Остріжник червоний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Остріжник червоний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина: Жимолостеві (Caprifoliaceae)
Рід: Остріжник (Centranthus)
Вид:
Остріжник червоний (C. ruber)
Біноміальна назва
Centranthus ruber
(L.) DC., 1805
Синоніми

Valeriana rubra L.

Остріжник червоний[1], центрантус червоний[2] (Centranthus ruber (L.) DC.)  — вид квіткових рослин родини жимолостеві (Caprifoliaceae).

Етимологія

[ред. | ред. код]

лат. ruber — «червоний»

Багаторічна трав'яниста рослина зі злегка деревною основою. Ця рослина з круглими, гладкими стеблами, розгалуженими при основі, що досягають 30-60 см заввишки. Листки 3–8 см довжиною, вони дещо м'ясисті, супротивні, цільні або злегка зубчасті й загострені на кінці. Нижнє листя має черешки, а верхні листки сидячі. Квітки в щільних суцвіттях. Квітки численні; віночок рожевий або червоний. Запилюється і бджолами і метеликами. Плід являє собою невелику сім'янку. Насіння має пучки аналогічні кульбабам, які дозволяють поширюватися під дією вітру. Квітне з квітня по жовтень.

Поширення

[ред. | ред. код]

Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс. Західна Азія: Туреччина. Європа: Україна — Крим; Албанія; Колишня Югославія; Греція; Італія; Франція; Португалія [вкл. Мадейра]; Іспанія [вкл. Канарські острови]. Натуралізований та культивується в багатьох інших країнах.

Росте на щебеню й узбіччях, порушених, кам'янистих місцях на висоті нижче 200 м. Може терпіти дуже лужні ґрунти.

Використання

[ред. | ред. код]

Активні інгредієнти рослини використовуються як лікарський препарат.

Листки й коріння можна вживати в їжу: листя в свіжому вигляді в салатах, коріння варять в супах.

Білий сорт 'Альбус' часто вирощується як декоративний.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Centranthus ruber // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Кременецький ботанічний сад. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 5 лютого 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]