Функція Акермана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Функція Акермана
Названо на честь Вільгельм Аккерманd
Досліджується в теорія обчислюваності
Формула
Позначення у формулі і
Підтримується Вікіпроєктом Вікіпедія:Проєкт:Математика

Функція Акермана — у теорії складності обчислень є найпростішим прикладом обчислюваної функції, що не є примітивно-рекурсивною.

Функція Акермана визначається рекурсивно для невід'ємних цілих чисел та таким чином:

Рекурсія завжди закінчується, оскільки або зменшується значення , або значення зберігається, а зменшується значення . Тобто пара завжди зменшується з точки зору лексикографічного порядку.

Функція зростає дуже швидко (значно швидше за експоненту). Наприклад, , що перевищує кількість атомів у видимому Всесвіті.

Історія[ред. | ред. код]

Початковий варіант такої функції (у дещо різній формі) запропонували учні Девіда Гільберта — Габрієль Судан (нім. G. Sudan) (1927 року) і Вільгельм Акерман[en] (1928). Гільберт висловив гіпотезу, що функція не є примітивно-рекурсивною, і Вільгельм Акерман (що став секретарем Гільберта) цю гіпотезу довів. Оригінальна функція Аккермана мала три аргументи[1]. Варіант із двома аргументами запропонували Роза Петер і Рафаєль Робінсон[2] і саме його зазвичай мають на увазі під назвою функція Акермана.

Таблиця[ред. | ред. код]

Значення A(m, n)
m\n 0 1 2 3 4 n
0 1 2 3 4 5
1 2 3 4 5 6
2 3 5 7 9 11
3 5 13 29 61 125
4 13 65533 265536 − 3

Нотація[ред. | ред. код]

  • Через гіпероператор:
  • В нотації Конвея:

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Cristian Calude, Solomon Marcus, Ionel Tevy. The first example of a recursive function which is not primitive recursive // Historia Math. : journal. — 1979. — Vol. 6, no. 4 (11). — P. 380—384. — DOI:10.1016/0315-0860(79)90024-7.
  2. Raphael M. Robinson. Recursion and double recursion // Bull. Amer. Math. Soc.. — 1948. — Vol. 54, no. 10. — P. 987—993. — DOI:10.1090/S0002-9904-1948-09121-2.

Посилання[ред. | ред. код]