Личаки
Личаки́[1][2], рідше ла́пті[3] — взуття, плетене з кори дерев, поширене свого часу в північній і східній Європі. Личаки використовували балтійські й фінські народи, а також слов'яни — у Росії, Білорусі, на території України — у Поліссі. Матеріалом для личаків слугували лико верби, липи, в'яза.
Слово лапоть, очевидно, не пов'язане з лапа: прасл. *lapъtь («взуття», «ганчірка») порівнюють з лит. lopute («взуття з мотузок») і припускають, що первісно воно мало значення «луб» (інший варіант — «онуча»). Втім, не виключається і зв'язок зі словом лапа[4].
Плетіння[ред. • ред. код]
Плели личаки двома способами: скісним та прямим. Для України був поширений прямий спосіб плетіння. Личаки складалися з підошви та петель біля ступні. Крізь петлі протягувалася конопляна або личана мотузка, яка і тримала личаки на нозі.
Оскільки личаки швидко зношувалися, то завжди був запас матеріалу для їхнього виготовлення. Носили їх поверх білих полотняних онуч, які намотувалися майже до колін.
Інше[ред. • ред. код]
- «Личаками» називали бідняків[2][3]. Личак — символ бідності, злиднів, порівнянно з чоботом личак уособлює низький соціальний стан[3].
- Інше значення слова личак — «мотузка з лик»[2].
- «Лапотником» радянські бійці під час німецько-радянської війни називали німецький пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87 — за його колісні обтічники характерної форми, схожі на лапті[5].
Прислів'я, приказки, приповідки[ред. • ред. код]
- Як маєш кланятися лаптю, то лучче поклонись чоботу[3]
- Ламається, як московський лапоть[3]
- А постіл личака да й попереджав: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак[3]
Література[ред. • ред. код]
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
- З історії українського взуття / Н. Силенко // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 212—214.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Личак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Личак // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 365.
- ↑ а б в г д е Личаки // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336—337.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ К. Беккер. Военные дневники Люфтваффе. — Москва : Центрполиграф, 2005. — 540 с. — 15 000 прим.
 |
Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
