Голубович Михайло Васильович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Мітки: Скасовано перше редагування Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 39: | Рядок 39: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Один з найкращих і |
Один з найкращих і найвидатніших акторів України. |
||
У [[1967]] р. закінчив [[Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого]], акторський факультет (у [[Харченко Василь Іванович|В. Харченка]], [[Скибенко Анатолій Никифорович|А. Скибенка]]). |
У [[1967]] р. закінчив [[Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого]], акторський факультет (у [[Харченко Василь Іванович|В. Харченка]], [[Скибенко Анатолій Никифорович|А. Скибенка]]). |
||
Версія за 19:08, 17 січня 2021
Михайло Васильович Голубович | ||||
---|---|---|---|---|
М. В. Голубович у фільмі «Козаки йдуть» | ||||
Ім'я при народженні |
Михайло Васильович Голубович рос. Михаил Васильевич Голубович | |||
Народився |
21 листопада 1943 (80 років) Золотоноша Черкаської області | |||
Помер |
9 жовтня 2023 (79 років) Луганськ | |||
Поховання | Луганськ | |||
Національність | українець | |||
Громадянство | СРСР, Україна | |||
Діяльність | актор, театральний діяч | |||
Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1967) | |||
Роки діяльності | 1967 — 2023 | |||
Дружина | Медведенко Валентина Федорівна, народна артистка України | |||
Діти | Голубович Володимир Михайлович | |||
IMDb | ID 0326744 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Миха́йло Васи́льович Голубо́вич (*21 листопада 1943, м. Золотоноша Черкаська область, УРСР) — український актор театру та кіно, театральний діяч, заслужений артист УРСР, народний артист УРСР (1977), депутат Луганської обласної ради від Партії Регіонів (2010-2014), так званий «народний артист ЛНР»[1].
Біографія
Один з найкращих і найвидатніших акторів України. У 1967 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, акторський факультет (у В. Харченка, А. Скибенка).
З 1967 р. — актор, з 1987 р. — художній керівник української трупи Луганського музично-драматичного театру.
Член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом Знак Пошани. Голова Луганської обласної організації Республіканської партії. Депутат Луганської обласної ради в 2002–2006 і з 2010 (обраний від Партії регіонів). Генерал-осавул, радник отамана управи бунчужного округу Війська Запорізького.
Володіє англійською, болгарською мовами.
Заслужений артист УРСР (1972).
Народний артист УРСР (1977).
Начальник управління культури і мистецтв Луганської обласної державної адміністрації з 02.1996 до 2005. Був знятий з посади після Помаранчевої революції за виступи на підтримку Віктора Януковича.[джерело?]
Актор Луганського українського музично-драматичного театру (згодом художній керівник установи).
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[2]
Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (30 листопада 2013)[3] , V ст. (15 грудня 2011)[4]
На службі терористичної ЛНР
З 2014 року працює так званим директором у так званому «Луганському українському драматичному театрі», нагороджений так званими відзнаками і так званими званнями так званої ЛНР.[5].
Ролі в театрі (понад 100)
- Апраш («Циганка Аза» Старицького),
- Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького),
- Пархоменко («Пархоменко» Вольного),
- Фердинанд («Підступність і кохання» Шіллера),
- Жухрай («Драматична пісня» за Равенським),
- Буслай («Поріг» Дударєва),
- Спартак («Остання ніч Спартака» Откаленка),
- Антоній («Антоній і Клеопатра» за Шекспіром, премія Спілки театральних діячів України ім. А.Бучми, 1995),
- Діоген («Діоген» Рацера і Константинова) та ін.
Фільмографія
Ролей у кіно близько 70.
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2018 | ф | Ополченочка | Ополченочка | |
2015 | ф | Гетьман | название | Іслям III Ґерай |
2011 | ф | Вогні притону | Огни притона | Вільгельм |
2011 | ф | Люблю, і крапка | Люблю и точка | Охоронець |
2009 | ф | День переможених | название | Васюра |
2009 | ф | Дума про Тараса Бульбу | название | Тарас Бульба |
2006 | с | Тихий Дон | Тихий Дон | Христоня |
2001 | ф | Молитва за гетьмана Мазепу | название | кошовий Іван Сірко |
1995 | с | Острів любові | Данило Гурч | |
1995 | ф | Дорога на Січ | название | кошовий отаман |
1987 | ф | Солом'яні дзвони | Соломенные колокола | Лука Чернега |
1986 | ф | Десь гримить війна | Где-то гремит война | Василь Сорока |
1983 | ф | Легенда про княгиню Ольгу | Легенда о княгине Ольге | німий конюх, слуга князя Ігоря |
1982 | ф | Не чекали, не гадали! | Не ждали, не гадали! | Федоров, міліціонер |
1981 | тф | Високий перевал | название | Сигидин |
1981 | ф | Джерело | Родник | Афоня, коваль |
1980 | ф | «Мерседес» втікає від погоні | «Мерседес» уходит от погони | Василь Головін |
1977 | ф | Бірюк | Бирюк | Бірюк |
1977 | ф | Вороги | Враги | Сінцов |
1977 | с | Ходіння по муках | Хождение по мукам | Іван Сорокін, командарм |
1975 | ф | На край світу… | На край света… | Павло, (немає в титрах) |
1975 | ф | Як гартувалася сталь | Как закалялась сталь | Артем Корчагін |
1974 | тф | Юркові світанки | Юркины рассветы | Іван Хміль, брат Юрія |
1973—1976 | с | Дума про Ковпака | Дума о Ковпаке | Федір Карпенко, старший сержант |
1973 | тф | Кортик | Кортик | матрос Польовий |
1972 | ф | Пропала грамота | название | Зла людина |
1971 | ф | Червона заметіль | Красная метель | Коста |
1971 | ф | І був вечір, і був ранок | И был вечер, и было утро | Артем Годун |
1970 | ф | В'язні Бомона | Узники Бомона | Базіль—Василь Порик |
1969 | ф | Комісари | название | отаман Коцур |
В телефільмах:
- Скажений Джо («Мустанг-іноходець»)
- генерал Гурко («Шлях до Софії», 5 серій)
- Василь («Дубровський», 4 серії)
- комбат Гранатуров («Берег», 2 серії),
- Вухатий («Буран», Японія),
- Парамонов («Мужність», 7 серій),
- старший лейтенант Сьомушкін («Ветерани»),
- Іван («Пашки хліб»),
- Сотников («Колесо історії»),
- Роже («Щастя», Франція),
Примітки
- ↑ Неостанній яничар: як народний артист України керує театром окупантів у "ЛНР"
- ↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»
- ↑ Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
- ↑ Указ Президента України № 1126/2011 від 15 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру»
- ↑ Неостанній яничар: як народний артист України керує театром окупантів у "ЛНР"
Джерела
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Голубович Михайло Васильович |
- Politicians.com.ua Політики України
- Михайло Голубович на сайті «Кіно-Театр.ру» (рос.)
- Голубович Михайло Васильович на сайті Kinopoisk (рос.)
|
- Народились 21 листопада
- Народились 1943
- Померли 9 жовтня
- Померли 2023
- Померли в Луганську
- Поховані в Луганську
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені ювілейною медаллю «20 років незалежності України»
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Українські кіноактори
- Уродженці Золотоноші
- Народні артисти УРСР
- Випускники Київського театрального інституту
- Персоналії:Луганськ
- Українські театральні актори
- Депутати Луганської обласної ради