Севан (озеро)

Севан Սևանա Լիճ азерб. Göyçə gölü
Севан Սևանա Լիճ
40°18′38″ пн. ш. 45°20′57″ сх. д.
Розташування
Країна	Вірменія
Регіон	Ґегаркунік
Розташування	марз Ґегаркунік
Прибережні країни	Вірменія
Геологічні дані
Природоох. тер-я	Севанський національний парк
Розміри
Площа поверхні	1243  км²
Висота	1896 м
Глибина середня	26,0 м
Глибина макс.	78,4 м
Довжина	78  км
Ширина	56  км
Об'єм	33,2  км³
Вода
Солоність	прісне  г/л
Басейн
Власний басейн (категорія)	Q18090493?
Вливаються	28 річок та струмків
Витікають	Раздан
Площа басейну	3647 км²
Країни басейну	Вірменія
Інше
Статус спадщини	Рамсарське угіддя
Міста та поселення	Мартуні, Севан
Geonames	616249
Севан (озеро) (Вірменія)
Севан Սևանա Լիճ у Вікісховищі

Сева́н, (вірм. Սևանա լիճ «севана ліч», раніше також називалося Ґегаркуні́к вірм. Գեղարքունիք, Ґега́мське море вірм. Գեղամա ծով «ґегама цов») — прісноводне озеро у Вірменії, найбільше на Кавказі.

Загальна характеристика

Севан лежить на висоті 1900 м; його площа становить 1240 км², глибина сягає 83 м. В озеро впадають 28 річок, а витікає річка Раздан (притока Араксу). Озеро тектонічного загатного характеру. Улоговина тектонічного походження, а загата утворилася порівняно недавно внаслідок виливання голоценових лав. Севан оточений гірськими хребтами: з північного заходу — Памбакським, з північного сходу — Севанським і Арегуні, із заходу і півдня — Гегамським і Варденисським хребтами.

Шоржинським підводним валом-порогом і двома мисами, що вдаються до озера, — Артанішським (зі сходу) і Норатусським (із заходу) озеро ділиться на дві частини: Малий і Великий Севан. Малий Севан відрізняється великою глибиною і порізаними берегами. Саме ця частина озера вміщує основну масу води. Найглибше місце озера — неподалік від підніжжя хребта Арегуні. У Великому Севані дно рівне, береги мало порізані, причому глибина цієї частини не перевищує 30 метрів. Водна поверхня Севана має блакитно-синій колір. Мінералізація води становить близько 700 мг/л, сухий залишок — 0,5 г/л.

Проблема Севана

Озеро Севан — єдине велике надійне джерело прісної води у Вірменії і найбільше на всьому Кавказі. У зв'язку з цим з давніх часів порушувалося питання про ефективне використання водних ресурсів озера. У 1848 році порушили питання про використання води Севана для зрошування земель по лівому берегу Раздана.

На початку XX століття з'являється декілька пропозицій по використанню вод озера в практичних цілях. У їх числі — запропонований в 1910 році Манасер'яном проєкт спуску рівня озера. Підраховано, що зі всього об'єму стоку 95 % води випаровується через велику поверхню дзеркала, таким чином, нібито, значна частина водних ресурсів просто «пропадає». Пропонувалося зменшити глибину озера на 45 метрів і використовувати водні ресурси, що звільнилися, для зрошування Араратської рівнини і вироблення електроенергії.

1923 року був реалізований план з використання води озера в потребах народного господарства, а 1931 року з'являється перша схема пониження рівня озера, згідно з якою, за 50 років він мав знизитися на 55 метрів, периметр становив би тоді 80 км, а об'єм — 5 км³. При цьому від усього Севана мало залишитися невелике озеро площею 299 км² на місці Малого Севана. Площу, що таким чином могла б звільнитися, передбачали використати для посадки ліщини, дуба тощо. У 1933 році після схвалення проєкту почали створювати штучні шляхи стоку й поглиблювати сточище річки Раздан. Стоки були тунельними спорудами на глибині 40 метрів. З 1937 року почалося інтенсивне використання вод озера. Початок експлуатації Севан-Разданського іригаційно-енергетичного комплексу слугував потужним поштовхом для розвитку економіки Вірменської РСР.

З початком Другої світової війни роботи припинили й вони завершилися тільки 1949 року. Тоді щорічно рівень води опускався більш ніж на метр. Наприкінці 1950-х почався перегляд проєкту зниження рівня озера. Це зроблено з кількох причин:

1. Виникли проблеми з освоєнням земель, що звільнилися, які виявилися абсолютно неродючими.
2. З'явилася можливість заміни побудованих на Раздані гідроелектростанцій на ТЕС, тим більш, що перші не могли задовольнити потреби народного господарства Вірменії.
3. В умовах збільшення споживання водних ресурсів, Севан залишався єдиним резервним джерелом прісної води в республіці.
4. У 1961 році опублікована доповідь АН Вірменської РСР. У ній мовилося про необхідність припинити спуск рівня озера, який вже встиг опуститися на 13,7 м. У зв'язку з тим, що потужності Севан-Разданського каскаду виявилися незатребуваними, ухвалено рішення перекинути в озеро води з Воротану і Арпи. Підраховано, що найбільший спуск рівня води досягне 18 м. Реалізація проєкту почалася в 1981 році, коли побудували тунель завдовжки 49 км з водосховища Кечут на Арпі в озеро біля села Арцваніст, після чого почалося будівництво тунелю від Воротана. У 1988 році будівництво припинилося через економічну блокаду з боку Азербайджану.

Падіння рівня озера в сукупності зі збільшенням викидів стічних вод негативно вплинуло на біохімічний оборот речовин, призвело до порушення нормальної діяльності екосистем, що зрештою спричинило процес евтрофікації — збільшення накопичення органічних речовин у воді з 25 тис. т у 1930-х роках до 150 тис. т у 1999 році. Евтрофікація виражається в періодичному цвітінні озера і загрожує погіршенням якості води, непридатністю до використання в питних і господарських цілях. Уряд Вірменії завершив будівництво тунелю тільки у 2003 році, але його експлуатація ще не почата. Рівень стабілізувався на відмітці 20 метрів нижче початкового.

На початку 2006 року підйом рівня води в порівнянні з минулим роком становив 41 см. Ухвалено рішення підняти його ще на 3 метри, після чого провести додаткові дослідження.

Фауна

Форель (ішхан, Salmo ischchan) Севана є ендемічним видом озера, але її існування перебуває під загрозою через конкуруючі види риб, що завезені або потрапили в озеро з інших місць. Зокрема, сиг (Coregonus lavaretus) був завезений з Ладозького і Чудського озер, золота рибка (Carrasius auratus) і рак вузькопалий (Astacus leptodactylus). На березі озера створили рибальські господарства для штучного розмноження ішхана. В той час, як у Севані ішхан перебуває під загрозою вимирання, судячи з усього, він виживе в озері Іссик-Куль, куди його завезли з Вірменії.

У басейні Севана створений національний парк «Севан» з чотирма заповідниками і десятьма заказниками. Озеро є важливим оселищем вірменської чайки (Larus armenicus), чисельність якої тут сягає 4000—5000 пар. Інші птахи, що зупиняються на озері, — американський лебідь, мала гуска, червонодзьоба чернь, білоока чернь і чорноголовий реготун.

Узбережжя

Вид на озеро Севан із траси Єреван — Тбілісі

Озеро Севан відоме пам'ятками культури на його узбережжі та рекреаційними ресурсами: мінеральними джерелами, чистим повітрям, красивою природою. На березі озера росте штучний ліс (сосна, широколистяні породи й обліпиха).

З історичних пам'яток найвідоміша — монастир Севанаванк, розташований на півострові поблизу міста Севан у північно-західній частині озера. Спочатку монастир був розташований на острові, але через пониження рівня води утворився перешийок, що з'єднав острів з сушею. Інший монастир — розташований на західному схилі Айраванк. На березі озера є село Норадуз, відоме найбільшим кладовищем хачкарів, що налічує близько 900 хачкарів різних епох і стилів. Хачкари також є в селі Неркін-Ґеташен на південному узбережжі. Після пониження рівня води виявлено численні археологічні артефакти віком 2000 років і більше (деякі з них — бронзової доби). Більшість цих артефактів зберігається в музеях Єревану.

Див. також

• Список озер
• Озеро Севан на мапі Вірменії^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Лебедине озеро (Єреван)

Посилання

• Севан // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• - фото Севана
• Некоторые материалы по экологии озера Севан (1998—2001)