Гуска мала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуска мала
Ente unbekannt 1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Гусеві (Anserinae)
Рід: Гуска (Anser)
Вид: Гуска мала
Anser erythropus
(Linnaeus, 1758)
Ареал поширення малої гуски     Гніздування      Зимування      Шляхи міграції      Випадкова поява     Імовірна поява
Ареал поширення малої гуски     Гніздування      Зимування      Шляхи міграції      Випадкова поява     Імовірна поява
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anser erythropus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anser erythropus
EOL logo.svg EOL: 45510530
ITIS logo.svg ITIS: 175033
IUCN logo.svg МСОП: 22679886
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 132586
Fossilworks: 369523
Anser erythropus
яйце Anser erythropus — Тулузький музей

Гу́ска мала́[1], або гу́ска білоло́ба мала́[2] (Anser erythropus) — водоплавний птах родини качкових. Один з 4-х видів роду, зокрема у фауні України. Підвидів не утворює. В Україні рідкісний пролітний та зимуючий вид.

Опис[ред. | ред. код]

Дуже схожа на велику білолобу гуску, але значно менша. У дорослого птаха голова, шия, спина та поперек темно-бурі; на лобі біла пляма, яка закінчується над заднім краєм ока; пера спини і крил зі світлою верхівкою; воло, груди і передня частина черева сірувато-бурі, на грудях і череві темно-бурі поперечні смуги; задня частина черева, надхвістя та підхвістя білі; махові пера темно-бурі; стернові пера бурі, з білою верхівкою. Дзьоб рожевий; він коротший за 40 мм — головна відмінність від великої білолобої гуски. Ноги жовтогарячі. Навколоочне кільце жовте. У молодого птаха білої плями на лобі, а також темних смуг на грудях і череві нема. Маса тіла — 1,3—2,3 кг, довжина тіла — 51—60 см, розмах крил — 1215—1340 мм.

Від білолобої гуски відрізняється меншими розмірами, коротшим дзьобом, жовтим навколоочним кільцем, а дорослий від дорослої білолобої гуски — також більшою білою плямою на лобі, але нерідко ці види на відстані розрізнити складно.

Поширення[ред. | ред. код]

Гніздовий ареал охоплює внутрішні тундри і лісотундри Євразії від Норвегії до Чукотського хребта. Зимує на Південно-східному Каспії, у Азово-Чорноморському регіоні, північно-західній Європі, Китаї. В Україні під час міграцій зрідка трапляється по всій території, регулярніше у Північно-західному Приазов'ї, де обмежено може залишатися і на зимівлю. Також зрідка зимує у південній частині Сивашу.

Чисельність і причини її зміни[ред. | ред. код]

Популяція виду оцінюється у 20—25 тис. дорослих особин[3]. В Україні трапляється на прольоті окремими групами по 3—7, зрідка до 20—30 особин, іноді зграями до 50—300 особин, переважно з іншими видами гусей. Останніми роками відбувається збільшення чисельності виду на міграціях та зимівлі у Північно-західному Приазов'ї, що пов'язано з погіршенням умов зимівлі на Каспії. До причин зміни чисельності належать: трансформація біотопів у місцях зимівлі, браконьєрство, винищення під час линяння на місцях гніздування, розлякування птахів у репродуктивний період.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Перелітний птах. Весняна міграція в Україні триває з середини березня до початку травня. Восени з'являється в середині або кінці вересня. В Азово-Чорноморському районі трапляється до грудня. Гніздові біотопи — схили берегів річок, вкриті густою рослинністю. На зимівлі та міграціях тримається різних типів водойм. Живиться переважно рослинною їжею. Обережний птах. На перельотах летить кутом або шеренгою[2]. Голос не такий голосний, вищий і більш пискливий, ніж у великої білолобої гуски. Він може бути переданий як «клік-клік», «юііллю-юільо» та «тьє-тьо»[2].

Охорона[ред. | ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус виду — вразливий), Європейського червоного переліку, у Додаток І Директиви Ради Європи про охорону диких птахів, у Додаток І Боннської конвенції, Додаток II Бернської конвенції і угоди AEWA. Виконується міжнародна програма реінтродукції в природу в Лапландії. В Україні разом з іншими водоплавними птахами охороняється на об'єктах природно-заповідного фонду. Успішно розмножується в умовах неволі, але в Україні цей вид не розводять.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. а б в Марисова І. В., Талпош В. С. Птахи України. Польовий визначник. — К.: «Вища школа», 1984.
  3. BirdLife Species Factsheet: Anser erythropus. Downloaded from http://www.birdlife.org on 24/11/2010. Архів оригіналу за 2 січня 2009. Процитовано 27 листопада 2010. 

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Фауна Украины. Том 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. — К.: Наукова думка, 1991. — 208 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  • Лисенко В. І., Гаврись Г Г. Гуска мала // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 399.