Площа Повстання (станція метро, Санкт-Петербург)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Площа Повстання (станція метро).

Координати: 59°55′54″ пн. ш. 30°21′38″ сх. д. / 59.9316° пн. ш. 30.3605° сх. д. / 59.9316; 30.3605

Площа Повстання
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна
Глибина закладення ~ 58 м
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 15 листопада 1955
Архітектор(и) Б. Н. Журавлёв (рос.), І. І. Фомін (рос.), В. В. Ганкевич (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Б. Н. Журавлёв (рос.), І. І. Фомін (рос.), В. В. Ганкевич (рос.), А. С. Гецкин (рос.), В. П. Шувалова (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Е. А. Эрганов (рос.)
Пересадка на «Маяковська», Московський вокзал
Виходи до вулиця Повстання , Ліговський проспект
Час відкриття 05:40
Час закриття 00:25
Код станції ВС
Мапа
1 Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Оборотний тупик
 Дев'яткіно
Громадянський проспект
 Муринський струмок
 Оборотний тупик
 Академічна
задєл під СЗГ
 Політехнічна
Площа Мужності
Дистанція «Розмиву»
Лісова
 Виборзька
 Оборотний тупик
 Площа Леніна
 Нева
 Чернишевська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
Технологічний інститут
 Обвідний канал
 Балтійська
 Нарвська
Кіровський завод
 Автово
 ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
 Красненька
Ленінський проспект
 Проспект Ветеранів
 Оборотний тупик

Площа Повстання (рос. Площадь Восстания) — станція Кіровсько-Виборзької лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Володимирська» і «Чернишевська».

Станція відкрита 15 листопада 1955 у складі першої черги метрополітену «Автово» — «Площа Повстання». Назва пов'язана з розташуванням на площі Повстання (колишньої Знам'янської площі).

15 грудня 2011 року Радою щодо збереження культурної спадщини станція внесена до Єдиного державного реєстру об'єктів культурної спадщини регіонального значення[1].

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 58 м)

На станції два похилих тристрічкових ходи, що починаються з торців станції.

Вестибулі і пересадки[ред. | ред. код]

З центру залу починається перехід на станцію «Маяковська» по чотирьох ескалаторах, причому три з них працюють на підйом, а один на спуск. Раніше їх було три, при реконструкції в 1993 році були використані вузькі балюстради. Крім того, перейти на станцію «Маяковська» можна по тунелю, що починається в південному торці станції (суміщений з виходом до Московського вокзалу).

Вихід у місто на площу Повстання, Ліговський проспект, Невський проспект, до вулиць Повстання і Гончарної. Також до пасажирських платформ Московського вокзалу.

Південний вихід було відкрито 13 серпня 1960 року.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція «Площа Повстання» будувалася як кінцева станція першої черги Кіровсько-Виборзької лінії. За нею розташовано оборотний тупик, який переходить у СЗГ з Невсько-Василеостровською лінією.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Тема оформлення станції — «Жовтневе збройне повстання 1917 року».

Північний наземний вестибюль є ротондою в класичному стилі з прибудованими по сторонам ризалітами. Композицію завершує велика ротонда зі шпилем, на якому спочатку перебувала зірка, потім, після установки на площі Повстання обеліска, красувалася буква «М» в лавровому вінку. Її прибрали у зв'язку з небезпекою обвалення. Стіни теплого відтінку, білі колони і така же стеля добре гармонують один з одним. Південний наземний вестибюль вбудований в правому крилі Московського вокзалу.

У залі станції «Площа Повстання» світло й ошатно, виблискують білизною напівкруглі склепіння, якщо на них поглянути здалека, з боку ескалаторів, вони нагадують мереживне плетиво. На «Площі Повстання» найнижчий цоколь — мармурове облицювання — піднімається у висоту всього на 60 сантиметрів. Склепіння пересічене сліпуче білими ліпними арками. Вони здаються легкими, майже невагомими завдяки вбудованим в них світлових дуг. Освітлювальний пристрій на цій станції не є деталлю інтер'єру (внутрішнього оздоблення) як будь-яка підвісна арматура. Воно входить до архітектурного рішення залу як його невід'ємна органічна частина. З боку центральної зали пілони прикрашені декоративними решітками в круглих вентиляційних отворах і рельєфами круглої форми. На першому з них збереглося зображення І. В. Сталіна. Це єдиний в петербурзькому метро його образ, залишений після 1961 року. Торцеву стіну центрального підземного залу прикрашав барельєфний портрет В. І. Леніна, його було демонтовано при облаштуванні другого виходу.

Колійні стіни прикрашені червоним мармуром і декоративним ліпним карнизом. У нижній частині смуга плитки чорного кольору, як і на інших станціях першої черги. На колійних стінах встановлені декоративні ґрати з написом «1955», по року відкриття станції. Це єдина станція в Петербурзькому метрополітені з вигнутими колійними стінами. Посадочні платформи освітлюються багато декорованими люстрами, в оформленні яких використовуються серп і молот, а також п'ятикутні зірки. У 1993 році підлога на платформах була замінена з асфальтової на гранітну, причому граніт на двох різних платформах неоднорідний - платформа в бік «Чернишевської» викладена сірим гранітом, а платформа в бік «Володимирської» — червоним.

Стіна навпроти ескалаторного нахилу була обкладена мармуром, на ній висів текст указу Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння метрополітену імені В. І. Леніна. Після падіння Радянської влади під час реконструкції переходу на «Маяковська» в 1992 році цей указ було знято.

Перспективи розвитку[ред. | ред. код]

Планується, що «Площа Повстання» стане пересадковою на станцію «Знаменська» Красносільсько-Калінінської лінії

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Станции питерского метро признали культурным наследием. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Площа_Повстання_(станція_метро,_Санкт-Петербург)&oldid=34942810