Париж (лінійний корабель, 1826)
 «Корабель «Париж» на Севастопольському рейді», картина К. В. Круговіхіна, 1843
| |
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. дореф. «Парижъ» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Закладений: | 17 жовтня 1823 |
| Спуск на воду: | 23 вересня 1826 |
| Перейменований: | 1827 |
| Списаний: | 1845 |
| Доля: | розібраний у 1845 році |
| Статус: | розібраний |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | лінійний корабель |
| Водотоннажність: | 3879 тонн |
| Довжина: | 58,9 м |
| Ширина: | 15,9 м |
| Осадка: | 6,6 м |
| Палуби: | 3 палуби |
| Швидкість: | 7,75 вузлів |
| Екіпаж: | 913 осіб |
| Озброєння: | 110—112 гармат |
«Париж» (рос. дореф. «Парижъ»; до лютого 1827 — «Дербент» (рос. дореф. «Дербентъ»)) — 110-гарматний вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії.
Вітрильний 110-гарматний трипалубний лінійний корабель. Водотоннажність корабля становила 137 084 кубічних футів (3879 тонн)[1], довжина — 58,9 метра, ширина — 15,9 метра, осадка — 6,6 метра, глибина інтрюма — 6,65 метра[2]. Висота грузової ватерлінії біля ахтерштевня — 7,3 метра, біля форштевня — 7 метрів[1]. Швидкість корабля при вітрі 5 балів сягала 7,75 вузла[3].
Озброєння корабля за відомостями з різних джерел становили від 110 до 112 гармат. Батарея «Парижу» складалося з тридцяти 36-фунтових короткоствольних гармат на нижній палубі, на середній — тридцять дві 24-фунтові гармати. На верхній палубі розміщувалися тридцять дві 18-фунтові гармати. Ще двадцять 6-фунтових гармат і чотири 24-фунтові карронади знаходилися на баці і чвертьпалубі[4]. Екіпаж складав 913 осіб (за іншими даними — 840 осіб[1]).
Корпус «Парижу» мав витончене завершення в пластично розробленій кормі. Гакаборт вінчали генії Слави, що підтримують вензель, кварторпіси прикрашали фігури каріатид, нижче з боків розташовувалися зображення орлів. Простінки між вікон були декоровані різьбленими фігурами дельфінів[5].
Перша назва була дана на згадку про захоплення Петром I фортеці Дербент у 1721 році і на згадку про приєднання Дербенського ханства під час російсько-перської війни 1804—1813 років[1]. У лютому 1827 року був перейменований на «Париж»[6]. Назва дана на честь вступу російських військ до Парижа 18 березня 1814 року під час війни шостої коаліції. Після перейменування він став другим із трьох вітрильних лінійних кораблів російського флоту, що носили це ім'я. Однойменні кораблі будувалися в 1814 і 1849 роках, обидва кораблі також несли службу в складі Чорноморського флоту[7].
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 17 жовтня 1823 року, головний будівник — підполковник корпусу корабельних інженерів І. С. Разумов[8], в добудові корабля брав участь корабельний майстер 9-го класу І. Д. Воробйов. Після спуску на воду 23 вересня 1826 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[9].
Брав участь у російсько-турецькій війні 1828—1829 років. 21 квітня 1828 року на чолі ескадри під прапором віцеадмірала О. С. Грейга вийшов із Севастополя до Анапи, куди прибула 2 травня, проте через велику осадку «Парижу» не вдалося підійти близько до берега, тому в бомбардуванні фортеці участі він не брав[10].
Під час облоги фортеці на кораблі служив Е. І. Вергопуло, який брав участь у бойових діях на посаді траншей-майора, за що був нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня. Пізніше на тому ж кораблі брав участь у захопленні Варни, за що був нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість»[11].
В цей же час на кораблі «Париж» брав участь у захопленні фортець Варна й Анапа К. Є. Попандопуло, який за відзнаку при траншейних роботах був нагороджений орденами Святої Анни IV ступеня з написом «За хоробрість» і Святої Анни III ступеня з бантом[11].
Після капітуляції Анапи 3 червня у складі ескадри «Париж» вийшов у море і, не заходячи до Севастополя, пішов до Коварни, куди прибув 13 червня[7].
22 липня 1828 року спільно з іншими кораблями флоту перейшов до Варни, а 24 липня, в день початку облоги, корабель відвідав імператор Микола I в супроводі князя Меншикова, графа Нессельроде, графа Бенкендорфа й інших осіб[12]. Одночасно із сухопутними військами ескадра у складі восьми лінійних кораблів, трьох фрегатів, одного брига, одного люгера, одного пароплава і трьох бомбардирських суден підійшла до Варни і заблокувала її з моря[13].
З 26 липня по 7 серпня по кілька кораблів одночасно вели систематичний вогонь, по черзі обстрілюючи фортецю. 7 серпня о десятій годині ранку лінійні кораблі «Париж», «Імператор Франц», «Пимен», «Пармен», «Іоанн Златоуст», «Пантелеймон», «Норд-Адлер» і «Скорий» підійшли до фортеці та відкрили масований артилерійський вогонь. Кожен корабель, проходячи вздовж фортеці під малими вітрилами, відкривав вогонь і ставав знову на своє місце. Такий обстріл тривав щодня до 29 вересня[13].
27 серпня до флоту, що стояв біля Варни, знову прибув Микола I зі свитою, при цьому для спостереження за бойовими діями для імператора було встановлено телескоп[10]. Імператор до кінця облоги 2 жовтня 1828 року перебував на лінійному кораблі «Париж» і особисто керував бойовими діями. 6 жовтня, після капітуляції Варни, російська ескадра пішла в море, і 12 жовтня «Париж» у її складі прибув до Севастополя[7].
У 1829 році корабель був укомплектований гвардійським екіпажем. З 12 до 19 квітня на чолі ескадри під прапором адмірала О. С. Грейга здійснив перехід із Севастополя до Сизополя. Основне завдання ескадри адмірала Грейга полягало у припиненні можливості виходу турецького флоту з Босфору до Чорного моря. Також ставилося завдання сприяти сухопутним військам фельдмаршалів І. І. Дібіча та І. Ф. Паскевича[13]. Після переходу, базуючись в порті Сизополя, у складі ескадр неодноразово здійснював крейсерські плавання до протоки Босфор. 17 жовтня 1829 року разом з іншими кораблями повернувся до Севастополя[7].
Під час військової кампанії Російської імперії наступного 1830 року перебував у складі ескадри контрадмірала М. М. Кумані, що здійснювала перевезення російських військ з портів Румелії до Російської імперії.
У 1833 році брав участь в експедиції Чорноморського флоту на Босфор. 24 березня на чолі загону під прапором контрадмірала Й. І. Стожевського перейшов із Севастополя до Одеси, де прийняв на борт війська. 6 квітня «Париж» вийшов у море і до 11 квітня доставив російські війська в Буюк-Дере. 28 червня знову прийняв на борт російські війська, після чого у складі ескадри кораблів Чорноморського флоту залишив Босфор і, висадивши війська у Феодосії, 22 липня повернувся до Севастополя[7].
Під час експедиції корабель перебував у поганому стані. Начальник штабу Чорноморського флоту М. П. Лазарєв писав своєму другові Шестакову, характеризуючи стан кораблів ескадри[14]:
Невеликий вітерець, що я мав із Феодосії, довів, що з 11 кораблів, яких Чорноморський флот мав у Босфорі, придатних тільки шість, а решта гнилі як у корпусі, так і в рангоуті. «Париж» геть гнив, і треба дивуватися, як він не розвалився. «Пімен», окрім гнилизни в корпусі, має всі щогли та бушприт гнилими до такої міри, що крізь фок-щоглу проткнули залізний шомпол наскрізь! Як вона трималася, дивно. «Пантелеймон» також увесь гнив, а фрегат «Штандарт» від сильної течії, що відкрилася, ледь не потонув. Отже, Чорноморський флот нині складається з 6 тільки придатних кораблів.
У кампанію 1833 року командир корабля, капітан 1-го рангу Г. О. Польськой, був нагороджений орденом Святого Станіслава II ступеня і турецькою золотою медаллю[15].
Після закінчення служби у складі Чорноморського флоту в 1836 році лінійний корабель «Париж» був переобладнаний на блокшив, а в 1845 році — розібраний[6][7].
- Д. Є. Бальзам (1827 — вересень 1828);
- М. Д. Критський (вересень 1828 — 1829);
- М. Г. Казін (1829—1830);
- Г. О. Польськой (1830 і 1833).
- ↑ а б в г Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 356. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 165. ISBN 966-321-038-9.
- ↑ Глебов, А. М. (2012). Анализ ходкости, остойчивости и управляемости кораблей Черноморского флота в период русско-турецкой войны 1828—1829 годов на основе архивных данных. № 4 (76) (рос.). Барнаул: Известия Алтайского государственного университета. с. 61, 63.
- ↑ Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 563. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ Матвеева, Т. М. (1979). Убранство русских кораблей (рос.). Ленинград: Издательство «Судостроение». с. 62.
- ↑ а б Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 460—461.
- ↑ а б в г д е Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 160, 161, 165. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: июнь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 300. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ а б Муратиди, Ф. И. (2007). Греки — адмиралы и генералы военно-морского флота России: биографический справочник (рос.). Санкт-Петербург: Издательство «Алетейя». с. 42, 97. ISBN 978-5-903354-11-5.
- ↑ Асланбегов, А. (1873). Алексей Самуилович Грейг: биографический очерк (рос.). Санкт-Петербург: Типография Морского министерства в Главном адмиралтействе. с. 68.
- ↑ а б в Черноусов, А. А. Черноморский флот в русско-турецкой войне 1827—1829 годов (рос.). Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный университет аэрокосмического приборостроения. с. 39—41.
- ↑ Гребенщикова, Г. А. (2003). 120-пушечный корабль «Двенадцать апостолов». Научно-популярное издание «Мидель-шпангоут». № 5 (10) (рос.). Санкт-Петербург: Издательство «Гангут». с. 4. ISBN 5-85875-001-X.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (2013). Царствование императора Александра I. П — Я. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 9. Санкт-Петербург: Издательство «Атлант». с. 57—58. ISBN 978-5-906200-12-9.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)