Сєрноводське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сєрноводське
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Рощинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060410050095410
Облікова картка Сєрноводське 
Основні дані
Населення 446
Поштовий індекс 96183
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°34′44″ пн. ш. 34°22′42″ сх. д. / 45.57889° пн. ш. 34.37833° сх. д. / 45.57889; 34.37833Координати: 45°34′44″ пн. ш. 34°22′42″ сх. д. / 45.57889° пн. ш. 34.37833° сх. д. / 45.57889; 34.37833
Місцева влада
Адреса ради 96183, АРК ,Джанкойський район, с.Рощине, вул.Чапаєва, 1
Карта
Сєрноводське. Карта розташування: Україна
Сєрноводське
Сєрноводське
Сєрноводське. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Сєрноводське
Сєрноводське
Мапа
Мапа

CMNS: Сєрноводське у Вікісховищі

Сєрново́дське (до 1945 року — Джар-Кую, крим. Car Quyu) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 446 осіб. Орган місцевого самоврядування — Рощинська сільська рада. Розташоване на півдні району.

Географія[ред. | ред. код]

Серноводське — село на півдні району, в степовому Криму, біля кордону з Красногвардійським районом, на правому березі річки Побєдна, висота над рівнем моря — 22 м[1]. Найближчі села: Краснодольне за 1 км на захід, Рощине за 2 км на північ, Рубинівка за 5 км на схід і Плодородне Красногвардійського району за 3,5 км на південь. Відстань до райцентру — близько 14 кілометрів, найближча залізнична станція — Відрадна — близько 7 км.

Назва[ред. | ред. код]

Історична назва села Джар-Кую, що можна перевести з кримськотатарської мови як «колодязь біля обриву». Слово Джар на степовому діалекті кримськотатарської означає «обрив», «круча», а Кую — «колодязь».

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Джурзен Бочай входив в Бочалатський кадилик Карасубазарського каймакамства[2]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину, що послідувала услід за приєднанням Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року[3], село спорожніло і в доступних джерелах початку XIX століття назва не зустрічається.

Назва зустрічається на карті 1842 року, де позначена, як Джар-Кую, умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[4]. Згідно «Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1867 рік», Джаркуя була покинута мешканцями в 1860—1864 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[5] та, під тією ж назвою заселена малороссиянами[6], що також зафіксовано в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, де Джар-Кую, власницьке російське село, по ліву сторону великого Чонгарського путівця, з 18 дворами і 106 мешканцями при колодязях[7]. Мабуть, поселення виявилася недовговічним, оскільки на триверстовій мапі 1865 року його ще позначено[8], а на мапі, з коректурою 1876 року, селища вже немає[9].

Відроджено поселення було кримськими німцями лютеранами в 1882 році, як володіння Є. А. Дубса Джаркуї, на 1000 десятинах землі в складі Ейгенфельдської волості[10], але в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року» його ще немає[11]. Після земської реформи 1890 року[12] Джаркуї віднесли до Тотанайської волості. Згідно «… Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1892 рік», в Джаркуне, приписане тільки до волості, було 5 мешканців в 2 домогосподарствах[13]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» на хуторі Джакуї (разом з якимось Тарханом) значилося 124 мешканця в 16 дворах[14]. У 1911 році в Джаркуї було 33 мешканці[10], а в Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[15], в Тотанайській волості Перекопського повіту значиться хутір Е. А. Дубса Джаркуї [16] з населенням 28 чоловік[10].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту (перетвореного з Перекопського) був створений Джанкойський район[17]. У 1922 році повіти перетворили в округи[18]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[19] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року , радгосп Джаркуї входив до складу Німецько-Джанкойської сільради Джанкойського району [20]. Постановою КримЦВК від 30 жовтня 1930 був створений Біюк-Онларський район (указом Президії Верховної Ради Російської РФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року перейменований в Октябрьський[21].), тепер як німецький національний[22], в який включили Джаркуї. У 1935 році, при розукрупнення районів, з Біюк-Онларського району було виділено, також німецький, Тельманський район (перейменований указом Верховної Ради УРСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Красногвардійський[23]), якому підпорядкували село[19].

Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан[24]. Після звільнення Криму від німців в квітні 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»[25] та у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської і Київської областей, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України[26]. Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 18 травня 1948 року, Джеркун (або Джел-Кую) перейменували в село Сєрноводське[27]. 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області» [28], Сєрноводське включили до складу Джанкойського району[29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Серноводское. Фото-планета. Процитовано 6 квітня 2015.
  2. ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
  3. ↑ Ляшенко В. І . до питання про переселення кримських мусульман в Туреччину в кінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  4. ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Процитовано 22 березня 2015.
  5. ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
  6. ↑ Пам'ятна книжка Таврійської губернії за 1867год, стр.422[недоступне посилання з травня 2019]
  7. ↑ М.Раєвський (1865). [http: // dlib .rsl.ru / viewer / 01003831183 #? page = 74 Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 74]. Санкт-Петербург. Центральний Статистичний комітет МВС. Друкарня Карла Вульфа. Процитовано 29 липня 2015.
  8. ↑ X = 34.375551 & y = 45.582464 Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Процитовано 26 березня 2015.
  9. ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-a. Археологічна карта Криму. Процитовано 26 березня 2015.
  10. ↑ а б в В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  11. ↑ Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
  12. ↑ Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
  13. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  14. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
  15. ↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
  16. ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 239.
  17. ↑ Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  18. ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  19. ↑ а б Административно-территориальное розподіл Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  20. ↑ Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 314.
  21. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  22. ↑ Постанова ВЦВК РРФСР від 30.10 .1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.
  23. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 14 декабря 1944 года № 621/6 «О переименовании районов и районных центров Крымской АССР»
  24. ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  25. ↑ Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
  26. ↑ Як заселяли Крим (1944-1954). Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  27. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  28. ↑ Гржибовська, 1999, Указ Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області», від 1 січня 1965 року. Стор. 443.
  29. ↑ Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. Архівована копія. — 2007. Архівовано з джерела 24 вересня 2015 Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 травня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Крим Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Населені пункти Джанкойського району
Міста
Смт
Селища
Села
Антонівка • Апрелівка • Арбузівка • Армійське • Бай-Кончек • Благодатне • Ближнє • Ближньогородське • Болотне • Бородіно • Веселе • Випасне • Відрадне • Вітвисте • Джадра-Шейх-Елі • Дмитрівка • Дніпровка • Єрмакове • Жилине • Житомирське • Зарічне • Зелений Яр • Зернове • Ізумрудне • Істочне • Калинівка • Кіндратове • Ковильне • Колоски • Копані • Конурча • Костянтинівка • Краснодольне • Кримка • Кучук-Алкали • Лобанове • Луганське • Майське • Мар'їне • Мішен-Найман • Мартинівка • Маслове • Медведівка • Мирнівка • Мисове • Мілководне • Мічурінівка • Многоводне • Нахідка • Нижні Отрожки • Низинне • Нове Життя • Новокостянтинівка • Новокримське • Новопавлівка • Новосільцеве • Новостепове • Новофедорівка • Овочеве • Озерки • Озерне • Орак-Аджи • Орденоносне • Павлівка • Пахарівка • Передмістне • Перепілкине • Побєдне • Польове • Придорожнє • Пробудження • Прозрачне • Просторне • Пушкіне • Рисакове • Рідне • Розкішне • Рощине • Рубинівка • Рюмшине • Світле • Сєрноводське • Слов'янка • Слов'янське • Солоне Озеро • Солонцеве • Стальне • Стефанівка • Стовпове • Суміжне • Табачне • Тарасівка • Тархан-Сунак • Тимофіївка • Тімірязєве • Томашівка • Тургенєве • Тутове • Федорівка • Хлібне • Цілинне • Чайкине • Ярке • Ярке Поле • Яснополянське • Яструбці
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сєрноводське&oldid=41582958