Хасан ібн Саббах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хасан ібн Саббах
араб. الحسن الصبّاح[1]
Ім'я при народженніараб. الحَسن بن عَلي بن مُحمد الحِميري
Народився1037[2][3][1]
Кум, Сельджуцька імперія[2]
Помер12 червня 1124[2][1]
Аламут, Nizari Ismaili stated[2]
·інфекційне захворювання
ПохованняHassan Sabbah's mausoleumd[2]
Країна Сельджуцька імперія
 Фатіміди
 Nizari Ismaili stated[2]
Місце проживанняКум[2]
Рей[2]
Ісфаган[2]
Сильван
Дамаск
Вірменія (історичний регіон)
Кавказька Албанія
Александрія[2]
Каїр[2]
Дамган
Аламут[2]
Діяльністьрелігійний лідер, воєначальник, політик, губернатор, травник, письменник, автобіограф, da'i, богослов, факіх, астроном, астролог, математик, філософ
Галузькалам, Фікх, шаріат, herbalismd, астрономія, філософія і окультизм
Alma materМечеть аль-Азхар і House of Knowledged[4]
ВчителіMu'ayyad fi'l-Din al-Shirazid[5]
Відомі учніAl-Hakim al-Munajjimd, Abu Tahir al-Sa'ighd і Bahram al-Da'id
Знання моварабська і перська
ЗакладAlamut Libraryd
УчасникNizari–Seljuk Warsd
Напрямокісламська філософія
Magnum opusQ56366019?, Q56366023?, The Tale of the Three Schoolfellowsd, Sarguzasht-i Sayyidnad і Dastur al-Munajjimind
ТитулМаулана, Lord of Alamutd і Old Man of the Mountaind
Посадаda'id[1] і Lord of Alamutd
КонфесіяІмаміти[6][3][5] і Нізарити[2][6][7]

Хассан ібн Саббах, також Хассан-і Саббах перською: حسن صباح Hasan-e Sabbāh) або ж Хассан ас-Саббах (Arabic: حسن الصباح Ḥasan aṣ-Ṣabbāḥ) (бл. 10501124) — ісмаїлітський проповідник, ватажок повстання ісмаїлітів проти Сельджукідів в Ірані.

Засновник незалежної ісмаїлітської держави з центром у фортеці Аламут у 1090 році.

Будучи прихильником опального фатімідського халіфа Абу Мансур Нізара, очолив секту нізаритів і розробив релігійно-політичне вчення «дават-і джадід» (новий заклик), протиставивши його традиційному вченню часів перших Фатімідів «дават-і кадім» (старий заклик).

Хасан ібн Саббах був популярний в Каїрі, Сирії, але найбільше на Близькому Сході. Використовуючи свою славу і популярність, Саббах заснував Орден Асасинів. Йому спадкував вірний прихильник Кія Бузург-Умід.

У художній літературі

[ред. | ред. код]
Хасан ібн Саббах

У творчості американського письменника з «покоління бітників» Вільяма Сьюарда Барроуза образ Хассана ібн Саббаха посідає важливе місце. У роман «Західні землі» (1987) він дякує Пітеру Л. Вілсону та Джею Фрідхему за збір відомостей про Хассана ібн Саббаха, а також художникові Брайону Гайсіну «за те, що він познайомив мене з Хассаном ібн Саббахом і навчив бачити речі такими, як вони є».

Приписаний ібн Саббахові анархістський маніфест фігурує в Барроузових «Листах Яхе» (1963). Роман «Нова експрес» (1964) розпочинається з цього ж маніфесту Хассана ібн Саббаха проти контролю машин і влади за людським життям:

«Слухайте мої останні слова де б ви не були. Слухайте мої останні слова в будь-якому зі світів. Слухайте всі ви правління синдикати і уряди землі ... Я Хассан-і Саббах стираю слово Назавжди. Якщо ви то я відміню всі ваші слова назавжди. І слова Хассана-і Саббаха точнісінько так само відміню. Перетніть усі свої небеса побачите мовчазне писання Брайона Гайсіна Хассана-і Саббаха: накреслено 17 вересня 1899 року, над Нью-Йорком... «Не слухайте Хассана-і Саббаха», скажуть вони вам. «Він хоче відібрати у вас ваше тіло і всі задоволення вашого тіла. Слухайте нас. Ми служимо Саду Втіх Безсмертя Космічної Свідомості Найкращого З-Поміж Кайфів. А любов любов любов у помийниці. Ну як вам це хлопці? Краще за Хассана-і Саббаха з його холодним вітряним безтілесним фатумом? Правда?»

У «Листах Яхе» та романі «Міста червоної ночі» (1981), що має присвяту в пролозі «Хассану-і Саббаху, Повелителеві Ассассінів», також фігурує одна й та ж фраза:

«Ніщо не істинне. Все дозволене», – такі останні слова Хассана ібн Саббаха, Гірського Старця»

Старець гори є однією з дійових осіб повісті Кира Буличова «Аліса й хрестоносці» (1993):

«Вони пройшли через передпокій, на підлозі якої сиділи молодики, потім опинилися в просторому приміщенні, вирубаному в скелі. Стіни і підлога його були вистелені розкішними килимами, на яких лежали подушки, в дальньому кінці кімнати знаходився м'який широкий диван, на якому, склавши ноги, сидів нестарий ще чоловік з довгою чорною бородою і в такому ж простому чорному халаті, як у фідаїв....

- Так от, значить, які у мене нові гості, - сказав чорнобородий старий і спробував посміхнутися. Губи в нього були такі тонкі і тверді, що посміхнутися йому було неможливо. Але часом він намагався це зробити, і видовище виходило жахливе, наче всміхався скелет.»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д الزركلي خ. ا. الأعلام: قاموس تراجم لأشهر الرجال والنساء من العرب والمستعربين والمستشرقين — 15 — بيروت: دار العلم للملايين, 2002. — Т. 2. — С. 193.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р Encyclopædia Iranica / N. Sims-Williams, A. Ashraf, H. Borjian et al. — USA: Columbia University, 1982. — ISSN 2330-4804
  3. а б https://web.archive.org/web/20240516003231/https://www.aljazeera.net/encyclopedia/2024/3/16/%D8%AD%D8%B3%D9%86-%D8%A7%D9%84%D8%B5%D8%A8%D8%A7%D8%AD-%D8%B2%D8%B9%D9%8A%D9%85-%D8%B7%D8%A7%D8%A6%D9%81%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%AD%D8%B4%D8%A7%D8%B4%D9%8A%D9%86
  4. https://web.archive.org/web/20230626223545/https://www.hindawi.org/books/37942742/13/
  5. а б https://daraj.media/%D8%A7%D9%84%D8%AD%D8%B4%D8%A7%D8%B4%D9%88%D9%86-%D8%A8%D8%B1%D9%88%D8%A7%D9%8A%D8%A9-%D8%A5%D8%B3%D9%85%D8%A7%D8%B9%D9%8A%D9%84%D9%8A-%D8%A5%D9%8A%D8%B1%D8%A7%D9%86-2-%D9%85%D9%86-%D9%87%D9%88/
  6. а б حسن ح. إ. عبيد الله المهدي إمام الشيعة الإسماعيلية ومؤسس الدولة الفاطمية في بلاد المغربالقاهرة: دار نهضة مصر للطباعة والنشر والتوزيع, 1947. — С. 154. — 371 с.
  7. Daftary F. The Isma'ilis: Their History and Doctrines — 2ned, revised — 2007.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]