Личаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Личаки́[1][2], рідше ла́пті[3] — взуття, плетене з кори дерев, поширене свого часу в північній і східній Європі. Личаки використовували балтійські й фінські народи, а також слов'яни — у Росії, Білорусі, на території України — у Поліссі. Матеріалом для личаків слугували лико верби, липи, в'яза.

Слово лапоть, очевидно, не пов'язане з лапа: праслов. *lapъtь («взуття», «ганчірка») порівнюють з лит. lopute («взуття з мотузок») і припускають, що первісно воно мало значення «луб» (інший варіант — «онуча»). Втім, не виключається і зв'язок зі словом лапа[4].

Плетіння[ред.ред. код]

Плели личаки двома способами: скісним та прямим. Для України був поширений прямий спосіб плетіння. Личаки складалися з підошви та петель біля ступні. Крізь петлі протягувалася конопляна або личана мотузка, яка і тримала личаки на нозі.

Так як личаки швидко зношувалися, то завжди був запас матеріалу для їхнього виготовлення. Носили їх поверх білих полотняних онуч, які намотувалися майже до колін.

Личаки

Інше[ред.ред. код]

  • «Личаками» називали бідняків[2][3]. Личак — символ бідності, злиднів, у порівнянні з чобо­том личак уособлює низький со­ціальний стан[3].
  • Інше значення слова личак — «мотузка з лик»[2].
  • «Лапотником» радянські бійці під час німецько-радянської війни називали німецький пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87 — за його колісні обтічники характерної форми, схожі на лапті[5].

Прислів'я, приказки, приповідки[ред.ред. код]

  • Як маєш кланяти­ся лаптю, то лучче поклонись чо­боту[3]
  • Ламається, як московський ла­поть[3]
  • А постіл личака да й попе­реджав: ой коли ти постіл, то ізза­ду постій, ой коли ти личак, то по­переду гоп-цак[3]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Личак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Личак // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 365.
  3. а б в г д е Личаки // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336—337.
  4. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
  5. К. Беккер. Военные дневники Люфтваффе. — Москва : Центрполиграф, 2005. — 540 с. — 15 000 прим.
Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.