онтаріо
 Самиця кіпаля жовтобрового на годівничці в Алґонкінському провінційному парку
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hesperiphona vespertina W. Cooper, 1825 | ||||||||||||||||
 Ареал H. vespertina Протягом року На зимівлі | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coccothraustes vespertinus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кіпа́ль жовтобровий[2] (Hesperiphona vespertina) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae), поширений у Північній Америці.
Кіпаль жовтобровий — міцної будови птах з великим дзьобом і коротким хвостом, віднесений до роду Hesperiphona за контрольним списком МОК і Довідником птахів світу, тоді як за контрольним списком Клементса та контрольним списком АОТ він віднесений до роду Coccothraustes. Запроваджена Шарлем Люсьєном Бонапартом у 1850 році назва роду Hesperiphona походить від давньогрецьких і латинських слів, що означають «вечір» і «звук». Птах має виразний вигляд: у дорослого самця яскраво-жовтий лоб і тіло, бура голова та білі плями на крилах, тоді як доросла самка має переважно оливково-буре тіло з сіруватою нижньою частиною та білими плямами на крилах.
Кіпаль жовтобровий розмножується в хвойних і змішаних лісах Канади, західних гірських районів Сполучених Штатів і Мексики. Його схема міграції змінюється, інколи взимку досягаючи на півдні аж до південних районів США. Ці птахи добувають їжу на деревах і кущах, а їх раціон в основному складається з насіння, ягід і комах. В історичні часи ареал птахів розширився на схід, ймовірно, завдяки поширенню кленів ясенелистих та інших чагарників поблизу ферм і наявності годівниць для птахів взимку.
У 1825 році американський натураліст Вільям Купер офіційно описав кіпаля жовтобрового і назвав його Fringilla vespertina. Етнолог Генрі Скулкрафт надіслав Куперу зразок, зібраний увечері поблизу Су-Сент-Марі Мічиган. Купер записав назву птаха мовою оджибве як «паушкундамо»[3][4].
Контрольний список МОК і Довідник птахів світу відносять кіпаля жовтобрового та близькоспорідненого кіпаля чорноголового (Hesperiphona abeillei) до роду Hesperiphona[5]. Проте контрольний список Клементса та контрольний список АОТ поміщають кіпалів жовтобрового та чорноголового у рід Coccothraustes разом із костогризом звичайним[6][7].
Рід Hesperiphona був представлений Шарлем Люсьєном Бонапартом у 1850 році[8]. Назва походить від давньогрецького hesperos, що означає «вечір» і phōnē, що означає «звук» або «крик». Видовий епітет походить від латинського vespertinus, що означає «вечірній», «сутінковий» або «присмерковий»[9].
- H. v. vespertina (Cooper, W, 1825) – центральна, східна Канада та північний схід США
- H. v. brooksi Grinnell, 1917 – західна Канада та північний захід США
- H. v. montana Ridgway, 1874 – південний захід США до південного заходу Мексики
Кіпаль жовтобровий зовні схожий на євразійського костогриза, обидва є потужними, міцними в’юрками з великими дзьобами та короткими хвостами. Довжина кіпаля жовтобрового коливається від 16 до 22 см, при розмаху крил 30 до 36 см[11][12]. У великій вибірці кіпалів жовтобрових у Пенсільванії взимку самці важили від 38.7 до 86.1 г із середнім значенням 60 г, а самки від 43.2 до 73.5 г із середнім значенням 58.7 г. Серед стандартних вимірювань хорда крила становила 10.45 до 11.6 см, хвіст від 6 до 6.95см, дзьоб від 1.6 до 2 см і плесно становить 1.95 до 2.2 см[13]. Доросла особина має короткий чорний хвіст, чорні крила і великий блідо-бежовий дзьоб. У дорослого самця лоб і тіло яскраво-жовті; голова коричнева, а на крилі велика біла пляма. Доросла самка переважно оливково-бура, сіріша на нижній частині та з білими плямами на крилах[14]. Вони також мають гучний характерний крик «чів», схожий на цвірінькання хатнього горобця.
Середовищем розмноження є хвойні та змішані ліси Канади та західних гірських районів Сполучених Штатів і Мексики. На Британських островах зареєстровані надзвичайно рідкісні зальоти, наразі лише два випадки. Гніздо будує на горизонтальній гілці або на розвилці дерева.
Міграція цього птаха мінлива; в деякі зими він може блукати далеко на південь, аж до півдня США
Ці птахи добувають їжу на деревах і кущах, іноді на землі. Харчуються переважно насінням, ягодами та комахами. Поза гніздовим сезоном вони часто харчуються зграями. Іноді ковтають дрібний гравій.
В історичні часи ареал цього птаха розширився далеко на схід, можливо, завдяки посадкам кленів ясенелистих та інших кленів і чагарників навколо ферм і наявності годівниць для птахів взимку.
-
Самиця кіпаля жовтобрового в Провінційному парку Алґонкін, Онтаріо, Канада -
Самець кіпаля жовтобрового в Тручас (Нью-Мексико) -
Самиця взимку, Ґатіно-Парк, Квебек, Канада -
Група птахів у Carson National Forest, Нью-Мексико -
Птахи поїдають насіння соняшника
.jpg)
- ↑ BirdLife International (2018). Hesperiphona vespertina. IUCN Red List of Threatened Species. 2018: e.T22720702A131500502. doi:10.2305/IUCN.UK.2018-2.RLTS.T22720702A131500502.en. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Cooper, William (1825). Description of a new species of Grosbeak, inhabiting the northwestern territory of the United States. Annals of the Lyceum of Natural History of New York. 1 (2): 219–222 [220].
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-List of Birds of the World. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 304.
- ↑ Clement, P. Evening Grosbeak (Hesperiphona vespertina). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. doi:10.2173/bow.evegro.01.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка)
(необхідна підписка)
- ↑ South American Classification Committee.
- ↑ Clements, J.F.; Schulenberg, T.S.; Iliff, M.J.; Roberson, D.; Fredericks, T.A.; Sullivan, B.L.; Wood, C.L. (2016). The eBird/Clements checklist of birds of the world: v2016. The Cornell Lab of Ornithology. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ Bonaparte, Charles Lucien (1850). Sur plusieurs genres nouveaux de Passereaux [On several new genera of Passerines]. Comptes rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences (фр.). 31: 424.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 190, 400. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2023). Finches, euphonias. IOC World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 2 April 2023.
- ↑ Cite AllAboutBirds|Evening grosbeak
- ↑ Evening grosbeak. Guide to North American Birds. National Audubon Society. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 31 серпня 2012.
- ↑ Clement, Peter (1999). Finches and Sparrows. Princeton University Press. ISBN 978-0691048789.
- ↑ Dunning, John B. Jr., ред. (1992). CRC Handbook of Avian Body Masses. CRC Press. ISBN 978-0-8493-4258-5.
- Кіпаль жовтобровий - Coccothraustes vespertinus - USGS Patuxent Bird Identification InfoCenter
- BirdLife species factsheet for Coccothraustes vespertinus (англ.)
- Hesperiphona vespertina у базі Avibase.
- InternetBirdCollection|evening-grosbeak-hesperiphona-vespertina
- Evening grosbeak photo gallery
- Evening grosbeak species account
- Audio recordings of Evening grosbeak на Xenocanto
- Hesperiphona vespertina Колекція на Flickr