Ортинський Микола Гнатович
Ортинський Микола Гнатович | |
---|---|
Народження | 19 грудня 1914 Женишківці |
Смерть | 10 червня 1982 (67 років) Ташкент, Узбекистан |
Національність | українець |
Рід військ | артилерія |
Роки служби | 1933—1958 (25 років) |
Звання | Майор |
Командування | 7-а артилерійська бригада, 47-а армія (СРСР), Воронезький фронт |
Війни / битви | радянсько-фінська війна 1939—1940 років, німецько-радянська війна |
Нагороди |
Микола Гна́тович Ортинський (*19 грудня 1914, Женишківці — †10 червня 1982, Ташкент) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу,[1] командир 321-го гвардійського винищувально-протитанкового артилерійського полку 7-ї гвардійської винищувально-протитанкової артилерійської бригади 47-ї армії Воронезького фронту, гвардії майор.
Народився 19 грудня 1914 року у селі Женишківці в багатодітній сім'ї шевця, (був наймолодшою, 17-ю дитиною). Українець. Освіта — закінчив 7 класів, школу ФЗУ в Москві.
У Червоній Армії з 1933 року. У 1936 році закінчив артилерійське відділення Середньоазіатської вищої Червонопрапорної військової школи імені В. І. Леніна. Брав участь в радянсько-фінській війні 1939—1940 років.
Учасник Німецько-радянської війни з 1941 року. Член ВКП (б) з 1943 року. З березня 1943 року гвардії майор Ортинський був призначений командиром 321-го (з 29 вересня 1943 року — гвардійського) винищувально-протитанкового артилерійського полку 7-ї окремої гвардійської винищувально-протитанкової бригади РГК. За час бойових дій його полк не раз відзначався на багатьох ділянках фронту. У серпні 1943 року при відбитті танкової атаки Микола Ортинський був поранений.
В ніч на 30 вересня 1943 року полк Миколи Гнатовича під безперервним вогнем противника переправився на правий берег Дніпра в районі села Решетки Канівського району Черкаської області, де закріпився і забезпечив захист плацдарму, відбиваючи неодноразові атаки противника. 2-3 жовтня 1943 полк під командуванням Миколи Ортинський відбив 7 танкових атак противника і утримав плацдарм. При цьому ворог втратив 4 танки, в тому числі 3 «тигра».[1]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з противником і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії майору Миколі Гнатовичу Ортинському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2467).
Після війни продовжував службу у Збройних силах СРСР. У 1956 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу (КУОС). З 1958 року полковник Миколи Ортинський — в запасі. З 1964 року живе в Ташкенті.
Микола Гнатович був нагороджений:
- медаллю «Золота Зірка» № 2467;[1]
- орденом Леніна;[1]
- трьома орденами Червоного Прапора;[1]
- орденом Олександра Невського;
- орденом Вітчизняної війни 1 ступеня;
- орденом Червоної Зірки;
- медалями.
Похований Ортинський Микола Гнатович на Алеї Героїв Військового кладовища міста Ташкента. Почесний громадянин Ташкента.
- Віньковецький район. Шановані ветерани[недоступне посилання з квітня 2019]
- Загальнодоступний електронний банк документів «Подвиг Народу» (рос.)
- Електронна бібліотека: «Люди та Книги» — Ортинський Микола Гнатович [Архівовано 5 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ортинський Микола Гнатович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 26 серпня 2014.
- Народились 19 грудня
- Народились 1914
- Померли 10 червня
- Померли 1982
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Майори (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Уродженці Віньковецького району