Морозов Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морозов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Морозов Олександр.
Морозов Олександр Олександрович
Народився16 (29) жовтня 1904
Бежиця, Брянський повітd, Орловська губернія, Російська імперія[1]
Помер14 червня 1979(1979-06-14) (74 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьвійськовослужбовець, письменник, політик, конструктор
Alma materМосковський політехнічний університетd (1931)
Науковий ступіньдоктор технічних наук
ЗакладЗавод імені В. О. Малишева
УчасникДруга світова війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званняГенерал-майор інженерно-технічної служби
ПартіяКПРС
Нагороди
медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Кутузова I ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 2 ступеня Ленінська премія
Сайтmorozov-a-a.narod.ru

Олекса́ндр Олекса́ндрович Моро́зов (рос. Алекса́ндр Алекса́ндрович Моро́зов; 16 жовтня (29 жовтня) 1904, Бежиця, нині у складі міста Брянськ, Російська імперія — 14 червня 1979, Харків, УРСР) — радянський конструктор танків. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання (1958—1962). Двічі Герой Соціалістичної Праці (20 січня 1943, 25 жовтня 1974).

Найвідоміший як головний конструктор Харківського конструкторського бюро машинобудування (ХКБМ) впродовж 1940—1976 років, якому після смерті було присвоєно його ім'я. За участі Морозова було створено танки Т-24, БТ-2, БТ-5, БТ-7, Т-34, а під його безпосереднім керівництвом — Т-44, Т-54 та Т-64, та низку інших зразків.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Олександр Морозов у 1948 році

Народився в родині робітника. У 1914 році родина переїхала до Харкова, де батько Олександра Морозова влаштувався працювати на Харківський паровозобудівний завод (ХПЗ).

1919 року завершив 6 класів загальноосвітньої школи, після чого почав трудову діяльність діловодом на ХПЗ. Згодом працював копіювальником, креслярем і конструктором, брав участь у створенні перших радянських гусеничних тракторів. Відслужив у РСЧА авіаційним техніком-мотористом, після чого 1928 року повернувся на ХПЗ.[2]

Впродовж 1929—1931 навчався заочно в Московському механіко-електротехнічному інституті.[2]

1931—1938 — керівник групи конструкторського бюро ХПЗ, від 1938 — заступник начальника конструкторського бюро, від 1940 — головний конструктор Харківського заводу № 183 імені Комінтерну, евакуйованого в жовтні 1941 року в місто Нижній Тагіл Свердловської області РРФСР. Працював головним конструктором Уральського танкового заводу.

Член ВКП(б) з грудня 1943 року.

З листопада 1951 року — головний конструктор Харківського конструкторського бюро (КБ) машинобудування, у 1966—1976 роках — його начальник. З червня 1976 року — консультант Харківського КБ машинобудування та член Науково-технічної Ради Міністерства машинобудування СРСР.

Генерал-майор технічної служби (1943). Доктор технічних наук (1972).

Конструкторська діяльність

[ред. | ред. код]

1931—1939 брав участь у проектуванні легких колісно-гусеничних танків: БТ-2 (1931), БТ-5 (1932), БТ-7 (1935), БТ-7М (1939).

Спільно з Михайлом Кошкіним і М. О. Кучеренком керував розробкою середнього танку Т-34 (1940).

Після війни під керівництвом Морозова створено низку танків, інших об'єктів бронетанкової техніки, зокрема танк Т-64.

Премії та нагороди

[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
Могила Морозова в Харкові, 2-ге міське кладовище

В Харкові існує вулиця Морозова, поруч з якою розташований Завод імені В. О. Малишева;

Ім'я Морозова присвоєно Харківському конструкторському бюро машинобудування, Харківському механічному технікуму;

В Харкові встановлено меморіальні дошки О. Морозову — на будинку, де він жив і в НТУ «ХПІ», на будівлі кафедри колісних та гусеничних машин ім. О. О. Морозова;

У 1982 у Брянську встановлено пам'ятник-погруддя Морозову як двічі Героєві Соціалістичної Праці (автор Микола Рябінін).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Морозов Александр Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Ларин, А. А. (2019). Развитие танкостроения в Харькове. Учебное пособие по курсу истории науки и техники для студентов машиностроительных специальностей (російською) . Харків: НТУ «ХПІ». с. 100.
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда товарищам Кочеткову Д. Е., Максареву Ю. Е., Морозову А. А. и Музрукову Б. Г.» от 20 января 1943 года [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 28 января (№ 4 (264)). — С. 1.

Література

[ред. | ред. код]
  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 7. — К., 1982. — С. 128.
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • Большой энциклопедический словарь. — Т. 1. — М., 1991. — С. 837.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Морозов_Олександр_Олександрович&oldid=43780196