Очікує на перевірку

Тарантул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарантул
Lycosa coelestis
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Хеліцерові (Chelicerata)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Lycosidae
Рід: Тарантул (Lycosa)
Latreille, 1804
235 видів
Посилання
Вікісховище: Lycosa
EOL: 89111
ITIS: 848690
NCBI: 93698
Fossilworks: 133883

Тарантул (Lycosa) — рід великих (до 4 см) павуків родини павуків-вовків, Lycosidae. Через свої великі розміри та токсичну отруту деякі види можуть бути небезпечними для людини. Вагомий внесок у вивчення поширення й біології тарантула зробив П. І. Мариковський.

Назви

[ред. | ред. код]

Слово тарантул запозичене з середньолатинської мови, де tarantula походить від італ. tarantola, утвореного від топоніма Taranto — міста, в околицях якого особливо поширений цей павук (звідси також назва танцю «тарантела», від назви павука походить і слово «таран»)[1].

Окрім наукової назви тарантул, в українській мові є ще дві народні: павук волоський[2] та мизги́р,[3] — які зазвичай використовуються на позначення тарантула південноруського. Також існує застаріла форма тара́нтля[4].

Будова

[ред. | ред. код]

Великих або середніх розмірів павук, довжиною до 35 мм, брунатного кольору, густо вкритий волосками.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]
Вхід до нори південноруського тарантула.(Національний природний парк «Олешківські піски»)

Селяться в норах. Ловильних сіток не будують, підстерігають здобич із засідки. Самка восени відкладає від 100 до 400 яєць, із яких навесні виходять молоді павуки. Молодь певний період часу знаходиться в тілі самки. У цей час самка найбільш агресивна.

Отрута

[ред. | ред. код]

До складу отрути входять токсальбуміни і ферменти (гіалуронідаза, протеази, кініназа та ін.). Викликає підвищення судинної проникності і порушення кальцієвого балансу, що призводить до крововиливів, некрозу у місцях укусу і у внутрішніх органах. Під час укусу відчувається сильний біль, згодом почервоніння шкіри і набряк. Біль зберігається впродовж доби. У місці укусу можна побачити дві плями, що знаходяться одна від одної на відстані 3-15мм (сліди хеліцер). Якщо здобич більша за самого павука, то павук розвертається до неї черевцем і струшує волоски в очі жертві, а потім робить укус [джерело?].

Перша допомога при укусі

[ред. | ред. код]

Холод на місце укусу, пити багато води. У тяжких випадках — протикаракуртова сироватка.

Профілактика укусів

[ред. | ред. код]

Для привалу і нічлігу в польових умовах вибирають рівні майданчики без каменів, тріщин ґрунту, пучків сухої трави. Вхід у намет щільно закривають. Одяг, взуття оглядають перед використанням. У приміщеннях на вікнах встановлюють сітки, знищують павукоподібних за допомогою інсектицидів.

Перелік видів

[ред. | ред. код]

В Україні відомі 2 види: тарантул південноруський і Lycosa praegrandis.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Павук // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Мизгирь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Тарантля // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]