Видимий всесвіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Структура відомого нині космосу

Видимий всесвіт, Метагалактика (від грец. μετάнад, після та грец. ΓαλαξίαςМолочний [шлях]) ― частина Всесвіту, досяжна для астрономічних досліджень[1] [Прим 1]. Метагалактика містить декілька мільярдів галактик.

Наша Галактика — Чумацький Шлях, — одна з зоряних систем, що входять до складу Метагалактики.

Видимий всесвіт обмежується сферою з центром у спостерігачеві, радіус якої визначається часом, за який світло могло дійти до спостерігача від початку Великого Вибуху. Кожне місце у Всесвіті має свій видимий космос, досяжний для спостереження, який може перекриватися (або не перекриватися) з видимим Всесвітом нашої планети.

Observable universe logarithmic illustration.png

Розмір[ред.ред. код]

Дійсна відстань від Землі до краю видимого всесвіту (космічного світлового горизонту) могла б становити близько 13,5 млрд. світлових років, адже саме стільки часу мали фотони щоби долетіти до Землі, та оскільки за час проведений фотоном в польоті Всесвіт продовжував розширюватися, то об'єкт, про який фотон несе інформацію, зараз перебуває на більшій відстані. Вважається, що вона становить близько 46-47 мільярдів св. р. Отже, видимий всесвіт простягається на таку відстань у всіх напрямках[2]. Відповідно діаметр Метагалактики становить дві відстані від Землі до космічного світлового горизонту, тобто 92–94 мільярди світлових років. Оскільки Всесвіт є, приблизно плоским, то вищевказані параметри відповідають приблизному об'єму:

св.р.3

тобто 3,56×1080 м³.

Місце Землі у Видимому Всесвіті. (Збільшити.)

Історія досліджень[ред.ред. код]

Можливості вивчення Метагалактики відкрилися у ХХ ст. після того, як було доведено, що багато туманностей є по суті велетенськими зоряними системами — галактиками.

Детальні дослідження позагалактичних об'єктів привели до відкриття галактик різних типів, зокрема радіогалактик, квазарів та ін. У просторі між галактиками існують міжгалактичний газ, космічні промені, елетромагнітне випромінювання; космічний пил.

Структура метагалактики[ред.ред. код]

Середня густина речовини у Метагалактиці оцінюється різними авторами від 10−31 до 10−30 г/см³[Джерело?]. Спостерігаються місцеві неоднорідності, які обумовлені великими утвореннями. Є подвійні галактики й складніші поєднання галактик: групи чи скупчення галактик, які містять десятки або сотні галактик; надскупчення галактик містять десятки тисяч і більше галактик. Найбільшими відомими структурами є комплекси надскупчень відомі також як галактичні нитки або стіни. Вони розділені великими ділянками простору, що не містять ніяких спостережуваних об'єктів і називаються войдами («порожнечами»).

Так, наша Галактика і декілька десятків найближчих галактик входять до складу так званої місцевої групи галактик. Це скупчення, вочевидь, входить до складу надскупчення Діви, у центрі якого перебуває інше велике скупчення, що складається з декількох тисяч галактик і спостерігається у сузір'ях Діви і Волосся Вероніки на відстані 12—14 млн. пс (близько 40 млн. світлових років) від нас.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Термін «досяжний для астрономічних досліджень» стосується не технологій, які зараз доступні людству. Він означає принципову можливість світла (чи будь-якого іншого матеріального носія) дійти від об'єкта до Землі за час, який минув від початку Великого Вибуху.
    Практично ми можемо спостерігати об'єкти настільки далеко, наскільки поширюється електромагнітне випромінювання, доки космос залишається для нього прозорим. Далі за так звану сферу останнього розсіювання Всесвіт непрозорий для електромагнітних хвиль, бо перебуває в стані плазми. Втім, спостереження за цією межею теоретично можливі (наприклад, за допомогою нейтрино або гравітаційних хвиль).

Джерела[ред.ред. код]

  1. Метагалактика // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 280—281. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  2. Lineweaver, Charles H.; Davis, Tamara M. (March 2005). MISCONCEPTIONS ABOUT THE BIG BANG. www.sciam.com. Scientific American. с. 44. Процитовано 27.03.2016. 


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.