Ульпіано Чека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ульпіано Чека
ісп. Ulpiano Fernández-Checa y Saiz

Народження 3 квітня 1860(1860-04-03)[1][2][…]
Кольменар-де-Ореха, Мадрид, Іспанія
Смерть 5 січня 1916(1916-01-05) (55 років)
  Дакс
Поховання Кольменар-де-Ореха
Країна  Іспанія
Навчання Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо і Real Academia de España en Romad
Діяльність художник, скульптор, художник-гравер
Роки творчості 1875[1] — 1899[1]–1899[1]
Відомі учні Henriette Delabarre-Henryd
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Музей Прадо, Museo Ulpiano Checad і Національний музей образотворчого мистецтва
Автограф
CMNS: Ульпіано Чека у Вікісховищі

Ульпіано Чека (ісп. Ulpiano Fernández-Checa y Sanz 3 квітня, 1860, Кольменар де Ореха біля Мадриду, Іспанія — 5 січня, 1916, Дакс, Франція) — іспанський художник,скульптор, майстер плакату, художник книги. Малював портрети, жанрові, історичні картини, пейзажі.

Життєпис[ред. | ред. код]

В 13 років виявив художні здібності. Його сусід, бажаючи допомогти підлітку, допоміг з грошима та після консультацій з художником Луїсом Таверас в Мадриді, надали хлопцю матеріальну підтримку заради художнього навчання в столиці.

У 1873 р. він став учнем Школи красних мистецтв Сан Фернандо в Мадриді. Серед його вчителів — Мануель Домінгес, Алехандро Феррант, Федеріко Мадрасо. Мануель Домінгес залучив здібного студента до декоративних робіт в палаці Лінарес , допомагав він і в оздобах базиліки Сан Франциско ель Гранде. Ці замови були найзначнішими в остатті десятиліття 19 ст. в Мадриді, бо Іспанія перебувала в кризі і значних замов художникам не передбачалося.

У 1881 р. до ювілею з нагоди 200-річчя Педро Кальдерона (1600—1681), іспанського драматурга XVII ст., Ульпіано Чека отимав першу замову на ілюстрації до журналу.

У 1884 р. Ульпіано Чека отримав право на пенсіонерську подорож до Італії за успіхи в навчанні. Удосконалював свою майстерність в Римі. Створену тоді картину «Викрадення Прозерпіни» подав на виставку в Париж.

З 1889 р. оселився в Парижі, розуміючи, що місто — культурна столиця Європи і має значущі можливості для розвитку, чого не мав на той час навіть столичний Мадрид. В Парижі зустрів дівчину з багатої родини в Аргентині і узяв з нею шлюб у 1890 р. Кохався у конях, що були частими героями його картин та скульптур. Знав досягнення Французького імпресіонізму, але використовував їх знахідки дуже обмежено і, головним чином, у власних пейзажах.

у 1890 р. отримав визнання на виставці в Паризькому салоні, де за картину «Змагання на колісницях» йому присудили третю премію. Почав брати участь у виставках у містах Франції та Європи — Ліон, Руан, Бордо, Монте-Карло, в містах Бельгії, Іспанії, Німеччини. Посилав власні твори і на виставки в Латинську Америку і північну Африку, що забезпечило митцю міжнародну відомість.

У 1894 р. уряд Франції нагородив його Орденом Почесного легіону. Його не забули в Іспанії і прислали орден імені короля Карлоса ІІІ.

Ульпіано Чека. Сутінки

У 1900 р. за картини отримав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. У 1902 р. брав участь в Першій виставці іпанських художників, що працювали у Франції. Відбув у Латинську Америку( Аргентина та Уругвай), де розвідав можливості тамтешнього художнього ринку з метою покращення власного матеріального стану. Подав на виставки в Галереї Монтевідео, Буенос-Айреса свої картини з метою продажу, виступаючи як бізнесмен.

Серед буржуазних замовників Ульпіано Чека — багатії з України — Богдан та Варвара Ханенки. Художник виконав портрет Варвари Ханенко. Пейзаж «Прогулянка після дощу» в стилістиці салонного мистецтва, не позбавлений віртуозного виконання, досі зберігає Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Музей Ульпіано Чека

Як більшість художників Франції, відвідував Алжир з метою розширення художніх вражень та сюжетів власних картин. В цей період виявилася хвороба нирок. З початком Першої світової війни перебрався на води для лікування. Погіршення стану відбулося в часи перебування в містечку Дакс, де він і помер у січні 1916 р.

Художник пам'ятав про своє іспанське походження і заповідав поховати себе на батьківщині. Його поховали в Мадриді.

В XX столітті створено музей Ульпіано Чека.

Перелік декотрих скульптур[ред. | ред. код]

  • «Змагання на колісницях в Стародавньму Римі»
  • «Великий князь Миколай верхи»
  • «Два коня в колісниці»
  • «Американський індіанець верхи»
  • «Дон кіхот і Санчо Панса»

Перелік картин (неповний)[ред. | ред. код]

Ульпіано Чека. «Небезпечне змагання живого з механічним »
Ульпіано Чека. «Напування коня»
  • «Голова молодика»
  • «Нума та німфа Егерія»
  • «Загарбники варвари»
  • «Портретантоніо Медрано»
  • «Вулична сценка в Парижі »
  • «Вакханалія»
  • «Маноло»
  • «Напування коня»
  • «Париж. Омнібус у дощовий день»
  • «Поле Ватерлоо»
  • «Карнавал»
  • «Викрадення Прозерпіни»
  • «Канал. Венеція»
  • «Мазепа»
  • «Алжир. Три жінки»
  • «Сутінки»
  • «Пляс де ля Конкорд»
  • «Вершник»
  • «Дощовий день»
  • «Старий»
  • «Після опери»
  • «Серенада»
  • «Фантазія»
  • «Небезпечне змагання живого з механічним »
  • «Феліпе та Кармен Чека, діти худжника»

Галереї[ред. | ред. код]

Пейзажі[ред. | ред. код]

Ульпіано Чека. «Корови на пасовиську»
  • Ульпіано Чека. «Венеція»
    Ульпіано Чека. «Венеція»
  • Ульпіано Чека. « Потяг »
    Ульпіано Чека. « Потяг »
  • Ульпіано Чека. «Вершник»
    Ульпіано Чека. «Вершник»
  • Ульпіано Чека. «Передмістя Венеції», акварель
    Ульпіано Чека. «Передмістя Венеції», акварель

Буржуазний портрет[ред. | ред. код]

Ульпіано Чека. «Феліпе та Кармен Чека, діти худжника»
  • Ульпіано Чека.«Невідома пані з трояндою»
    Ульпіано Чека.«Невідома пані з трояндою»
  • Ульпіано Чека. «Дон Хосе Бальєстер»
    Ульпіано Чека. «Дон Хосе Бальєстер»
  • Ульпіано Чека. «Сеньйора Кастельянос»
    Ульпіано Чека. «Сеньйора Кастельянос»
  • Ульпіано Чека.«Сеньйора Луро ді Сансінена»
    Ульпіано Чека.«Сеньйора Луро ді Сансінена»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г RKDartists
  2. ↑ Ulpiano Checa y Sanz // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2017. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00036508
  3. ↑ Національний музей образотворчих мистецтв — 1911.

Джерела[ред. | ред. код]

  • E. Dizy Caso: " Les orientalistes de l'école espagnole " Edt; ACR Paris 1997pp:58-61
  • Gonzales Carlos & de Marti de Montserrat: " Américain dans Paris - 1850-1900 " Barcelonne Tusquet 1989p
  • Ossorio & Bernard Manuel: " Biographie d'artistes espagnols du XIXè 1883-1884 " Madrid Giner 1975. P157.
  • Collectif: " La peinture de l'Académie espagnolede Rome 1873-1903 " Catalogue d'exposition Madrid Direction Générale du Patrimoine Culturel 1992. P182
  • Collectif: " Le Train Bleu " Edt Presse Lois Unis Service 1990 -114p -ISBN 2-908557-01-0
  • Alain Valtat: " Les Peintres du Train Bleu " à paraître en 2009
  • E. Cazenave: " Les artistes de l'Algérie 1830-1962 " Association Abd El Tif Oct 2001 P:196-197
  • Collectif: " Master dessinespagnol, 1500-1900 " Publié par Musée Boijmans de Rotterdam

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ульпіано Чека
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ульпіано_Чека&oldid=41729435