Поїзд із кузовом, що нахиляється

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поїзд з кузовом, що нахиляється (англ. tilting train) — тип поїзда з механізмом нахилу вагонів при повороті, що дозволяє проходити повороти на звичайній залізниці із великою швидкістю без відчуття дискомфорту пасажирами.

Коли звичайний поїзд рухається на повороті з великою швидкістю, то на пасажирів починає діяти відцентрова сила, і вони втрачають рівновагу. Так як на залізниці постійно чергуються як праві, так і ліві повороти, то пасажира може кидати з одного боку в інший, і його відчуття подібні до морської хвороби. Для усунення цієї істотної незручності створюються поїзди з кузовом, що нахиляється, де положення вагона регулюється за рахунок сил інерції (пасивний нахил) або управляється комп'ютером (активний нахил), компенсуючи відцентрові сили, що виникають, і пасажир не відчуває незручностей.

Історія

[ред. | ред. код]
Перший експрес, що нахиляється, серії 381 (Японія)

Перший поїзд що нахиляється з пасивним нахилом був введений в комерційну експлуатацію 10 липня 1973 — це був експрес серії 381[en] компанії «Shinano» Японських національних залізниць[en], що курсує між Нагоєю і Нагано на лінії Тюо[en] [1]. Спочатку ця технологія реалізовувалася у світі неактивно, тому що збільшення швидкості не виправдовувалося витратами на її реалізацію. Першим поїздом, де успішно було реалізовано активний нахил, був Advanced Passenger Train[en], що почав працювати в 1984—1985 роках в Англії. На початок 2020-х технологія активного нахилу широко використовується на багатьох поїздах країн Європи, Азії, Америки та Австралії. При цьому вимоги для використання поїздів, що нахиляються, для різних регіонів різні. Для Європейського Союзу швидкість використання цієї технології має перевищувати 200 км/год для існуючих, але оновлених колій, і 250 км/год — для нових колій. У Японії старі високошвидкісні лінії були побудовані на нижній лінії швидкості менше 230 км/год; нові лінії дозволяють використовувати поїзд з кузовом, що нахиляється, на 270 км/год.

Перші експерименти з усуненням відчуття дії відцентрової сили на пасажира проводилися в США в 1938 на поїздах «San Diegan» залізничної компанії Atchison, Topeka and Santa Fe Railway[en] , але були невдалі. В 1956 році подібні дослідження проводила французька компанія SNCF. Першим успішним рішенням поїздів в Європі стала розробка іспанської компанії Talgo в 1970-х роках і використовувалася на Іспанських національних залізницях спочатку тільки на Піренейському півострові. Перше комерційне застосування поїздів, що нахиляються, з пасивним нахилом почалося на початку 1980-х років з появою поїздів Talgo Pendular, що стали експлуатуватися у різних частинах Європи та інших континентів. Зокрема, оїзди серії Talgo 200 використовуються в Казахстані на нічному поїзді Алма-Ата — Астана [2]. На початок 2020-х поїзди з кузовом, що нахиляється, експлуатуються в десятках компаній багатьох країн світу.

Поїзд із кузовом, що нахиляється у світі

[ред. | ред. код]
Avanti West Coast's Class 390 Alstom Pendolino є флагманським поїздом West Coast Main Line, Велика Британія
Поїзд Talgo 350, що використовується на іспанських високошвидкісних лініях AVE
Шведський X2 поїзд із кузовом, що нахиляється
E5 Series Shinkansen

Потяги з нахилом силами інерції (пасивний нахил):

  • Talgo XXI (Spain)
  • UAC TurboTrain[en] (США, Канада)
  • JNR[en] 381 series[en] (Японія), представлена в 1973 році колишньою Японською національною залізницею. Зараз використовується JR West для обмежених експрес-послуг Yakumo[en].

Потяги з нахилом, ініційованими силами інерції, але регульованими комп'ютером:

Потяги з активним нахилом, керовані сенсорною інформацією, що надається акселерометрами:

  • LRC[en] розроблений MLW до того, як був куплений Bombardier (Канада)

Потяги із кузовом, що нахиляється, керовані комп'ютером:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. プロトタイプの世界 - Prototype World. — Japan : Kōtsū Shimbunsha, 2005. — С. 12—19.(яп.)
  2. Kazakhstan Buys Two Talgo Trains [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]