Шуляк австралійський
| Шуляк австралійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Австралійський шуляк (південно-східний Квінсленд, Австралія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aviceda subcristata (Gould, 1838)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lepidogenys subcristatus Baza subcristata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шуля́к австралійський[3] (Aviceda subcristata) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae). Мешкає в Австралазії[4][5]. Виділяють низку підвидів.
Опис[ред. | ред. код]
Австралійський шуляк — хижий птах середнього розміру. Його довжина становить 35-45 см, розмах крил 80-105 см, довжина хвоста 19-23 см, вага 260-450 г. Самиці є дещо більшими за самців. Представники крайніх західних і східних популяцій мають дещо менші розміри.
Голова і шия світло-сірі. На тімені чорнувато-сірий або чорний чуб з білою основою. Спина, надхвістя і хвіст сизувато-сірі, на кінці хвоста широка чорна смуга, пера на крилах мають світлі кінчики. Підборіддя, горло і груди світло-сірі, горло іноді має рудувато-коричневий відтінок. Живіт, боки і стегна білуваті або кремово-білі, поцятковані рудувато-коричневими або чорнуватими поперечними смугами. Нижня частина стегон, гузка і нижні покривні пера хвоста світло-рудувато-коричневі. Нижні покривні пера крил рудувато-коричневі, стернові пера знизу сріблясто-сірі, поцятковані тонкими чорними смугами. Дзьоб темно-сірий або чорний, райдужки жовті, лапи сизі, білуваті або блідо-жовті[6][7].
У самиць верхня частина тіла більш коричнева, другорядні махові пера більш смугасті. У молодих птахів тім'я тіла темно-коричневе, на потилиці біла пляма, через очі ідуть короткі білі смуги. Пера на верхній частині тіла мають рудувато-коричневі краї, що формують лускоподібний візерунок. На хвоста три темні смуги. Підборіддя і горло білуваті, решта нижньої частини тіла кремово-біла, поцяткована темно-коричневими смугами, сильніше, ніж у дорослих птахів.
Підвиди[ред. | ред. код]
.jpg)
Виділяють тринадцять підвидів:[8]
- A. s. timorlaoensis (Meyer, AB, 1893) — Малі Зондські острови (від Ломбока до Бабара[en]), острови Танімбар (південні Молуккські острови), острови моря Флорес (на південь і південний схід від Сулавесі);
- A. s. rufa (Schlegel, 1866) — острови Моротай[en], Даґасулі, Хальмахера, Тернате, Тідоре, Бачан, Обі[en] (північні Молуккські острови);
- A. s. stresemanni (Siebers, 1930) — острів Буру (захід центральних Молуккських островів);
- A. s. reinwardtii (Schlegel & Müller, S, 1841) — острови Боано[en], Серам, Амбон і Харуку (схід центральних Молуккських островів);
- A. s. pallida (Stresemann, 1913) — острови моря Серам і острови Кай[en] (південні і південно-східні Молуккські острови);
- A. s. waigeuensis Mayr, 1940 — острів Вайгео (архіпелаг Раджа-Ампат);
- A. s. obscura Junge, 1956 — острів Біяк[en] (затока Чендравасіх[en]);
- A. s. stenozona (Gray, GR, 1858) — острови Місоол, Батанта і Салаваті[en] (архіпелаг Раджа-Ампат). острови Ару, захід, південь і південний схід Нової Гвінеї;
- A. s. megala (Stresemann, 1913) — північ і схід Нової Гвінеї та сусідні острови, зокрема Япен і Д'Антркасто;
- A. s. coultasi Mayr, 1945 — острови Адміралтейства (північний захід архіпелагу Бісмарка);
- A. s. bismarckii (Sharpe, 1888) — Нова Ірландія, Нова Британія, Новий Гановер[en] і сусідні острови (схід архіпелагу Бісмарка);
- A. s. gurneyi (Ramsay, EP, 1882) — Соломонові острови (за винятком острова Реннелл);
- A. s. subcristata (Gould, 1838) — північ і схід Австралії (від північного сходу Західної Австралії до східного Нового Південного Уельсу).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Австралійські шуляки мешкають в Австралії, Індонезії, Папуа Новій Гвінеї, Східному Тиморі і на Соломонових Островах. Вони живуть в тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в галерейних лісах і саванах, поблизу прісних водойм, на висоті до 1000 м над рівнем моря. В Австралії вони зустрічаються в прибережних районах, не далі, ніж на 400 км від узбережжя.
Австралійські шуляки живляться великими комахами, зокрема паличниками і богомолами, деревними жабками, ящірками, зміями, дрібними птахами і пташенятами, а також плодами, зокрема фікусами[9]. Вони полюють в кронах дерев, перелітаючи з дерева на дерево, або чатуючи на здобич, сидячи на гілці.
В Австралії сезон розмноження триває з середни вересня по лютий. В цей час птахи виконують демонстраційні польоти, різко злітаючи в повітря з міцними помахами крил, після чого пікіруючи вниз по дузі, а також виконуючі різноманітні сальто. Гніздо австралійських шуляків робиться з гілок, встелюється м'яким евкаліптовим листям і розміщується на вершині дерева. Гніздо має діаметр 25-40 см, висоту 12-15 см і глибину 4-5 см. В кладці 2-3 білих, легко поцяткованих темними плямками яйця розміром 43,3×35,1 мм і об'ємом 27 см³[10]. Насиджують і самиці, і самці, чергуюючись з інтервалом у 1,5 години[11]. Інкубаційний період триває 29 днів, пташенята покидають гніздо через 32-35 днів після вилуплення[12]. Тривалість життя австралійських шуляків становить 7,6 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aviceda subcristata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 24 серпня 2022
- ↑ Gould, John (1837–1838). A synopsis of the birds of Australia and the adjacent islands. London: The author. pl. 46.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Olsen, Penny (2015). Australian Predators of the Sky (вид. illustrated). National Library of Australia. с. 55. ISBN 978-0642278562.
- ↑ Dibus, Stephen J. S. (2012). Birds of Prey of Australia: A Field Guide (вид. illustrated). CSIRO Publishing. с. 104. ISBN 978-0643104365.
- ↑ Seaton, Richard; Gilfedder, Mat; Debus, Stephen (1 лютого 2019). Australian Birds of Prey in Flight: A Photographic Guide. CSIRO Publishing. с. 40—41. ISBN 978-1486308675.
- ↑ Pratt, Thane K.; Beehler, Bruce M. (2014). Anderton, John C.; Kókay, Szabolcs (ред.). Birds of New Guinea (вид. 2, revised). Princeton University Press. с. 292. ISBN 978-1400865116.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Bell, H. J. (1984). New or Confirmatory Information on Some Species of New Guinean Birds. Australian Field Ornithology. 10 (7): 209—228.
- ↑ Olsen, Penny D.; Marples, T. G. (1993). Geographic-Variation in Egg Size, Clutch Size and Date of Laying of Australian Raptors (Falconiformes and Strigiformes). Emu. 93 (3): 167—179. doi:10.1071/MU9930167.
- ↑ Morgan, Peter; Morgan, Beverley (2010). A Failed Breeding Attempt of the Pacific Baza 'Aviceda subcristata' near Grafton, Northern New South Wales. Australian Field Ornithology. 27 (3): 128—132. ISSN 1448-0107.
- ↑ James, Peter (2004). The breeding cycle of a pair of pacific bazas aviceda subcristata in South-eastern Queensland. Australian Field Ornithology. 21 (4): 133—140.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |