Розпуття (Польща)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Розпуття
пол. Rozpucie
Церквище (рештки церкви)

Координати 49°36′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 49.600° пн. ш. 22.400° сх. д. / 49.600; 22.400Координати: 49°36′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 49.600° пн. ш. 22.400° сх. д. / 49.600; 22.400

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Тирява-Волоська
Перша згадка 1530
Населення 465 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-535
Автомобільний код RSA
SIMC 0361347
GeoNames 760198
OSM 2906315 ·R (Гміна Тирява-Волоська)
Розпуття. Карта розташування: Польща
Розпуття
Розпуття
Розпуття (Польща)
Розпуття. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Розпуття
Розпуття
Розпуття (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Розпу́ття (пол. Rozpucie) — давнє українське село в Польщі, у гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 465 осіб (2011[1]).

Назва[ред. | ред. код]

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Ткачова (пол. Tkaczowa).

Історія[ред. | ред. код]

Закріпачив село Стеч Даблович коло 1530 р., за отриманим привілеєм село повинно було мати 18 колоністів, солтиство, корчму і священика, звільнення від повинностей мало тривати 24 роки. Входило до Сяніцької землі Руське воєводства.

У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії. У 1865 р. в селі була зведена дерев’яна церква Собора Пресвятої Богородиці.

У 1880 році село належало до Добромильського повіту, в селі нараховувалось 98 будинків і 576 мешканців та 5 будинків і 32 мешканці у фільварку (310 греко-католиків, 261 римо-католик і 37 юдеїв), греко-католики села належали до парафії Завадка Ліського деканату Перемишльської єпархії.

У 1900 році в селі нараховувалось 799 мешканців (348 греко-католиків, 409 римо-католиків і 42 юдеїв). Однак польська адміністрація Галичини проводила інтенсивну політику латинізацію і полонізації, у 1914 р. в селі збудували костел.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. На 1 січня 1939-го в селі з 930 жителів було 350 українців-грекокатоликів, 500 українців-римокатоликів, 40 поляків і 40 євреїв[2]. Село належало до Добромильського повіту Львівського воєводства, ґміна Кузьміна.

12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Дрогобицької області у складі повіту[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. В серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з селом було передане до складу Польщі.

Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[5], а на їхнє місце поселені поляки. Церква закрита, у 1980 р. зруйнована.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 230 48 157 25
Жінки 235 58 128 49
Разом 465 106 285 74

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 19, 118.
  3. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 3 серпня 2017.
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Розпуття (Польща)