Личаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Личаки́[1][2], рідше ла́пті[3], заст. керпці, ходаки́ (так могли звати й постоли)[4][5] — взуття, плетене з кори дерев, поширене свого часу в північній і східній Європі. Личаки використовували балтійські й фінські народи, а також слов'яни — у Росії, Білорусі, на території України — у Поліссі. Матеріалом для личаків слугували лико верби, липи, в'яза.

Слово лапоть, очевидно, не пов'язане з лапа: прасл. *lapъtь («взуття», «ганчірка») порівнюють з лит. lopute («взуття з мотузок») і припускають, що первісно воно мало значення «луб» (інший варіант — «онуча»). Утім, не виключається і зв'язок зі словом лапа[6].

Історія[ред. | ред. код]

Згадка про лапті міститься в «Повісті временних літ» де Добриня каже князеві Володимиру: «Глянув на колодників, вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть, ходімо шукати лапотників» (стцерк.-слов. Съглядахъ колодникъ, и суть вси в сапозѣхъ. Симъ дани намъ не платити, поидевѣ искать лапотникъ).

Плетіння[ред. | ред. код]

Плели личаки двома способами: скісним та прямим. Для України був поширений прямий спосіб плетіння. Личаки складалися з підошви та петель біля стопи. Крізь петлі протягувалася конопляна або личана мотузка, яка й тримала личаки на нозі.

Оскільки личаки швидко зношувалися, то завжди був запас матеріалу для їхнього виготовлення. Носили їх поверх білих полотняних онуч, які намотувалися майже до колін.

Інше[ред. | ред. код]

  • «Личаками» називали бідняків.[2][3] Личак — символ бідності, злиднів, порівнянно з чоботом личак уособлює низький со­ціальний стан.[3]
  • Інше значення слова личак — «мотузка з лик».[2]
  • «Лапотником» радянські бійці під час німецько-радянської війни називали німецький пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87 — за його колісні обтічники характерної форми, схожі на лапті.[7]

Прислів'я, приказки, приповідки[ред. | ред. код]

  • Як маєш кланяти­ся лаптю, то лучче поклонись чо­боту[3]
  • Ламається, як московський ла­поть[3]
  • А постіл личака да й попе­реджав: ой коли ти постіл, то ізза­ду постій, ой коли ти личак, то по­переду гоп-цак[3]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Личак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Личак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. а б в г д е Личаки // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336—337.
  4. Керпець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Ходак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  7. К. Беккер. Военные дневники Люфтваффе. — Москва : Центрполиграф, 2005. — 540 с. — 15 000 прим.