Франс Міхаель Францен
Франс Міхаель Францен | ||||
---|---|---|---|---|
швед. Frans Michael Franzén | ||||
Франс Міхаель Францен. Портрет роботи Югана Ґустафа Сандберга. 1823 рік. | ||||
Ім'я при народженні | Франс Міхаель Францен | |||
Народився |
9 лютого 1772 Оулу, Фінляндія | |||
Помер |
14 серпня 1847 (75 років) Гернесанд, Швеція | |||
Поховання | Härnösand cemeteryd[1][2][3] | |||
Громадянство | Швеція | |||
Національність | швед | |||
Діяльність | поет, релігійний діяч, державний діяч | |||
Alma mater | Університет Уппсала | |||
Заклад | Королівська академія Обо | |||
Мова творів | шведська | |||
Роки активності | 1793—1847 | |||
Напрямок | класицизм, романтизм | |||
Жанр | вірш, поема, псалом | |||
Magnum opus | «Пісня про графа Ґустафа Філіпа Кройца» | |||
Членство | Шведська королівська академія наук, Шведська академія і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей | |||
Конфесія | лютеранство | |||
Брати, сестри | Zachris Franzénd і Johan Franzénd | |||
Діти | Henriette Elisabeth Franzénd, Helena Sophia Franzénd і Maria Helena Rosina Franzénd[4] | |||
Премії | Велика премія Шведської академії, 1797 | |||
| ||||
Франс Міхаель Францен у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Франс Міхае́ль Франце́н (швед. Frans Michael Franzén, * 9 лютого 1772, Оулу, нині Фінляндія — † 14 серпня 1847, парафія Себро, Гернесанд, Швеція) — фіно-шведський поет, автор псалмів, єпископ Гернесанду з 1834. Член Шведської академії з 1808 року, її постійний секретар у 1824–1834, член комітету книг псалмів у 1811–1819. Член Шведської королівської академії наук.
Біографія[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Франс Міхаель Францен народився в сім'ї торговця і радника Захріса Францена (1744–1787) і Гелени Шулін. Батьків рід походив із Чексгольма (нині російське місто Приозерськ), де багато предків Францена провадили торгівлю. Змалку Франс Міхаель був хворобливий, кволий, зате відзначався наполегливістю й твердістю. Навчаючись у школі в Оулу, він показав видатні здібності й 1785 року став студентом Академії Або, всупереч тому, що батько хотів бачити його торговцем. У 1787-му, коли помер Захріс Францен, син був змушений, на прохання матері, покинути навчання й торгувати на місці батька. Восени 1789-го він повернувся в академію й того ж року під керівництвом Генріка Ґабрієля Портана став магістром філософії, блискуче склавши іспит[7]. У 1790-му він поїхав до Упсали, записався у Фінське студентське братство / Finska nationen при Упсальському університеті й студіював філософію Канта в Данієля Боеція. У 1791 році він повернувся до Турку (Або, а точніше — Обу), де захистив дисертацію «Про походження мови» / Om språkets ursprung і в наступному році дістав посаду доцента в галузі риторики.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
У 1795-му Францен влаштувався працювати домашнім учителем у сім'ї Карла Фредріка Бремера , у якого згодом народилася донька Фредріка — відома письменниця. Удвох із Бремером він того ж року поїхав у подорож Європою. Побував у Данії, Німеччині, Франції та Великій Британії. Під час цієї подорожі його заочно призначили університетським бібліотекарем у Турку. 1796 року він обійняв цю посаду, у 1798-му став професором історії філософії, а у 1801-му — професором історії та практичної філософії. У 1800–1811 роках виконував обов'язки інспектора Нюландського студентського братства. 1808 року Францена обрали в Шведську академію, й з 1824 по 1834 рік він був її постійним секретарем. У 1815-му став членом (№ 367) Шведської королівської академії наук.
Релігійна діяльність[ред. | ред. код]
У 1803 році Францен висвятився й дістав парафію в Пайміо. Після Російсько-шведської війни 1808–1809 Фінляндія ввійшла в склад Російської імперії, й Франценові довелося вибирати: або залишатися на батьківщині, або перебратися до Швеції. Влітку 1811 року він емігрував і став пастором у Кумлі, що в лені Еребру. Мав пасторат у Гальсбергу. (Тільки у 1840 році Францен коротко побував у Фінляндії. Після цих відвідин він виклав у віршованій формі свої враження від змін, що сталися з людьми й країною за час перебування під російською владою). У 1818-му він став доктором теології, а у 1820-му — деканом. Францен був представник духовного стану в риксдаґу у 1823–1841 роках, з певними перервами. На одному зі своїх перших засідань у парламенті Францен сказав перед депутатами, що він фіно-швед. У ті часи це слово позначало всіх жителів Великого Князівства Фінляндії — і етнічних фінів, і етнічних шведів. 1824 року він одержав Кларську парафію у Стокгольмі. Коли професор Карл Георг Руґберг відмовився від пропозиції стати єпископом Гернесанду, її прийняв Францен і 1831 року був обраний єпископом. Почав виконувати свої нові обов'язки не раніш як у 1834-му й робив це до самої смерті. За час його служби збудовано Гернесандський катедральний собор. Тоді Гернесандська дієцезія охоплювала всі території Швеції, що на північ від Упсальської дієцезії.
Літературна творчість[ред. | ред. код]
1793 року Францен дебютував як поет у газеті Stockholms-Posten віршем «Образ людини» / Menniskans anlete, одним із найкращих зразків шведського передромантизму. Серед інших опублікованих у ній віршів виділяються «Старий солдат» / Den gamle knekten і «Молодій дівчині» / Till en ung flicka[7]. Вони відразу ж здобули широку популярність, молодий поет став відомий у Швеції та Фінляндії. Заохочений успіхами, Францен за два наступні роки надрукував багато віршів у тій же Stockholms-Posten i в Åbo tidningar — газеті, посаду редактора якої обійняв у 1794-му. Помітним явищем став його найромантичніший вірш «Новий Едем» / Det nya Eden. Францен відкинув панівні в тодішній [[шведська література[|шведській літературі]] французькі зразки. Йому дуже подобалася творчість Анни Марії Леннґрен і німецьких передромантиків. Францен зазнав впливу таких поетів, як німець Фрідріх Ґоттліб Клопшток і англійці Джон Мільтон та Джеймс Томсон[7]. Талант Францена обмежувався лірикою, в цій царині він був багатий та оригінальний. Поет підкреслював усе ідилічне в природі та житті й умів надавати красивої форми своїм думкам[8].
У 1796-му, повернувшись із подорожі Європою, він написав свій найвідоміший вірш «Пісня про графа Ґустафа Філіпа Кройца» / Sång öfver grefve Gustaf Philip Creutz, цілком вільний від поширеного тоді у шведському красному письменстві формалізму[8]. Наступного року, на пропозицію Югана Генріка Челльґрена, «Пісню» удостоєно Великою премією Шведської академії. Як умову вручення цієї нагороди, авторові поставили вимогу переробити цей твір відповідно до смаків членів Академії. І цим надовго відбили бажання писати[7].
Те, що академічна школа таки вплинула на розвиток Францена як літератора, видно хоча б по його творах «Сванте Великий, або Зустріч в Альвастрі» / Svante Sture eller Mötet i Alvastra, «Колумб, або Відкриття Америки» / Columbus eller Amerikas upptäckt, «Емілія, або Вечір у Лапландії». Вплив відбився дидактичністю й неоднорідністю стилю, в них немає цілісності, хоча окремі місця й добре написано. Сценічні твори Францена не дуже вдалі[8], як-от драма «Лапландська дівчина в Сунґському саду» / Lappflickan i Sungsträdgården.
Після довгої перерви Францен поновив літературну діяльність. Написав гекзаметром великий національний епос «Ґустаф Адольф у Німеччині» / Gustaf Adolf i Tyskland, що відзначається мальовничістю опису. Значну частину Франценового доробку становлять псалми: двадцять два увійшло в збірник псалмів, виданий 1819 року, а в збірнику, виданому 1986 року, їх усього тринадцять. Разом із Юганом Улофом Валліном Францен брав активну участь у складанні та впорядкуванні збірника. Широко відомі його пісні, особливо застільні — «Милий хлопче, спорожни чарку» / Goda gosse, glaset töm, «Мить радості» / Glädjens ögonblick і «Шампанське» / Champagnevinet, а також вірші про Фанні, які автор згодом об'єднав зі своїми юначими поезіями, героїнею яких була Сельма, у цикл під назвою «Сельма і Фанні» / Selma och Fanny (1824)[7]. Цим поезіям притаманна життєрадісність і ліричність.
У 1810 Францен розпочав публікувати зібрання «Поетичні штуки» / Skaldestycken, із якого вийшов тільки один том. Наступні сім томів вийшли у 1824–1861 роках, а у 1867–1869 опубліковано нове видання під назвою «Зібрані вірші» / Samlade dikter (видав і написав біографію Францена Андерс Абрагам Ґрафстрем. Як прозаїк, Францен став відомий «Оповіддю про шведських королев» / Tal om svenska drottningar, присвяченою одруженню Ґустафа IV Адольфа. Славився також як проповідник і красномовець. Решта Франценового доробку — це «Для багатих і бідних» / För fattiga och rika (1833) «Твори в неприборканому стилі» / Skrifter i obunden stil (1835), «Проповіді» / Predikningar (п'ять томів, 1841–1845), «Розрізнені проповіді і невеликі духовні твори» / Strödda predikningar och smärre andliga skrifter (1852) і «Життєписи» / Minnesteckningar (три томи, 1848–1860)[9].
Сім'я[ред. | ред. код]
Франс Міхаель Францен перший раз одружився 1799 року з купцевою дочкою Маргаретою Елізабет («Ліллі») Роос (1779–1806). 1807 року, після її смерті, другою жінкою стала вдова його приятеля Міхаеля Хореуса Софія Крістіна Вестер (1780–1829). У 1831-му Францен одружився втретє — з Крістіною Елізабет Арвідссон (1783–1859).
Наприкінці життя Францен мав усього сімох дітей і двадцять трьох внуків. Із чотирьох дітей від першої дружини на той час була в живих тільки одна. Із дев'яти у другому шлюбі — шість. Його син Захаріас (Зет) Міхаель Францен був консул і володів помістями Баллінґста й Відья в Гуддинґе. Зять Францена (був одружений з двома дочками) — священик, історик і поет Андерс Абрагам Ґрафстрем. Дочка Марія Гелена Росіна Францен вийшла заміж за Карла Данієля фон Гаартмана. Їхня дочка Фанні фон Борн — це прапрабабуся Улофа Пальме з боку батька. У 2011 році налічувалося понад тисячу прямих нащадків Франса Міхаеля Францена. З них усіх ніхто не має цього прізвища, й тільки один пише вірші.
Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 1881 року в Оулу перед будинком губернської управи відкрито бюст Францена.
- З 1901 року 9 лютого, день народження Франса Міхаеля Францена, значиться у шведських альманахах як день Фанні — жінки про яку Францен писав у віршах.
- 1910 року в Гернесанді відкрито монумент Францену. Це бронзова статуя поета, який читає свою книжку, і цокольна гранітна група — Сельма і Фанні. Скульптор — Карл Міллес. У Гетеборзькому музеї є зменшена копія цього пам'ятника.
- 1946 року в Кумлі (комуна Кумла), біля Кумельської церкви поставлено пам'ятний камінь на честь Францена. Відкрито також пам'ятну таблицю на пасторській конторі.
- 1972 року на честь 200-ліття від дня народження поета випущено поштову марку, що коштує 50 ере.
- Іменем Францена — Franzéngatan — названо вулиці в Гернесанді, Стокгольмі й Ескільстуні. Королівську площу в Оулу перейменовано на парк імені Францена.
Нагороди і почесті[ред. | ред. код]
- Велика премія Шведської академії за вірш «Пісня про графа Ґустафа Філіпа Кройца», 1797
- Членство у Шведській академії (крісло № 13), 1808
- Членство у Шведській королівській академії наук (№ 367), 1815
- Орден Полярної зірки — не раніш як у 1831
- Членство у Шведській королівській академії історії літератури і старожитностей
- Членство у Шведській королівській музичної академії
- Почесний докторат Упсальського університету, 1839
- Почесний докторат Гельсінського університету, 1840
Твори[ред. | ред. код]
Окремі видання[ред. | ред. код]
- Skaldestycken, 1 b., 1810
- Skaldestycken, 7 b., 1824—1861
- Skrifter i obunden stil, 1835
- Predikningar, 5 b., 1841—1845
- Minnesteckningar, 3 b., 1848—1860
- Strödda predikningar och smärre andliga skrifter, 1852
- Samlade dikter, 1867—1869
Псалми[ред. | ред. код]
- Ack, döden haver hädanryckt (1695 nr 331, 1819 nr 344) оброблена версія
- Bereden väg för Herran (1819 nr 53), (1986 nr 103)
- Den korta stund jag vandrar här (1819 nr 119), (1986 nr 157)
- Din sol går bort, men du blir när (1819 nr 436), (1986 nr 506)
- Din spira, Jesus, sträckes ut (1819 nr 118), (1986 nr 35)
- Du som var den minstes vän (1986 nr 379, två författare)
- Fridens Gud, oss frid förläna (1937 nr 506)
- Gud, min Gud, som ville än diktad 1818 (1819) nr 368 «För en hustru som skall kyrkotagas» (1937) Läsepsalm II «För en moder som skall kyrkotagas»
- Hör, Gud ännu sin nåd dig bjuder (1986 nr 402) skriven 1814
- Jesus, dig i djupa nöden (1986 nr 449, två författare)
- Kom, o Jesus, väck mitt sinne (1819 nr 352)
- Min vilotimma ljuder (1819 nr 444)
- När allt omkring mig vilar (1819 nr 433), (1986 nr 505)
- O Herre Gud, gör nåd med mig (1819 nr 181)
- O Jesus, än de dina (1986 nr 70)
- Skåda, skåda nu hör alla
- På Sinai stod Herren Gud
- Säll är den man, som fruktar Gud (1695 nr 98, 1819 nr 339)
- Vad ljus över griften (1819 nr 102), (1986 nr 146)
- Vak upp! Hör väkten ljuder (1819 nr 165), (1986 nr 535)
- Vart flyr jag för Gud (1986 nr 547, tre författare)
Застільні пісні[ред. | ред. код]
- Bordsvisa «När skämtet tar ordet vid vänskapens bord». Широко відомі ці чотири рядки:
«En blomma är glädjen: i dag slår hon ut,
i morgon förvissnar hon redan,
just nu, då du kan, hav en lycklig minut
och tänk på den kommande sedan.»
- Glädjens ögonblick
- Livets njutning
- Goda gosse, glaset töm
Джерела[ред. | ред. код]
- Spjut, Einar Frans Michael Franzén , Uppsala, 1925
- Frans Michaël Franzéns samlade dikter, 7 band, 1867—1869,
- Grafström, Erik (1949). Frans Michael Franzén. Några genealogiska uppgifter om hans släkt. (60 sidor)
- Wiig, Arne Frans Michael Franzén Myten och Människan. Franzénsällskapets skriftserie II. Härnösand 2006
- Encyclopaedia Britannica (1896). Vol IX. Franzén
- Britannica (1993). Franzén
- Svenska Män och Kvinnor (1944). Alb Bonniers Förlag. Franzén
- Svensk Uppslagsbok (1949). Franzén
- Nordisk Familjebok (1908). Franzén
- Nordisk Familjebok (1959). 8:e bandet. Franzén
- Svenskt Biografiskt Lexikon (1966). Norstedt & Söner. Franzén, 13 s.
- Nationalencyklopedin (1991). Franzén.
- «1809». Livrustkammaren (2009). 435 sidor. ISSN 0024-5372. Sid. 89-90, 97-99.
- Ek, S (1916) Franzéns Åbodiktning.
- Lundström, G. (1847) Frans Michael Franzén: Liv och diktning under Kumlatiden.
- Lundström, G. (1948) Frans Michael Franzén: Dikter, psalmer och brev.
Зовнішні зв'язки[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Frans Michael Franzén |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ En kyrkogård berättar
- ↑ Frans Michael Franzén 1772 - 1847
- ↑ https://www.svenskagravar.se/gravsatt/78526975 — Svenskagravar.se.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ BiographySampo
- ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
- ↑ а б в г д Svensk uppslagsbok, Malmö 1931
- ↑ а б в Францен, Франц-Микель Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
- ↑ Svensk uppslagsbok, Malmö 1932
|
- Народились 9 лютого
- Народились 1772
- Померли 14 серпня
- Померли 1847
- Випускники Уппсальського університету
- Члени Шведської королівської академії наук
- Шведські письменники
- Шведські поети
- Шведські науковці
- Шведські історики
- Фінські письменники
- Фінські поети
- Фінські науковці
- Фінські історики
- Єпископи
- Члени Шведської академії
- Секретарі Шведської академії
- Члени Шведської королівської академії історії літератури і старожитностей
- Члени Шведської королівської музичної академії
- Уродженці Оулу
- Померли в лені Вестерноррланд
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Фінські емігранти до Швеції