БТ-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
БТ-2
БТ-2
БТ-2
Тип легкий танк
Походження Радянський Союз Харків
Історія виробництва
Виготовлена
кількість
620
Варіанти БТ-2 гарматний, або кулеметний
Характеристики
Вага 11,05 тон
Довжина 5500
Ширина 2230
Висота 2174
Екіпаж 3

Броня гомогенна 6-13мм
Головне
озброєння
37мм
Другорядне
озброєння
1 7, 62мм ДТ
Двигун карбюраторний, авіаційний «Ліберті» (М-5-400)
400 к.с.
Питома потужність 36,2
Підвіска індивідуальна, пружинна Підвіска Крісті
Дорожній просвіт 350
Операційна
дальність
160 км по шосе (на колесах-200)
Швидкість
  • 51 км/год (гусениці),
  • 72 км/год (колеса)
Система
наведення
телескопічний

БТ-2 у Вікісховищі

БТ-2 — радянський гусенично-колісний швидкохідний танк. Перший танк з бронетанкового сімейства БТ (рос. «Быстроходные танки»). Був модифікацією танка Christie M1928\M1931.

Броня[ред. | ред. код]

Броня танку — тонкі катані листи гомогенної броні, які скріплялися болтами, і заклепками. Технології нахиленої броні застосовано не було, отже танк міг покластися лише на свою швидкість.

Пристрої спостереження, та радіостанція[ред. | ред. код]

Особливих пристроїв спостереження в танку не було, спостереження велось через отвори для спостереження, та приціл. Радіостанція була відсутня, отже зовнішній зв'язок забезпечувався завдяки сигнальним прапорцям.

Корпус і башта[ред. | ред. код]

Танк мав класичне компонування, та поділявся на чотири частини. Башта була циліндричною, клепаною, та мала невеликий скіс зверху. Перед корпусу був нахилений, для зменшення мертвої зони при стрільбі.

Ходова частина[ред. | ред. код]

Танк мав індивідуальну, пружинну (свічну) підвіску, відомішу як підвіска Крісті. Три вертикальні пружини щодо кожного борту корпусу розташовувалися між зовнішнім броньовим аркушем і внутрішньою стінкою борта корпуса, а одна розташовувалася горизонтально всередині корпусу в бойовому відділенні. Вертикальні пружини були пов'язані через балансири із задніми й середніми опорними котками, а горизонтальні — з передніми керованими котками.

Танк мав комбінований колісно-гусеничний рушій, що складався з 2 ведучих коліс заднього розташування діаметром 640 мм, 2 напрямних коліс переднього розташування діаметром 550 мм, 8 опорних котків діаметром 815 мм з гумовими бандажами та 2 сталевих багатоланкових гусеничних ланцюгів з шириною трака 263 мм. При переході на колісний хід гусеничні ланцюги знімалися, розбиралися на 4 частини й укладалися на надгусеничних полках. Привід від КПП в цьому випадку здійснювався на задню пару опорних котків, управлявся ж танк поворотом передніх котків. Перехід з гусеничного ходу на колісний займав 30-40 хвилин.

Необхідно відзначити, що середньотехнічна швидкість танка була істотно нижче максимальної й становила на гусеницях 25 км/год по шосе і 22 км/год путівцем, а на колесах — 22 км/год по шосе. На колісному ході танк міг пересуватися тільки по дорогах з твердим покриттям, з причини високого питомого тиску на ґрунт і наявності тільки однієї пари ведучих коліс (котків). Водночас висока питома потужність дозволяла танкам здійснювати стрибки (у довжину, через перешкоду) на 15-20 (максимально — до 40) метрів.

Озброєння[ред. | ред. код]

Зазвичай танк був озброєний 37 мм танковою гарматою Б-3 (5К) зразка 1930 р., також 7,62 мм кулеметом ДТ кульовій установці біля гармати.

Характеристики гармати:

  • початкова швидкість: 700м/сек
  • кути наведення по вертикалі: від −8 до +25 градусів
  • приціл: телескопічний
  • найбільша дальність стрільби: 2000 м
  • пристрої наведення: ручні
  • боєкомплект: 92 снаряди.

Плюси та мінуси[ред. | ред. код]

гарматний БТ-2
Кулеметний БТ-2 на маневрах по бездоріжжю
  • танк мав достатню швидкість.
  • не потребував великих затрат на створення
  • мав дуже слабку броню та озброєння
  • Башта танку не могла крутитись так швидко, як потребувала того швидкість самого танку
  • його єдиний кулемет був розміщений на башті, що не давало йому можливості нормально вступати в бій з піхотою.

Через всі недоліки БТ-2 на його основі було швидко спроектовано, та створено БТ-5, а пізніше БТ-7.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Танки БТ-2 перше бойове хрещення отримали на річці Халхин-Гол влітку 1939 року. Крім того, БТ-2 брали участь в нападі на Польщу РСЧА у вересні 1939 року, де застосовувалися вкрай мало, оскільки основу танкового парку СРСР на той час вже складали танки БТ-7 і Т-26. В основному цими машинами комплектувалися танкові полки кавалерійських дивізій, в яких їх кількість була невелика.

Під час Зимової війни в Фінляндії 1939-40 років найбільшу кількість танків БТ-2 серед підрозділів, які взяли участь в боях, було у складі 1-й легкотанкової бригади (82 машини). Велика частина цих машин в ході боїв вийшла з ладу з технічних причин і була евакуйована на завод. Бойові втрати були невеликі — всього шість машин (чотири танки були підбиті та згоріли, а два — потонули). Обмежене число танків БТ-2, що перебували у складі 13-й легкотанкової бригади, взяло участь у першій нічній атаці в районі станції Кямяря (нині — Гаврілово) в ніч з 15 на 16 лютого 1940 року. В цьому бою 13-а ЛТБр при мінімальних втратах зі свого боку (за офіційними даними) знищила 800 солдатів і офіцерів противника, 10 протитанкових гармат і до 15 станкових кулеметів. Крім того, були взяті в полон 250 фінських солдатів, захоплено 8 танків «Рено» FT-17, артилерійська батарея, а також велика кількість стрілецької зброї та боєприпасів. Ясна річ, з фінського боку підтвердження таким успіхам немає.

У травні 1940 року військові ухвалили рішення всі 597 одиниць БТ-2 залишити в «навчальних парках» військових частин до повного зносу матеріальної частини. Таким чином, на 1 червня 1941 року на озброєнні РСЧА було 580 лінійних танків БТ-2, в тому числі 396 одиниць — у західних округах. З них 366 машин були на ходу і використовувалися тільки як навчальні машини, 119 БТ-2 вимагали середнього, 30 — капітального ремонту, а ще 72 були чисто навчальними й використовувалися в основному як навчальні стенди. З початком бойових дій усі танки БТ-2, що знаходилися у військах як навчальні машини, були поставлені в стрій, входили до складу танкових і моторизованих дивізій і брали участь в боях практично по всьому фронту.

Однак до літа 1941 року вік цих танків досягав 8-10 років, і їх невитрачений моторесурс був незначним. З початком боїв більшість машин було швидко втрачено. Наприклад, у 24-й танковій дивізії на 24 липня 1941 року, вже не залишалося жодного БТ-2 — причиною цьому був перш за все дефіцит 37-мм снарядів, виробництво яких на той час було зупинено, і «гарматним» БТ-2 їх просто не вистачало.

Частина танків, уцілілих після розгрому літа-осені 1941 року, брала участь в битві за Москву (так, в 18-й танковій бригаді було 5 одиниць БТ-2), а на Ленінградському фронті влітку 1943 року значилося 12 таких машин[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 15 листопада 2014. 

Посилання на джерела[ред. | ред. код]