БТ-2
![]() БТ-2 | |
БТ-2 | |
---|---|
Загальні дані
| |
класифікація | легкий танк |
Виробництво та застосування
| |
країна-виробник | ![]() |
кількість виробів, од. | 620 |
модифікації | БТ-2 гарматний, або кулеметний |
Основні параметри
| |
екіпаж, осіб | 3 |
довжина, мм | 5500 |
ширина, мм | 2230 |
висота, мм | 2174 |
кліренс, мм | 350 |
Броня
| |
тип броні | гомогенна |
Озброєння
| |
кулемети | 1 7, 62мм ДТ |
Силова установка, маневреність та мобільність
| |
підвіска | індивідуальна, пружинна Підвіска Крісті |
запас ходу по шосе, км | 160 км по шоссе(на колесах-200) |
запас ходу по перетятій місцевості, км | 160 км по шоссе(на колесах-200) |
питома потужність, к.с./т | 36,2 |
БТ-2 — радянський гусенично-колісний швидкохідний танк. Перший танк з бронетанкового сімейства БТ(рос. «Быстроходные танки»).
Зміст
Броня[ред. | ред. код]
Броня танку являє собою тонкі катані листи гомогенної броні, які зкріплялися болтами, і заклепками. Технології нахиленої броні застосовано не було, отже танк міг покластися лише на свою швидкість.
Пристрої спостереження, та радіостанція[ред. | ред. код]
Особливих пристроїв спостереження в танку не було, спостереження велось через отвори для спостереження, та приціл. Радіостанція була відсутня, отже зовнішній зв'язок забезпечувався завдяки сигнальним прапорцям
Корпус, і башта[ред. | ред. код]
Танк мав класичну компоновку, та поділявся на чотири частини. Башта була циліндричною, клепаною, та мала невеликий зкіс зверху. Перед корпусу був нахилений, для зменшення мертвої зони при стрільбі.
Ходова частина[ред. | ред. код]
Танк мав індивідуальну, пружинну(свічну) підвіску, відомішу, як Підвіска крісті. Три вертикальні пружини щодо кожного борту корпусу розташовувалися між зовнішнім броньовим аркушем і внутрішньою стінкою борта корпуса, а одна розташовувалася горизонтально всередині корпусу в бойовому відділенні. Вертикальні пружини були пов'язані через балансири із задніми і середніми опорними котками, а горизонтальні — з передніми керованими котками. Танк мав комбінований колісно-гусеничний рушій, що складався з 2 ведучих коліс заднього розташування діаметром 640 мм, 2 напрямних коліс переднього розташування діаметром 550 мм, 8 опорних котків діаметром 815 мм з гумовими бандажами і 2 сталевих багатоланкових гусеничних ланцюгів з шириною трака 263 мм. При переході на колісний хід гусеничні ланцюги знімалися, розбиралися на 4 частини і укладалися на надгусеничних полках. Привід від КПП в цьому випадку здійснювався на задню пару опорних котків, управлявся ж танк поворотом передніх котків. Перехід з гусеничного ходу на колісний займав 30-40 хвилин. Необхідно відзначити, що середньотехнічна швидкість танка була істотно нижче максимальної і становила на гусеницях 25 км/год. по шосе і 22 км/годю путівцем, а на колесах — 22 км/год. по шосе. На колісному ході танк міг пересуватися тільки по дорогах з твердим покриттям, з причини високого питомого тиску на ґрунт і наявності тільки однієї пари ведучих коліс (котків). У той же час висока питома потужність дозволяла танкам здійснювати стрибки (у довжину, через перешкоду) на 15-20 (максимально — до 40) метрів.
Озброєння[ред. | ред. код]
Зазвичай танк був озброєний 37 мм танковою гарматою Б-3 (5К) зразка 1930р, також 7,62 мм кулеметом ДТ кульовій установці біля гармати.
Характеристики гармати:
- початкова швидкість: 700м/сек
- кути наведення по вертикалі: від −8 до +25 градусів
- приціл: телескопічний
- найбільша дальність стрільби: 2000м
- пристрої наведення: ручні
- боєкомплект: 92 снаряди.
Плюси та мінуси[ред. | ред. код]
- танк мав достатню швидкість.
- не потребував великих затрат на створення
- мав дуже слабку броню та озброєння
- Башта танку не могла крутитись так швидко, як потребувала того швидкість самого танку
- його єдиний кулемет був розміщений на башті, що не давало йому можливості нормально вступати в бій з піхотою.
Через всі недоліки БТ-2 на його основі було швидко спроектовано, та створено БТ-5, а пізніше БТ-7.
Бойове застосування[ред. | ред. код]
Танки БТ-2 перше бойове хрещення отримали на річці Халхін-Гол влітку 1939 року. Крім того, БТ-2 брали участь в Польському поході РСЧА у вересні 1939 року, де застосовувалися вкрай мало, так як основу танкового парку СРСР на той час вже складали танки БТ-7 і Т-26. В основному цими машинами комплектувалися танкові полки кавалерійських дивізій, в яких їх кількість була невелика.
Під час Зимової війни в Фінляндії 1939-40 років найбільшу кількість танків БТ-2 серед підрозділів, які взяли участь в боях, було у складі 1-й легкотанкової бригади (82 машини). Велика частина цих машин в ході боїв вийшла з ладу з технічних причин і була евакуйована на завод. Бойові втрати були невеликі — всього шість машин (чотири танка було підбито і згоріли, а два — потонули). Обмежене число танків БТ-2, що перебували у складі 13-й легкотанкової бригади, взяло участь у першій нічний атаці в районі станції Кямяря (нині — Гаврілово) в ніч з 15 на 16 лютого 1940 року. В цьому бою 13-а ЛТБр при мінімальних втратах зі свого боку (за офіційними даними) знищила 800 солдатів і офіцерів противника, 10 протитанкових гармат і до 15 станкових кулеметів. Крім того, були взяті в полон 250 фінських солдат, захоплено 8 танків «Рено» FT-17, артилерійська батарея, а також велика кількість стрілецької зброї та боєприпасів. Ясна річ, з фінського боку підтвердження таким успіхам немає.
У травні 1940 року військові прийняли рішення все 597 одиниць БТ-2 залишити в «навчальних парках» військових частин до повного зносу матеріальної частини. Таким чином, на 1 червня 1941 року на озброєнні РККА було 580 лінійних танків БТ-2, в тому числі 396 одиниць — у західних округах. З них 366 машин були на ходу і використовувалися тільки як навчальні машини, 119 БТ-2 вимагали середнього, 30 — капітального ремонту, а ще 72 були чисто навчальними і використовувалися в основному як навчальні стенди. З початком бойових дій усі танки БТ-2, що знаходилися у військах як навчальні машини, були поставлені в стрій, входили до складу танкових і моторизованих дивізій і брали участь в боях практично по всьому фронту.
Однак до літа 1941 року вік цих танків досягав 8-10 років, і їх невитрачений моторесурс був незначним. З початком боїв більшість машин було швидко втрачено. Наприклад, у 24-й танковій дивізії на 24 липня 1941 вже не залишалося жодного БТ-2 — причиною цьому був перш за все дефіцит 37-мм снарядів, виробництво яких на той час було зупинено, і «гарматним» БТ-2 їх просто не вистачало.
Частина танків, уцілілих після розгрому літа-осені 1941 року, брала участь в битві за Москву (так, в 18-й танковій бригаді було 5 одиниць БТ-2), а на Ленінградському фронті влітку 1943 року значилося 12 таких машин[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання на джерела[ред. | ред. код]
- http://www.free-time.ru/military/tanks/tanki/bt_2.html
- http://www.battlefield.ru/ru/tank-development/26-light-tanks/24-bt2.html
- http://legion-afv.narod.ru/BT-2_Kubinka.html
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: БТ-2 |
![]() |
Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|