Солодовник Сергій Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солодовник Сергій Максимович
Народження7 вересня 1915(1915-09-07)
Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть5 жовтня 1991(1991-10-05) (76 років)
 Харків, Україна
ПохованняМіське кладовище № 2
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанрпортрет
НавчанняХарківське державне художнє училище (1937) і Харківський художній інститут (1947)
Діяльністьхудожник
ВчительСамокиш Микола Семенович, Бесєдін Сергій Фотійович, Прохоров Семен Маркович, Кокель Олексій Опанасович і Козик Михайло Якимович
Відомі учніЛитвинов Володимир Олексійович, Ткачова Антоніна Яківна, Лихоліт Олексій Кирилович, Кузьменко Анатолій Федорович і Васягін Григорій Васильович
ПрацівникХарківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки

Сергі́й Макси́мович Солодо́вник (7 вересня 1915, Кобеляки — 5 жовтня 1991, Харків) — український радянський живописець; чден Харківської організації Спілки радянських художників України від 1948 року[1]. Батько графіка Світлани Солодовник[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 вересня 1915 року в місті Кобеляках (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Упродовж 1931—1937 років навчався у Харківському художньому технвкумі; у 1937—1941 роках — в Харківському художньому інституті[1].

У роки німецько-радянської війни служив в артилерійських підрозділах. Мав військове звання капітана. Нагороджений орденами Червоної Зірки (29 квітня 1944)[3], Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[4].

У 1945—1947 роках продовжив навчання у Харківському художньому інституті. Його викладачами були зокрема Микола Самокиш, Сергій Бесєдін, Семен Прохоров, Олексій Кокель, Михайло Козик[2].

Від 1947 року викладав у Харківському художньому інституті (з 1963 року — Харківському художньо-помисловому інституті). Доцент кафедри малюнку з 1957 року, професор — з 1974 року. У 1967—1975 роках обіймав посаду декана факультету «Промислове мистецтво»[2]. Серед учнів: Григорій Васягін, Олексій Литвинов, Олексій Лихоліт, Антоніна Ткачова.

Був членом КПРС. Мешкав у Харкові в будинку на вулиці Культури, № 12, квартира № 13. Помер у Харкові 5 жовтня 1991 року[2]. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.

Творчість

[ред. | ред. код]
Портрет академіка Василя Атрощенка. 1977 рік

Працював у галузі станкового живопису. Серед робіт:

  • серія фронтових малюнків (1942—1944);
  • «Подруги» (1947);
  • «Передвижники» (1951, у співавторстві з Йосипом Карасем і Григорієм Томенком);
  • «Харківські тракторобудівельники» (1951);
  • «Вихователі» (1953);
  • «Портрет актриси Олександри Леснікової» (1959);
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці пташниці В. Сидори» (1960);
  • «Сніг випав»(Лижниці) (1960);
  • «Портрет заслуженого будівельника Харкова А. Лебеєва» (1961),
  • «У парку» (1965);
  • «Портрет дівчини» (1965);
  • «Портрет Г. Бондаренка»;
  • «Автопортрет»;
  • «Портрет письменника Івана Багмута»;
  • «Портрет художника Миколи Самокиша»;
  • «Вечір у Карпатах» (1974);
  • «Художник Сергій Бесєдін» (1976);
  • «Портрет академіка Василя Атрощенка» (1977);
  • «Півонії» (1978);
  • «Портрет письменника Костянтина Гордієнка» (1980);
  • «Чоловічій портрет» (1980);
  • «Свіжий сніг» (1981);
  • «За вікном» (1982);
  • «Весняні дощі» (1984);
  • «Натюрморт з рибою» (1986);
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці І. Мищенко» (1986);
  • серії портретів партійних діячів і героїв.

Брав участь у республіканських виставках з 1944 року, всесоюзних — з 1951 року. Персональні виставки відбулися в Харкові у 1975 і 1986 роках та в місті Мерефі у 1984 році[1].

Роботи зберігаються у Харківському художньому музеї, Харківському історичному музеї, Житомирському і Лубенському краєзнавчих музеях та у приватних колекціях[2].

Могила Сергія Солодовника

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]