Липа Іван Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іван Липа)
Перейти до: навігація, пошук
Іван Львович Липа
Іван Львович Липа

Час на посаді:
1917 — 1917
Попередник Микола Княжевич
Наступник Володимир Мустафін

Час на посаді:
26 грудня 1918 — 13 лютого 1919

Час на посаді:
13 лютого 1919 — 9 квітня 1919

Народився 24 лютого 1865(1865-02-24)
Керч, Таврійська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 13 листопада 1923(1923-11-13) (58 років)
Винники, Львівське воєводство,
Польща Польська Республіка
Національність українець
Політична партія УПСС
Мати Ганна Житецька

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ли́па Іва́н Левкович (літературні псевдоніми — Петро Шелест, Іван Степовик, * 24 лютого 1865, Керч — † 13 листопада 1923, Винники біля Львова) — український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар.
Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців». Український комісар Одеси (1917), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр віросповідань УНР (1919).
Батько Юрія Липи.

Життєпис

Іван Липа

За материнською лінією (Ганна Житецька) походить з козаків, що підтримували Івана Мазепу у його повстанні.

Навчався в народній школі при грецькій церкві, яку відмінно закінчив. Відтак вступив до Керченської гімназії, де навчався у 18801888 і блискуче закінчив.

1888 вступив на медичний факультет Харківського університету.

1891 разом із Борисом Грінченком, Миколою Міхновським та іншими став засновником таємного товариства «Братство тарасівців», яке мало за свої завдання поширення ідей Тараса Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. 1893 товариство розгромили, а Івана Липу заарештували.

Після 13 місяців ув'язнення ще три роки жив під наглядом поліції у Керчі.

1897 закінчив Казанський університет, відтак працював лікарем на Херсонщині і в Полтаві.

19021918 жив у Одесі, займався лікарською практикою.

19041905-му побудував у м. Дальник лікарню для незаможних жителів.

Організував видавництво «Одеська літературна спілка», з 1905 видавав альманах «Багаття» (разом з дружиною), часто друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літературний Науковий Вісник», «Українська Хата» та інших.

Тісно співпрацював з одеською «Просвітою» і Одеським Літературним Товариством.

1917-го призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво «Народній Стяг». Згодом переїхав до Києва. З 1919 належав до Української Партії Соціалістів-Самостійників, входив до складу її Центрального комітету.

У період Української Народної Республіки — керуючий управлінням культури і віровизнання в уряді. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. 25 січня 1919 міністр культів УНР Іван Липа звернувся до духовенства та службовців духовного відомства з обіжником — зобов'язував вести усе церковне діловодство, особливо метричні книги, тільки українською мовою.

З серпня 1920 входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров'я в Уряді Української Народної Республіки в екзилі.

На початку 1922 переїхав до Львова. 1 березня 1922 прибув у Винники, про що свідчить запис в особистому записнику.

Іван Липа

У Винниках провадив життя, позбавлене політики: займався лікарською практикою і писав. Мешкав як приватний лікар у хаті Марії Лозовської на вулиці Лесі Українки (колишня вулиця Шашкевича; будинок зберігся донині). У Винниках відкрив медичну амбулаторію з такою табличкою: «Д-р мед. Іван Липа. Приймає». Був переслідуваний польською поліцією, бо не мав дозволу на практику. Заробляв мало, тому жив дуже скромно.

Думками завжди був з близькими людьми, з якими розлучила доля, — дружиною Марією (залишилася в Одесі) і сином Юрієм (студент медичного факультету Познанського університету), з яким підтримував постійний зв'язок через листування.

У Винниках у той самий час мешкав Іван Огієнко, який постійно спілкувався з самотнім Іваном Липою. Огієнко залишив цікаві спогади про Івана Липу, про його життя і побут у Винниках (опубліковані в журналі «Наша культура» за 1937).

Огієнко у спогадах цитує Івана Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…».

У Винниках написав новели «Кара» й «Утома», виткані, як писав його син Юрій, «ніби блакитним цвітом».

В листопаді 1923 року стан здоров'я Івана Липи різко погіршився (з травня 1919 хворів на рак шлунка).

Похований 15 листопада у Винниках. Ховав православного Івана Липу греко-католицький священик о. декан Григорій Гірняк (з дозволу митрополита Андрея Шептицького).

Творчий доробок

Автор віршів, нарисів, оповідань та збірок «Тринадцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов»(1935) та ін.

Окремі видання:
  • Липа І. Листи до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин, 2002. — Т. ІІІ: Карманський-Мочульський. — С. 210–225.
  • Липа І. Казки. — Львів: Світ дитини, 1998. — 96 с.
  • Липа І. Тихе слово: Збірка казок. — Львів: Світ дитини, 1929. — 80 с.

Вшанування пам'яті

20 травня 2015 року в Полтаві провулок 2-й Дундича було перейменовано на провулок Івана Липи[1].

Примітки

Посилання

Джерела та література

  • Ю. П. Лавров. Липа Іван Львович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 145. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Т. М. Гуцаленко. Липа Іван Львович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Байцар Андрій.Іван Липа і Винники //http://vinnikiplus.in.ua/publ/vynnyky/ivan_lipa_i_vinniki/21-1-0-678
  • Байцар Андрій. Іван Липа творив у Винниках. Тут він залишився назавжди…//http://vinnikiplus.in.ua/publ/vynnyky/1/21-1-0-515
  • Глиняна Л. Алегорична проза І. Липи: параметри духовності // Слово і час. — 2003. — № 9. — С. 54-56.
  • Ільницький М. Не зрікайся своєї душі (Концепція України в творчості Юрія Липи) // Дивослово. — 1994. — № 4. — С. 3-8.
  • Липа Іван // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1291.
  • Луців Л. Іван Липа «Тринадцять притч». Рецензія // Література і життя. Літературні оцінки. — Джерзі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, б. р. — С. 409—410.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Нежива Л. Листи Марії Загірної до Івана Липи // Слово і час. — 2000. — № 5. — С. 67-74.
  • Огієнко І. Світлій пам'яті Івана Липи // Кур'єр Кривбасу. — 1998. — № 104. — С. 124—134.
  • Погребенник Ф. П. Липа Іван Львович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 173—174.
  • Середницький Я. Батько і син (Про українських письменників Івана Липу і Юрія Липу) // Дніпро. — 1992. — № 8-9. — С. 115—120.
  • Шестель О. Г. Художня інтерпретація біблійної тематики і символіки в творчості Івана Липи // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. — 2007. — № 22 (138). — С. 172—179.
  • Іван Липа: двічі міністр // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.