Прилипко Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прилипко Володимир Петрович
Володимир Прилипко
Народився16 листопада 1947(1947-11-16)
с. Краскіно, Хасанський район, Приморський край СРСР СРСР
Помер21 серпня 2004(2004-08-21) (56 років)
Вінниця, Вінницька область
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьУкраїнська література, археологія
Відомий завдякипоет, археолог
Alma materВінницький педагогічний інститут
Знання мовукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
Нагороди

Прили́пко Володи́мир Петро́вич (*16 листопада 1947 — †21 серпня 2004) — український поет, археолог. Перебував у Національній спілці письменників України з 1997 р.[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1947 року у с. Краскіно Хасанського району Приморського краю колишнього СРСР (на території теперішньої Росії) у родині військовослужбовця (Батько - офіцер артилерист, воював з 1941 по 1945 роки, втік з німецького полону, мав поранення], після війни служив у званні капітана на Далекому Сході). З раннього дитинства до 1965 р. жив у с. Ялтушкові Барського району на Вінниччині, а з 1965 р. — у м. Вінниці.

Три роки навчався у Вінницькому педагогічному інституті. Працював робітником, консультантом Товариства охорони пам'яток історії та культури. Науковий працівник Вінницького обласного краєзнавчого музею (з 1971 року), згодом — Вінницької обласної археологічної науково-дослідницької інспекції. Причетний до важливих в історії археології відкриттів, а саме — поховання сарматського царя І ст. н. е. (1984, с. Пороги Ямпільського району), знаходження скарбів у курганах епохи бронзи (1986, с. Гордіївка Тростянецького району).

Помер у Вінниці 21 серпня 2004 р. і похований на сільському цвинтарі у Ялтушкові.[2]

Наукова і літературна діяльність[3]

[ред. | ред. код]

Найвідоміший вірш в кругах його спілкування "Тітка Каранчучка", присвячений матері його двоюрідного брата Пилипа Петровича Каранчука.

Автор низки наукових статей, у тому числі краєзнавчої тематики, рекламного буклету «Прадавнє золото Поділля» (1993). Талант поета виявився в експресивних ліричних мініатюрах, укладених у збірки поезій:

Рец.: І цей старий Прилипків сад…/ Фото В. Клепка // За Батьківщину. — 1999. — 24 вересня. — С.9; Кимак, Л. Слово, що творить філософські акварелі // Панорама. — 1999. — 18 грудня; Мельник, В. Такий маленький світ // Вінницькі відомості. — 2000. — 21 січня. — С.15.

  • Зелене сонце : вірші / В. П. Прилипко. — Вінниця: Спілка рекламістів України, 2002. — 23 с. — ISBN 966-70-0606-9.

Рец.: Кимак, Л. З висоти зеленого сонця: штрихи до літературного портрета Володимира Прилипка [Текст]: [про творчу діяльність вінницького поета, наукового працівника обласної археологічної інспекції] / Л. Кимак // Вінницький край. — 2004. — № 1. — С. 149—150.

Був прийнятий до Національної спілки письменників України (1997).[4]
Посмертно зусиллями друзів та Асоціації українських письменників вийшла доповнена підсумкова збірка:

Поезія Володимира Петровича Прилипка – це блискучі мініатюрні вірші, в яких розкривається краса рідної природи, взаємовідносини між людьми, любов до рідного краю.

Юрій Шураєв[5]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Двоюрідний брат Володимира Петровича - Пилип Петрович Каранчук є дідусем українського поета Опiча Богдана, також відомим за псевдонімом - Bodster (його творчий проект "Bodster Poetry" набирає популярності в соціальних мережах, а більшість віршів, що декламуються молодим автором у відео присвячені деяким військовим подіям після 2014 року та жахливим військовим подіям на території України після 24.02.2022 р.).

Меморіальна дошка на будинку № 6 по вулиці 30-річчя Перемоги у Вінниці, де мешкав В. П. Прилипко

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

На панельній «дев'ятиповерхівці» у Вінниці за адресою: вул. 30-річчя Перемоги, будинок № 6, де «жив і творив поет і архітектор», з ініціативи художника Віктора Рибачука у 2008 р. встановлено меморіальну дошку (скульптор Юрій Козерацький).[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 16 листопада 2012 р. — 65 років тому народився Володимир Петрович Прилипко // Знаменні і пам'ятні дати [[Вінницька область|Вінниччини]] 2012 року: хронолог. довід. / [[Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тимірязєва|Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва]]; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. [[Морозова Наталія Іванівна|Н. І. Морозова]]. — [[Вінниця]], 2011. — С. 188—189. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 17 лютого 2014.
  2. Гальчак, Сергій Дмитрович. Прилипко Володимир Петрович / С. Д. Гальчак // Краєзнавці Вінниччини: біографії. Бібліографія / С. Д. Гальчак. — Вінниця, 2005. — С.153–154.
  3. [[Кароєва Людмила Ростиславівна|Кароєва, Л. Р.]] Володимир Петрович Прилипко [Текст]: [поет, публіцист, [[археолог]]] / [[Кароєва Людмила Ростиславівна|Л. Р. Кароєва]] // «Земле моя, запашна, барвінкова…»: Календар знаменних і пам'ятних дат [[Вінницька область|Вінниччини]] 2007 року. — [[Вінниця]], 2006. — С.155–158. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 17 лютого 2014.
  4. До когорти майстрів пера!: [Про прийняття до НСПУ В. Прилипка] // Подолія. — 1998. — 5 березня.
  5. Цит. по: Володимир Прилипко [Біограф. довідка, поезії, портр.] // Вінниця дзвінка. Антологія поезії: друга половина ХХ ст. — 2013 рік / Упоряд., вступ. стаття, частина біогр. нарисів Ю. В. Шураєва. — Вінниця: Глобус-Прес, 2013. — С. 157.
  6. Мельник, В. Хто зірвав «Кришталеву вишню»: [Про лауреатів обл. літ. премії за найкращі дебюти року, в тому числі В. Прилипка] // Панорама. — 1996. — 11 липня.
  7. Лауреати відомі. Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського у 2003 році. Ним став В.Прилипко за зб. поезій «Зелене сонце» // Панорама. — 2003. — 24 вересня.
  8. Володимирові Прилипку земляки відкриють пам'ятну дошку // Сайт «Моя [[Вінниця]]». — 2008. — 4 квітня. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]