Таран (знаряддя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна реконструкція тарану

Таран — у давніх, стінобитне знаряддя (колоду із ялини або ясена), облаштоване на кінці залізним або бронзовим наконечником, що використовувалося при облозі міст, для руйнування стін, веж та інших споруд.

Конструкція і спосіб використання[ред.ред. код]

Ударна колода приводилася до дії або вручну, або за допомогою ланцюгів і канатів, якими таран підвішувався до рами. В останньому випадку використання полегшувалося тим, що була відсутня необхідність утримувати важкe колоду у висячому положенні вручну. Кількість солдатів, необхідна для використання тарана, доходило до 100.

Для більш зручного пересування тарана і надійного захисту солдат, що приводили його до рух, влаштовувався навіс на колесах, під яким встановлювалося знаряддя. Нерідко рухомий навіс складався з декількох поверхів, на кожному з яких розміщувався окремий таран для пролому стіни відразу на декількох рівнях.

Давньоєврейську історик I століття н. е. Йосип Флавій дає опис цієї машини як безпосередній свідок, так як він сам був присутній при облозі римлянами єврейських міст:


« Це - жахлива балка, схожа на корабельну щоглу і забезпечена міцним залізним накінечником на зразок баранячої голови, від якої вона і отримала свою назву; посередині вона на товстих канатах підвішується до іншої поперечної балки, яка лежить  обома своїми кінцями на міцних стовпах. Відтягнутий багатьма воїнами назад і кинутий поєднаними силами вперед, він своїм залізним кінцем вражає стіну. Немає тієї фортеці, немає тієї стіни, яка була б настільки міцна, щоб могла протистояти повтореним ударам «барана», якщо вона і витримує перші його поштовхи ... У той час, коли ніхто таким чином не міг наважитися зійти на стіну, одна частина солдат притягла сюди таран, який для захисту робітників і машин був покритий суцільною покрівлею, сплетеною з верби і обтягнутої зверху шкірою. При першому ж ударі стіна затремтіла і всередині міста пролунав страшний крик, точно воно вже було підкорене.[1]  »

Йосип Флавій розповів і про методи протидії тарану. Спочатку обложені євреї спускали мішки з половою на мотузках, щоб підставити їх під головку тарана і, таким чином, пом'якшити його удар. Коли ж римляни навчилися перерізати мотузки і відновили методичне руйнування стіни, євреї зробили вилазку і спалили таран. Один із захисників міста зумів навіть відбити наконечник тарана точним попаданням важкого каменю з високої стіни.

Історія тарана[ред.ред. код]

Існують монументальні зображення, які свідчать про те, що таран і навіси (так звані «черепахи») були відомі ще ассірійцям.

Римський автор I ст. до н. е. Вітрувій у своєму трактаті приписує винахід тарана карфаген янам під час облоги ними іспанського міста Кадіс а [2]. Карфагеняни розбили колодою якусь будівлю, що наштовхнуло Пефасмена, корабельного майстра з Тіра, на ідею підвісити колоду. За допомогою винаходу карфагеняни зруйнували стіни Кадіса. Час цієї події невідомо. Кедрас з Халкедона помістив таран до дерев'яної конструкції на колесах (так звану «черепаху» [3]) і закрив її для захисту шкірами биків. Потім Вітрувій переходить відразу до македонського царя Філіпу II, який до 340 до н. е. застосував тарани при облозі грецького міста Візантій. Ту ж історію повторює Афиней Механік, сучасник Вітрувія.

Малюнок малого тарана («барана») з середньовічної книжки

Пліній Старший як автор першого досвіду застосування «черепахи» греками згадує Артемона з Клазомен. Фукідід описує застосування тарана під час облоги Платеї, тобто за кілька десятків років до Пилипа II.

Римляни навчилися у греків мистецтву будівництва таранів і вперше використали їх під час облоги Сіракуз, під час Другої Пунічної війни. Один з двох таранів вимагав для свого пересування 6000 легіонерів.

Сучасне використання тарану

На думку Вегеция, автора IV століття, таран названий співзвучно слову «баран» (лат. aries), оскільки копіює тактику нападу цієї тварини. Навіс називається «черепахою», оскільки з тараном схожий на черепаху, яка висуває і ховає голову і шию під панциром. Відомі знахідки масивних наконечників для таранів, які виконані у вигляді баранячої голови.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Йосип Флавій, «Юдейська війна», 3.7.19
  2. Вітрувій, De architectura, 10.13
  3. Баран, стенобитное орудие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)