Личаки
| Українське національне вбрання |
| Личаки |
|---|
 Личаки в історичному музеї Покровська |
| Жіночий стрій |
| Чоловічий стрій |
| Історія |
| Географія |
 Категорія •  Портал •  Ілюстрації |
Личаки́[1][2], рідше ла́пті[3], заст. керпці, ходаки́ (так могли звати й постоли)[4][5] — взуття, плетене з кори дерев, поширене свого часу в північній і східній Європі. Личаки використовували балтійські й фінські народи, а також слов'яни — у Росії, Білорусі, на території України — у Поліссі. Матеріалом для личаків слугували лико верби, липи, в'яза.
Слово лапоть, очевидно, не пов'язане з лапа: прасл. *lapъtь («взуття», «ганчірка») порівнюють з лит. lopute («взуття з мотузок») і припускають, що первісно воно мало значення «луб» (інший варіант — «онуча»). Утім, не виключається і зв'язок зі словом лапа[6].
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Згадка про лапті міститься в «Повісті временних літ» де Добриня каже князеві Володимиру: «Глянув на колодників, вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть, ходімо шукати лапотників» (стцерк.-слов. Съглядахъ колодникъ, и суть вси в сапозѣхъ. Симъ дани намъ не платити, поидевѣ искать лапотникъ).
Плетіння[ред. | ред. код]
Плели личаки двома способами: скісним та прямим. Для України був поширений прямий спосіб плетіння. Личаки складалися з підошви та петель біля стопи. Крізь петлі протягувалася конопляна або личана мотузка, яка й тримала личаки на нозі.
Оскільки личаки швидко зношувалися, то завжди був запас матеріалу для їхнього виготовлення. Носили їх поверх білих полотняних онуч, які намотувалися майже до колін.
Окрім лика, для плетеного взуття використовувалися інші матеріали (тонке пруття, старі мотузки, солома, берест); такі личаки мали інші назви: чуні (взуття з прядива, старого мотуззя)[7], солом'яники (взуття з соломи)[8].
Інше[ред. | ред. код]
- «Личаками» називали бідняків.[2][3] Личак — символ бідності, злиднів, порівняно з чоботом личак уособлює низький соціальний стан[3].
- Інше значення слова личак — «мотузка з лик»[2].
- «Лапотником» радянські бійці під час німецько-радянської війни називали німецький пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87 — за його колісні обтічники характерної форми, схожі на лапті[9].
Прислів'я, приказки, приповідки[ред. | ред. код]
- Як маєш кланятися лаптю, то лучче поклонись чоботу[3].
- Ламається, як московський лапоть[3].
- А постіл личака да й попереджав: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак[3].
Російські личаки
Російські традиційні чоловічий і жіночий костюми. Кінець XIX ст.
Мужик плете личаки. Російський лубок XVIII ст.
Норвезькі берестяні лапті
Швайка для плетіння личаків. Росія, XIX ст.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
- З історії українського взуття / Н. Силенко // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 212—214.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лапоть // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 808. — 1000 екз.
- Личак // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 841-842. — 1000 екз.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Личак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Личак // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б в г д е Личаки // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336—337.
- ↑ Керпець // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Ходак // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Солом'яник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ К. Беккер. Военные дневники Люфтваффе. — Москва : Центрполиграф, 2005. — 540 с. — 15 000 прим.
|
Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
