Панькевич Юліан Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панькевич.
Юліан Якович Панькевич
Юліан Панькевич
Народився4 липня 1863(1863-07-04)
Устя-Зелене, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна
Помер1933(1933)
Харків, УРСР
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → Польща Польща → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьхудожник
Відомий завдякихудожник, літератор, громадський діяч
Alma materКраківська академія мистецтв, Віденська академія мистецтв
Знання мовукраїнська
Жанрпортрет
БатькоЯків Панькевич

Юліа́н (Юліян[1][2]) Якович Паньке́вич (псевдонім Простен Добромисл) (4 липня 1863, Устя-Зелене, нині Монастириського району Тернопільської області — літо 1933, Харків) — український художник, літератор, громадський діяч.

З його ім'ям пов'язане становлення українського мистецтва кінця XIX — першої половини XX ст.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 4 липня 1863 р. у с. Устя-Зелене, тепер — Монастириського району в родині церковного маляра Якова Панькевича родом із с. Чесник. Дитячі роки Юліана Панькевича минули в с. Васючин та в містечку Єзуполі.

1884 р. закінчив Бережанську гімназію. Малярства навчався у Краківській академії мистецтв, коли її директором був Ян Матейко (1884–1885, Польща). Далі продовжував навчання у Відні (1885–1887, Австрія). Відомо, що Ю. Панькевич організовував у селах хори, керував ними, безкоштовно навчав сільських дітей малюванню, історії мистецтва, виготовляв декорації та проектував костюми для аматорських вистав, організовував гуртки самоосвіти. А ще добре грав на скрипці, самовіддано диригував хорами.

Юліан Панькевич займався релігійним малярством, вносячи у нього народний колорит, різноманітні орнаменти, побутові деталі. Високу оцінку мали свого часу його картини «Ісус Христос», «Богородиця», «Сільська Мадонна».

У 1890-х рр. він намалював іконостас до церкви св. пророка Іллі у с. Борщів поблизу Перемишлян.

Під час канікул у 1885 р. студенти Львівського університету організували мандрівку з Тернополя до Чернівців. Юліан Панькевич тоді познайомився з Іваном Франком.

Із Миколою Івасюком змалював руїни монастиря в селі Семенів (нині Теребовлянського району), монастиря отців Василіян поблизу міста Теребовля, Теребовлянського замку та інші.

Від 1892 працював у місті Станиславів (нині Івано-Франківськ) і селах Прикарпаття, зокрема на Рогатинщині, де організував хори, навчав малярству, оформляв хати-читальні, розписував церкви, записував фольклор, виступав на вічах.

Від 1898 — у місті Львів. Співзасновник і секретар «Товариства для розвою руської штуки» (1898), співорганізатор його виставок (1898, 1900, 1903). Сприяв у навчанні М. Бойчуку.

1896 р. художник намалював композицію «Трійця» для церкви с. Іване-Золоте, що біля Заліщиків. З 1898 р. працював у Львові в «Товаристві для розвою руської штуки». 1903 р. вийшла антологія української лірики «Акорди», упорядником і редактором якої був Іван Франко, який, цінуючи його здібності рисувальника, доручив Юліанові Панькевичу ілюстрування та художнє оформлення цієї унікальної збірки.

Портрет Тараса Шевченка 1904 р. — один із найкращих творів митця. Тоді ж він намалював перший зі своїх портретів Івана Франка. Це єдиний портрет Каменяра, виконаний з натури.

1918 р. вийшла з друку у Львові невеличка книжечка Володимира Гнатюка «Баронський син в Америці». До десяти казок, уміщених у збірці, подано сорок ілюстрацій та двадцять заставок і кінцівок роботи Юліана Панькевича. Приблизно тоді ж на замовлення Володимира Гнатюка він виконав ілюстрації до збірки «Народні легенди». Багато часу, творчої енергії віддав художник праці над ілюстраціями до «Слова о полку Ігоревім», до повісті Г. Хоткевича «Камінна душа», творів Степана Руданського, Якова Щоголіва.

Від осені 1933 — у Харкові; старший науковий співробітник історичного музею.

Загинув у Харкові за нез'ясованих обставин влітку 1935 р.[3] (або у 1934 р.[4]).

Серед учнів Юліяна Панькевича були Михайло Бойчук, В. Баляс, Северин Борачок та інші.

Твори

[ред. | ред. код]
Ю. Панькевич. Богородиця. Намісна ікона іконостасу храму св. пророка Іллі с. Боршів Перемишлянського району. Фото Олег Дух

Художня творчість

[ред. | ред. код]

Серед творів:

  • жанрові композиції;
  • портрети:
    • Миколи Костомарова (1885),
    • Тараса Шевченка, (1904),
    • Івана Франка (1910) та інші.
  • пейзажі;
  • церковні розписи, зокрема храму в селі Іванє (з Т. Копистинським; 1896, нині Іване-Золоте Заліщицького району).

Проілюстрував книги:

  • Володимира Гнатюка,
  • Антона Крушельницького,
  • Гната Хоткевича,
  • Василя Щурата та інших.

1903 р. здійснив художнє оформлення антології української поезії «Акорди» (упорядник Іван Франко).

Юліан Панькевич завжди відстоював реалістичний напрямок у малярстві. Він з обуренням виступав проти тих «знавців», котрі дивилися за костюмами, а «лиць не бачили». Художник, на його думку, мусить бути всебічно освіченою людиною. Серед найвідоміших творів Юліана Панькевича:

  • «Пейзаж зі скалами в Бубнищі»,
  • «Теребовлянський замок»,
  • «Повернення з ярмарку» (1885),
  • «На сільському майдані» (1891),
  • «Рибалки над Прутом» (1893),
  • «Хмельницький закликає козаків на повстання» (1896),
  • «Тарасове горе» (1903),
  • «Подільський пейзаж»,
  • «Дніпро».

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Автор сатиричних куплетів, казок, оповідань, перекладів, статей у періодичних виданнях.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • Садиба-музей М. Угрина-Безгрішрого, м. Рогатин, Івано-Франківський обласний художній музей.[5]
  • Кімната-музей Юліана Панькевича — діє від 1993 в середній школі села Устя-Зелене.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Lut︠s︡ʹkyĭ, I︠U︡riĭ (1989). Sami pro sebe : avtobiohrafii vydatnykh ukraintsiv XIX-ho stolittia (укр.).
  2. ↑ Dzvin: chasopys Spilky pysʹmennykiv Ukraïny (укр.). Kameni͡ar. 2006.
  3. ↑ Кушнерик Г., Черемшинський О. Панькевич Юліан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 25. — ISBN 978-966-528-279-2..
  4. ↑ Рогатинщина в іменах, назвах, подіях
  5. ↑ Картини художника Панькевича, які шукали 70 років, зберігаються на Прикарпатті. ФОТО

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Борець за духовний поступ: До 130-річчя від дня народження Ю. І. Панькевича //Календар знаменних і пам'ятних дат’ 98. — К, 1998. — III кв. — С. 11 — 15.
  • Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця XIX—XX ст.: Юліан Панькевич (1863—1933) //Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 3.
  • Кушнерик Г., Черемшинський О. Панькевич Юліан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 25. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Нановський Я. Й. Юліан Панькевич: Нарис про життя і творчість. — К., 1986. — 80 с.
  • Панькевич Юліан Іванович // Митці України: Енциклопедичний довідник. — К, 1992. — С. 445—446.

Література

[ред. | ред. код]
  • Акорди: антологія української лірики від смерті Шевченка (Упоряд. І. Франко); 3 ілюст. Юліана Панькевича. — К: Веселка, 1992. — 343 с.
  • Добро Простена Добромисла: Повернення Юліана Панькевича // Качан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2-х ч. — К., 1994. — Ч. 1. — С. 187—195.
  • Мистецтво живопису на західноукраїнських землях: (Про художника Ю. Панькевича) //Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини XIX — поч. XX ст. — К., 1990. — С. 250—261.
  • Хома В. Натхнений образом Каменяра (Ю. Панькевич) // Вільне життя. — 1988. — 6 вер.
  • Черемшинський О. Художник з-над Дністра: (Ю. Панькевич) // Вільне життя. — 1992. — 19 серп. — С. 3.
  • Черемшинський О. Художник з Устя-Зеленого: (До 130-річчя від дня народження Ю. Панькевича) // Вільне життя. — 1993. — 24 лип.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панькевич_Юліан_Іванович&oldid=42189197