Фіскальна політика

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Фіскальна політика

Складовими частинами фіскальної політики держави є:

Дискреційна політика

розглядає регулювання державою своїх витрат і оподаткування. Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає — випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження податків зменшує/збільшує прибуток, що веде до зниження/збільшення сукупного попиту, зайнятості, і випуск продукту падає/зростає;недискреційна політика(політика автоматичних стабілізаторів), що регулює доходи і витрати незалежно від оперативних дій держави.

Дискреційна фіскальна політика

це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно, в період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна фіскальна політика поділяється на:

• стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;
• обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.

Недискреційна фіскальна політика

автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори

механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці, або це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Дія автоматичних стабілізаторів впливає на зміну обсягу виробництва, рівня цін і ставок відсотка. Стабілізатори при зміні попиту забезпечують більш плавну зміну випуску продукту. Дія автоматичних стабілізаторів відбивається на розмірі циклічного дефіциту/профіциту бюджету.

Державний бюджет

А (податки)	П (видатки)
Податки є основною статтею Податкова ставка: пропорційна, прогресивна, регресивна	Види видатків: 1. Трансфертні платежі (ТП): держава платить, але не отримує нічого взамін 2. Видатки на товари і послуги (проста купівля)
Типи податків: прямі податки, напр. податок на особисті доходи (13 %) непрямі податки: акцизи (напр. ПДВ), фіскальні монополії: виключне право держави на випуск державних товарів на сіль, спирт, мито на імпортовані товари: % або певна сума	Поділ видатків за сферами на: оборонні фінансовий розвиток нар. господарства соціальні виплата процентів утримання державного апарату
Якщо А > П: активний сальдо	А < П: дефіцит нац. бюджету; дефіцит на кілька % ВВП є необтяженим; дефіцит > 15 % є небезпечним

Покриття дефіциту:

1. Здійснення позики шляхом випуску і продажу цінних паперів (кращий метод).
2. Емісія додаткової грошової маси → інфляція

Посилання

• Ефективність фікальної політики у державному регулюванні економіки

Див. також

Бюджетний моніторинг