Взуття

Дерев'янки — домашнє взуття з дерева, експонат музею історії Трускавця

Черевики

Сандалі XII століття

Деталь Портрета чети Арнольфіні, 1434 рік. Ван Ейк

Взуття́ — елемент одягу. Надягається на ноги. Застосовується в першу чергу для теплового і механічного захисту ніг.

Історія

Історія взуття налічує не одне тисячоліття. Історик Ерік Трінакус з приватного Університету Вашингтона в Сент-Луісі, штат Міссурі, США, прийшов до висновку, що взуття з'явилося 26-30 тис. років назад на заході Євразії. Він проаналізував особливості скелета людей, що жили там в епоху середнього і пізнього палеоліту, звертаючи увагу на мізинець стопи, відмітив, що мізинець ставав все слабкішим, а потім почала змінюватися і форма стопи. Ця характерна деформація пов'язана з постійним носінням взуття.

На думку дослідників, перші в історії людства черевики були щось подібне до онучів з ведмедячих шкур, утеплених зсередини сухою травою. Правда, це всього лише припущення: до наших днів хутряні туфлі з устілками з сіна не дожили.

Відомості про те, яке взуття носили в Давньому Єгипті, достовірніші: сандалі з пальмового листя або папірусу прикріплялися до ноги шкіряними ремінцями. Родовиті єгиптяни прикрашали ремінці вишуканими малюнками і коштовними каменями. У храмах і палаці фараона було прийнято ходити босоніж, взуття залишали за порогом. Носіння взуття було долею аристократії, простолюдини і воїни ходили босоніж.

У ассірійців, окрім сандаль, забезпечених задником для захисту п'яти, були в ході і високі черевики, сучасні, що дуже нагадують.

Стародавні євреї носили туфлі з шкіри, шерсти, очерету і дерева. Традиція наказували роззувати у присутності гостя, якому господарі хотіли виразити свою особливу пошану.

У Стародавній Греції, окрім простих сандаль уміли шити напівчеревики із задником, чобітки на шнуруванні, що підкреслювали стрункість ніг і що мали великий попит у жінок і ендроміси, - чоботи без носків. Але справжньою революцією став винахід греками взуттєвої пари, коли правий і лівий черевики шиються по різних лекалах. До такої очевидної, на наш нинішній погляд, ідеї людство йшло багато століть. Говорять, цьому відкриттю сприяли куртизанки. По їх замовленню шевці підбивали цвяхами взуття так, щоб вона залишала на піску сліди з написом "Слідуй за мною".

У римлян існували два види взуття: calceus - туфлі, що закривають всю ногу і що зав'язуються спереду стрічкою або шнурком і solea - сандалі, що прикривають тільки підошву ноги і що прикріпляється до стопи ремінцями. З'являтися в публічних місцях у відкритому взутті вважалося моветоном (відгомін цієї традиції до цих пір дуже сильний в Італії. Жіноче взуття було в основному білого кольору, чоловіче - чорного. У особливо урочистих випадках римляни надягали пурпурні або яскраво-червоні туфлі, прикрашені вишивками і перлами. Патриції прикріплювали своє взуття чотирма ременями, а плебеї одним.

Скіфські племена, за однією з гіпотез - предки східних слов'ян, віддавали перевагу м'яким високим чоботям, в які вони заправляли штани. Ці чоботи, що нагадують шкіряну панчоху, обтягували ногу за допомогою ременів, охоплюючу ступню і щиколотку. Під чоботи скіфи надягали довгі повстяні панчохи з пришитою повстяною підошвою. По верхньому краю панчох часто нашивалися смуги з орнаментом з різноколірних клаптів. Поверх панчох натягалися чоботи з м'якою шкіряною головкою, з халявами по коліна - так, щоб був видний орнаментований верх панчох. Халяви чобіт були мозаїчними: вони зшивалися з квадратиків хутра і шкіри, що чергувалися (або хутра і кольорової повсті). У результаті взуття виглядало настільки своєрідно, що стародавні прозвали його "скіфським".

Жіноче взуття скіфських народів - півчобітки - найчастіше виготовлялося з тонкої шкіри червоного кольору і було багато орнаментовано. По місцю з'єднання головки з халявою була ушита смужка червоної шерстяної тасьми, прикрашеної шкіряними аплікаціями. Оригінально були оброблені і підошви - для прикраси використовували шкіру, бісер, сухожильну нитку. Багата обробка підошов скіфського взуття особливо дивує істориків: такі прикраси мали місце тільки при звичаї сидіти, склавши ноги п'ятами назовні так, як це було прийнято у степових народів Азії.

Середньовічна Європа відкинула класичні сандалі, віддавши перевагу претензійним туфлям з довгими, заломленими вгору носами, які, по моді того часу, прикрашалися дзвіночками або бубонцями. Французький король Пилип IV навіть видав спеціальний закон, згідно якому вся знать повинна була носити тільки таке взуття. У XIV столітті довжина туфель відображала знатність їх власника: рядовим дворянам дозволялося купувати взуття півтора, баронам - на два, князям - на три сантиметри більше дійсного розміру ноги. Щоб не спотикатися, князі нерідко прив'язували заломлений кінчик туфлі до ноги мотузкою.

Матеріали для виготовлення взуття

• Гума
• Шкіра
• Деревина
• Тканина
• Пластмаса

Компоненти взуття

• Підошва
• Каблук
• Халява
• Шнурок

Типи взуття

• Черевики
  • Калоші
• Туфлі
  • Мокасини
• Чоботи
  • Берци
  • Валянки
• Відкрите взуття
  • Босоніжки
  • В'єтнамки
  • Сандалі
  • Сланці
• Спортивне взуття
  • Кеди
  • Кросівки
• Національне взуття
  • Ічиги
  • Личаки
  • Черевики
  • Каньги
• Домашнє взуття
  • Тапочки

Зовнішні посилання

• Типи чоловічих туфлів до костюму (англ.)
• Відкрите жіноче взуття (укр.)