Липа Юрій Іванович

Юрій Липа
Народився	5 травня 1900(1900-05-05) Одеса, Україна
Помер	20 серпня 1944(1944-08-20) (44 роки) с. Бунів Яворівського району ·вбитий «енкеведистами»
Країна	Російська імперія  Республіка Польща
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч, письменник, поет, публіцист
Галузь	література, поезія і публіцистика
Alma mater	Медичний університет y Познані
Знання мов	українська і польська
Партія	ОУН
Батько	Липа Іван Львович
У шлюбі з	Захарясевич Галина Лук'янівна
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Іва́нович Ли́па (*5 травня 1900, Одеса — †20 серпня 1944) — громадський діяч, письменник, поет, публіцист, автор української геополітичної концепції, один з визначних ідеологів українського націоналізму.

Життєпис

Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради (1917), міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту її першої Конституції (1918), міністр здоров'я уряду УНР в екзилі (1921).

Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії № 4 Одеси. Тут же вступив до Новоросійського університету в Одесі.

У 1917 р. Ю.Липа робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України» (історія і діяльність), «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі, вступає до лав організованої полковником І.Луценком та підполковником В.Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше вступив до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси.

Після вступу у місто союзних німецько-австрійських та українських частин Ю. Липа стає заступником командира одеської «Січі» В.Яніва. В той час він редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців».

Вступивши 1922 р. до Познанського університету на медичний факультет, він не полишає громадсько-політичної діяльності. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР, за почином Ю.Липи утворюється таємне товариство, корпорація «Чорноморе», де Ю.Липа обіймає посаду ідеологічного референта. В умовах бездержав'я українські емігранти, очолені Ю.Липою, намагалися не лише зберегти своє національне обличчя, але й думали про майбуття України.

Разом з цим Ю.Липа плідно працює на літературній ниві, здебільшого з суспільно-політичної тематики. В численних виданнях з'являється друком перша поетична збірка Ю.Липи «Світлість», одразу помічена критиками, які пророкували авторові велике майбутнє.

По закінченні університету 1929 р. разом з Є. Маланюком Ю.Липа стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Друкувався в альманасі «Сонцецвіт».

Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю — ось основні гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з'являється 1931 р. друга збірка поезій Ю.Липи з такою характерною назвою — «Суворість».

На шпальтах «Вісника» друкуються його літературознавчі статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», в яких він дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому.

У Варшаві в 1934 р. вийшов друком роман Ю.Липи «Козаки в Московії». Наступного року він познайомив читача зі збіркою літературознавчих есе під назвою «Бій за українську літературу». Ю.Липі вдалося досягти дивовижної цілісності у виявленні цінностей української культури та накреслити у глобальному плані проблеми і завдання, які стоять перед нею у майбутньому як перед культурою незалежної України — перлини світової цивілізації.

1936 року Юрій Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917—1921 років. Героїчний характер інтелігента масштабно й глибоко виписано, зокрема, в новелах «Кам'янець столичний» та «Гринів». Письменнику вдалося створити образ героя нового типу — інтелігента, безмежно відданого ідеї, цілеспрямованого й діяльного. Персонажі Юрія Липи — люди витонченої душевної організації, високого інтелекту, природні провідники, герої європейські, а водночас — типові представники свого народу. 1936 року письменник також видав також дві політичні праці — «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.

Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Ю.Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.

У вкрай несприятливий час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим 1940 року утворюють у Варшаві Український Чорноморський інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940—1942 років ними було видано 40 актуальних праць. Мрією вчених було після відновлення Української держави перенести Український Чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. 3 цією метою Юрій Липа 1942 року приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок. Проте війна не дала змоги довершити задумане.

Після переїзду влітку 1943 до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, Липа організував підпільні курси по підготовці медичних кадрів для Української Повстанської Армії, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдат. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що 1943 р. його діяльність помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Ю.Липа з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…

З липня 1944 - інструктор першої Старшинської школи УПА в Карпатах. Помітили його і радянці, з лабет яких вирватись мислителю не поталанило. 19.8.1944 захоплений підрозділом НКВС в селі Іваники, Яворівського району, а на світанку 20 серпня 1944 р. Ю.Липу було по-звірячому замордовано в с. Шутова Яворівського району, що на Львівщині. Похований в с. Бунів, Яворівського району.

Творчість

Філософсько-ідеологічні праці

• «Геополітичні орієнтири нової України»,
• «Великі заповіти»,
• «Призначення України» (1938),
• «Чорноморська доктрина» (1940),
• «Розподіл Росії» (1941)

Літературні твори

Юрій Липа

У цілому написав бл. 200 різноманітних творів: книг, статей, рецензій, перекладів, зокрема:

• роман «Козаки в Московії» (1934)
• три томи новел «Нотатник» (1936)
• збірник літературознавчих есеїв «Бій за українську літературу» (1935)
• лікарська праця «Фітотерапія» (1933)
• лікарська праця «Ліки під ногами» (1943).
• Липа Ю. Бій за українську літературу.- Варшава, 1935.- 216 с.
• Липа Ю. З Київських легенд //Український студент, Прага, 1930.
• Липа Ю. Вірую. — Львів: Каменяр, 2000. — 102 с.
• Липа Ю. Козаки в Московії. — Львів: Червoна калина, 1995. — 454 с.
• Липа Ю. Нотатник. — К.: Укр. cвіт, 2000. — 296 с.
• Липа Ю. Поезія. — Торонто, 1967. — 292 с.

Поезія

• поетична збірка «Світлість»
• збірка поезій «Суворість» (1931)

Політичні праці

• «Українська доба»
• «Українська раса»
• “Призначення України” (1938)
• «Чорноморська доктрина» (1940)
• «Розподіл Росії» (1941)
• Геополітичні орієнтири нової України

Джерела

• Біографія Юрія Липи на сайті РУН
• Біографія Юрія Липи // Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ 2000.- С.151-172.
• Биковський Лев. Апостол новітнього українства (Юрій Липа). Женева, 1946. — 8 с.
• Доленга Святослав. Рецензія на працю: Юрій Липа. Українська доба // Ми.- 1936, зима.- С.191-201.
• Доленга С. Рецензія на кн.: Бій за українську літературу // Ми.-1935, весна.- С.172-175.
• Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ 2000, 248с.; Юрій Липа: голос доби і чину.-Львів 2001; Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті ХХ століття. Матеріали всеукраїнської наукової конференції, Одеса, 27-28 квітня 2000. — Одеса, 2000; Барабаш Юрій. Гоголівський трикутник // Барабаш Юрій. Гоголь у літературній свідомості українського зарубіжжя (Нариси сприйняття та інтерпретацій). Нові гоголезнавчі студії. Випуск 1 (12).- Сімферополь, 2004.- С.17-28.
• В. Мороз. Горіти надзвичайним світлом // Юрій Липа. Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ, 2000. — С. 56-65.
• Биковський Л. Апостол новітнього українства (Юрій Липа). — Женева: Укр. Морський Інститут, 1946. — 8 с.
• Юрій Липа: голос доби і приклад чину: Збірник наукових праць. — Львів,2001.
• Липа-Гуменецька Марта. Про мого батька й діда // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. — К.: Аконіт, 2001. — Кн. друга. — С. 673—675.
• Слабошпицький М. Яснозбройний. Юрій Липа // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 168—197.
• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядкування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.