Маїлян Антон Сергійович

Маїлян Антон Сергійович
Основна інформація
Дата народження	16 (28) березня 1880
Місце народження	Тифліс, Російська імперія
Дата смерті	20 квітня 1942(1942-04-20) (62 роки)
Місце смерті	Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Роки активності	1905 — 1942
Громадянство	Російська імперія і СРСР
Національність	вірмени
Професії	композитор, хормейстер, музичний педагог, громадський діяч
Освіта	Нерсісянська школа
Вчителі	Кара-Мурза Христофор Макаровичd і Єкмалян Макар Григоровичd
Жанри	класична музика, опера, балет і comedy musicd
Заклад	Нерсісянська школа і Театр та музикаd
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Антон Сергійович Маїля́н (справжнє по батькові — Саркисович; 28 березня 1880, Тифліс — 20 квітня 1942, Баку) — вірменський радянський і азербайджанський радянський композитор, хормейстер та музичний педагог.

Біографія

Народився 16 [28] березня 1880(18800328) року в місті Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія) у сім'ї робітника-муляра. Музичні смаки формувалися у ранні роки у хорі Христофора Кара-Мурзи, в якому він постійно співав. Участь у хорі вплинула на напрямок його подальшої творчої і музично-громадської діяльності. Навчався у Тифлісіській нерсісянській семінарії, де співав у хорі Макара Екмаляна та набув ґрунтовних навичок диригування. З 1900 по 1903 рік продовжив здобувати музичну освіту в Тифліському музичному училищі у класі композиції Миколи Ніколаєва. Під час навчання, як артист, брав участь у драматичних виставах Тифліського артистичного товариства.

Після завершення навчання у 1904 році був запрошений як хормейстер до Нерсісянської семінарії. З 1906 року, жив та працював у Баку, де у 1908 році створив перший хор з робітників нафтової промисловості. Протягом 1910—1917 років видавав щомісячний вірменський журнал «Татрон ев еражштутюн» («Театр та музика»).

У 1918—1919 роках викладав спів у вірменських, грузинських і російських школах Тифлісу. 1920 року повернувся до Баку, де невдовзі, за дорученням Азербайджанського Народного комісаріату просвіти, організував дитячу театрально-музичну студію з азербайджанським та вірменським секторами. Заснував та з 1925 року очолював музичну театральну секцію Будинку вірменського мистецтва в Баку. Збирав музичний фольклор народів Кавказу і Закавказзя. Надалі виступав як диригент, пропагував твори азербайджанської і вірменської музики.

Помер в Баку 20 квітня 1942 року.

Творчість

Серед творів:

• опери:
  • «Казки бабусі Гюльназ» (1906, дитяча опера за Газаросом Агаяном);
  • «Чарівна весна»/«Гьозяль Бахар» (1925, дитяча опера);
  • «Пустотливий Микіч»/«Чар Микіч» (1926, дитяча опера за Ованесом Туманяном);
  • «Зизик» (1926, дитяча опера);
  • «Жабеня» (1926);
  • «Кісточка щастя»/«Бахті корізи» (1926, дитяча опера);
  • «Чарівниця, троянда і черв'як» (1928);
  • «Гюллі» (1930);
  • «Сафа» (1933, про боротьбу азербайджанських і вірменських селян проти феодалів у XVIII столітті; перша постановка у 1939 році у Азербайджанському театрі опери і балету імені Мірзи Фаталі Ахундова);
• музика до вистав «Хатабала» Ґабріеля Сундукяна, «Шкода ввічливості» та «Дядя Багдарас» Акопа Пароняна, «У 1905 році» Джафара Джабарли, «Отелло» Вільяма Шекспіра;
• балет «Індійська красуня» (1941);
• музичні драми «Гікор» (1923), «Міньйон» (1923);
• музичні комедії «Тмбалач Хаган» (1929), «Молла Насреддин» (1940);
• романси «Пісня моря» на слова О. Костаняна, «Не проси мене» на слова Ованеса Туманяна;
• вокально-симфонічні і камерні твори, зокрема ескізи для симфонічного оркестру «Пам'яті Шевченка» (1939).

Є одним із перших творців вірменської радянської пісні.

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтва Азербайджанської РСР (1930; у зв'язку з 25-річчям музично-педагогічної та літературної діяльності);
• Орден «Знак Пошани» (1938, за участь у декаді азейбарджанського мистецтва у Москві).

Література

• Атаян Р. A., Мурадян М. О., Татевосян А. Г. Армянские композиторы. — Єреван : Армянское государственное издательство, 1956. — С. 75—78. (рос.);
• Маилян, Антон Саркисович // Театральная энциклопедия / Главный редактор: П. А. Марков. — Москва : Государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1964. — Т. III Кетчер—Нежданова. — Ствп. 619. (рос.);
• Манукян М. Антон Маилян. Жизнь и деятельность. — Єреван : Айастан, 1965. — 83 с.;
• Маїлян Антон Сергійович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 373 .;
• С. К. Саркисян. Маилян Антон Сергеевич (Саркисович) // Корто — Октоль : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1976. — Ствп. 394—395. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 3). (рос.);
• Ірина Сікорська. Маїлян Антон Сергійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 22.;
• О. В. Пилипчук. Маїлян Антон Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.;