Море Вологості: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Місячне море
{{Море
|назва = Море Вологості
|назва = Море Вологості
|латинська назва = Mare Humorum
|зображення = Mhumorum.jpg
|фото = Mare Humorum (LRO).png
|ширина зображення = 250пкс
|опис = Мозаїка знімків зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]
|підпис =
|область =
|широта = 24.5
|N_S = S
|розташування = [[Місяць (супутник)]]
|довгота = 38.6
|висота НРМ =
|довжина =
|E_W = W
|ширина =
|розмір = 400
|епонім = [[вологість]]
|площа = 389 км <ref name=USGS>{{cite web |title=Moon Mare/Maria |publisher=USGS Astrogeology |work=Gazetteer of Planetary Nomenclature |url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MOON&featureType=Mare%2C%20maria |accessdate=2010-08-20}}</ref>
|рік затвердження = 1935
|найбільша глибина =
|mark = Flashspot.gif
|середня глибина =
|marksize = 11
|прозорість =
|commonscat = Mare Humorum
|довжина берегової лінії =
|об'єм =
|площа водозабору =
|впадаючі річки =
|впадаюча річка =
|примітки =
|commons =
}}
}}
{{Частина зображення
|зобр = MoonLP150Q grav 150.jpg
|позиція = right
|підпис = Карта [[гравітація Місяця|гравітаційного поля Місяця]] з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Червоне&nbsp;— області посиленої гравітації ([[маскон]]и); маскон Моря Вологості&nbsp;— ліворуч унизу.
|ширина = 240
|загальна = 525
|верх = 46
|низ = 105
|ліво = 20
}}
[[Файл:LAC 93.jpg|thumb|244px|right|Карта Моря Вологості ([[Повітряні сили США|USAF]], 1962)<ref name=Cartographic_Dossier/>]]
[[Файл:Mhumorum.jpg|thumb|244px|right|Мозаїка знімків, зроблених при високому Сонці]]


'''Море Вологості''' ({{lang-la|Mare Humorum}})&nbsp;— [[місячне море|море]] на південному заході [[видимий бік Місяця|видимого боку]] [[Місяць (супутник)|Місяця]]. Середній діаметр&nbsp;— біля 370&nbsp;км (максимальний&nbsp;— понад 400 км)<ref>Виміряно за картою.</ref>, координати центру&nbsp;— {{Coord|24.5|S|38.6|W|globe:Moon}}<ref name=gazetteer/>.
'''Море Вологості''' ({{lang-la|Mare Humorum}})&nbsp {{Coord|24.4|S|38.6|W|globe:Moon}};— невелике кругле [[місячне море]], що розташоване в південно-західній частині видимої з землі сторони місяця.


Море Вологості лежить у доволі виразному [[імпактний басейн|імпактному басейні]]. Як і інші такі моря, воно кругле і має [[маскон]]; у східній частині моря є система концентричних [[гряда (астрогеологія)|гряд]], а на берегах&nbsp;— аналогічна система [[грабен]]ів. На північному сході Море Вологості сполучається з [[Океан Бур|Океаном Бур]]. На сході вузька материкова смужка відмежовує його від [[Море Хмар|Моря Хмар]], а на південному сході&nbsp;— від [[Болото Епідемій|Болота Епідемій]].
== Опис ==
Гори навколо моря формують кордон давнього басейна ударного походження. Басейн заповнений застиглою базальтовою лавою, що місцями виходить за межі моря: так північно-західна межа басейна плавно переходить в південний край [[Океан Бур|Океана Бур]]. Шар лави приблизно становить 3&nbsp;км у товщину, при цьому товща зростає ближче до центру.


== Назва ==
Точний вік моря складно встановити через те що не існує зразків порід, зібраних в цьому місці. Проте вважається, що вік моря подібний до віку Нектарійського та Імбрійського басейнів, тобто близько 3,4-4,4&nbsp;млрд років.<ref name="ref_moondaily">{{cite web|url=http://www.moondaily.com/reports/Mare_Humorum_Craters_Tell_Story_Of_Basalt_999.html|title=Mare Humorum Craters Tell Story Of Basalt|archiveurl=http://www.webcitation.org/67QYAcQeM|archivedate=2012-05-05}}</ref>.
Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував<ref>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)]]</ref> [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] 1651 року. Вона (як і назви деяких інших морів західної половини видимого боку Місяця) пов'язана з похмурою погодою. Ймовірно, це відголос тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду<ref name=Rodionova_2009/>. 1935 року цю назву затвердив [[Міжнародний астрономічний союз]]<ref name=gazetteer/>.


Інші селенографи давнини називали це море інакше. В 1630-х роках [[П'єр Гассенді]] дав йому латинську назву ''Anticaspia'', бо воно розташоване на місячному диску навпроти «Каспію» (сучасного [[Море Криз|Моря Криз]])<ref name=Whitaker_2003_Gassendi/>. 1645 року [[Міхаель Флоран ван Лангрен|Міхаель ван Лангрен]] назвав його [[Венеція|Венеціанським]] морем<!-- згідно з van der Krogt, Ormeling, назва пов'язана саме з Венецією, а не венетами--> (''Mare Venetum'')<ref>[[:commons:File:Langrenus map of the Moon 1645.jpg|Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)]]</ref><ref name=Van_der_Krogt_2014/><ref name=Whitaker_2003_Langrenus/>, а 1647 року [[Ян Гевелій]]&nbsp;— Сірбонською затокою (''Sinus Sirbonis'') на честь єгипетської лагуни, нині відомої як {{Нп|Бардавіль|Бардавіль|ru|Бардавиль}}<ref name=Hevelius_1647/><ref name=Ferguson_1811/>.
[[Файл:Moon names.svg|lang=uk|right|px300]]

== Загальний опис ==
Діаметр головного кільця [[імпактний басейн|басейну]] Моря Вологості оцінюють у 820&nbsp;км, а внутрішнього&nbsp;— в 440&nbsp;км. З меншою впевненістю простежуються ще два кільця (діаметром 570 та {{s|320 км}})<ref name=Neumann_2015/>. Саме море лежить переважно в межах 440-кілометрового кільця. Втім, на заході воно не досягає його краю, а на сході, навпаки, виходить за нього. Під морем лежить значний [[маскон]]<ref name=Neumann_2015/>.

Навколо басейну Моря Вологості простежуються його викиди та [[вторинний кратер|вторинні кратери]], хоча й уже сильно поруйновані метеоритним бомбардуванням. Породи, що їх складають, називають формацією Вітелло за назвою кратера, в околицях якого їх добре видно<ref name=Byrne_2005/>.

Товщина [[лава|лави]] в Морі Вологості, згідно з вимірюваннями напівзатоплених [[метеоритний кратер|кратерів]], збільшується від країв до центру. Її максимальне значення не менше за {{s|2 км}}, але, ймовірно, не більше за {{s|2,5–3,0 км}}<ref name=DeHon_1977/>. Поверхня моря лежить на {{s|2,1–2,6 км}} нижче за [[Селенографія#Висота|місячний рівень відліку висот]]&nbsp;— подібно до сусіднього [[Море Хмар|Моря Хмар]], але на кількасот метрів нижче за сусідні ділянки [[Океан Бур|Океану Бур]]<ref name=JMARS/>.

Басейн Моря Вологості з'явився в [[нектарський період|нектарському періоді]]<ref name=Fassett_2012/>. Його сучасний лавовий покрив є молодшим: вік різних ділянок, згідно з результатами [[підрахунок кратерів|підрахунку кратерів]], варіює в межах {{s|3,1–3,9}} млрд років ([[імбрійський період]]). У сусідньому кратері {{s|Гассенді A}} він становить 2,9&nbsp;млрд років. Є ознаки того, що подекуди в це море затікала лава з Океану Бур<ref name=Hiesinger_2011/>.

== Деталі поверхні ==
Береги Моря Вологості подекуди доволі уривисті і утворюють [[уступ (фізична географія)|уступи]]: уступ Лібіха (''Rupes Liebig'') на заході та уступ Кельвіна (''Rupes Kelvin'') на південному сході. Біля останнього в море виступає мис Кельвіна (''Promontorium Kelvin'').

Кільце [[гряда (астрогеологія)|гряд]], характерне для круглих морів, у Моря Вологості виражене лише в східній половині, хоча окремі гряди трапляються і в інших місцях. Власної назви жодна з них станом на 2016 рік не має<ref>За даними [http://planetarynames.wr.usgs.gov номенклатурного довідника МАС] ([http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_93_wac.pdf карта])</ref>. Кільце [[грабен]]ів цього моря розташоване переважно за його межами. Це борозни Гіппала (''Rimae Hippalus'') на сході та борозни Мерсенія (''Rimae Mersenius'') на північному заході. Поблизу моря є й невеликі менш упорядковані системи борозен: борозни де Гаспаріса (''Rimae de Gasparis'') на заході, борозни Пальмьєрі (''Rimae Palmieri'') на південному заході та борозни Гассенді (''Rimae Gassendi'') в кратері Гассенді на північному березі. Крім того, в західній частині моря проходять борозни Доппельмаєра (''Rimae Doppelmayer'').

На півдні Моря Вологості лежить [[місячний кратер|кратер]] Пюїзе ({{s|25 км}}), майже цілком затоплений лавою. На північний берег накладений 111-кілометровий кратер Гассенді з розтрісканим дном, затоплений лише невеликою частиною. Інші частково затоплені кратери берегів моря&nbsp;— Доппельмаєр ({{s|65 км}}), Гіппал ({{s|57 км}}), Лі ({{s|41 км}}) та Леві ({{s|22 км}}). Крім того, поблизу моря розташовані кратери Мерсеній ({{s|85 км}}), Лібіх ({{s|40 км}}), Де Гаспаріс ({{s|31 км}}), Пальм'єрі ({{s|40 км}}), Вітелло ({{s|43 км}}), Данторн ({{s|15 км}}), Агатархід ({{s|52 км}}), а також численні безіменні та [[супутній кратер|супутні]].

Кілька ділянок у Морі Вологості та на його берегах вкриті темними [[пірокластичні породи|пірокластичними породами]] (найімовірніше, частками залізовмісного [[вулканічне скло|вулканічного скла]], викинутими при вибухових або фонтаноподібних виверженнях)<ref name=Hawke_2009/><ref name=Gaddis_2003/>. Найбільші з цих ділянок лежать на південному березі моря, поблизу східного краю кратера Доппельмаєр (площа&nbsp;— біля 2600 км<sup>2</sup>), та на південному заході моря, навколо борозен Доппельмаєра (біля 1500 км<sup>2</sup>)<ref name=Gaddis_2003/>. Другу ділянку на сході вкриває молодша та світліша морська лава. В межах 15&nbsp;км від головної з цих борозен товщина пірокластичних порід перевищує 10&nbsp;м; ймовірно, вони вивергалися саме з неї. Джерело подібних порід поблизу кратера Доппельмаєр станом на 2009 рік не встановлене<ref name=Hawke_2009/>.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|refs=
<ref name=Byrne_2005>{{книга
|заголовок =Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Near Side of the Moon
|посилання =http://books.google.com/books?id=MPQ5VZDfnM8C&pg=PT74&dq=%22Vitello%20Formation%22
|автор =Byrne C.
|рік =2005
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =66
|allpages =329
|isbn =9781846281549
}}</ref>
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web
|title=The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000
|publisher=Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman
|date=1973
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf
}}</ref>
<ref name=DeHon_1977>{{cite journal
|author =DeHon R. A.
|title =Mare Humorum and Mare Nubium: Basalt thickness and basin-forming history
|date =1977
|journal =Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977
|volume =1
|pages =633–641
|bibcode =1977LPSC....8..633D
|url =http://adsabs.harvard.edu/full/1977LPSC....8..633D
}}</ref>
<ref name=Fassett_2012>{{cite journal
|author = Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T.
|title = Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data
|journal = Journal of Geophysical Research
|date = 2012
|volume = 117
|issue = E12
|bibcode = 2012JGRE..117.0H06F
|doi = 10.1029/2011JE003951
|url = http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2011JE003951/epdf
}}</ref>
<ref name=Ferguson_1811>{{книга
|автор =Ferguson J., Brewster D.
|заголовок =Ferguson's Astronomy Explained Upon Sir Isaac Newton's Principles
|місце =Edinburgh
|рік =1811
|pages =246
|посилання =http://books.google.com/books?id=ddQyAQAAMAAJ&pg=PA246&dq=Humorum
}}</ref>
<ref name=Gaddis_2003>{{cite journal
|author =Gaddis, L. R.; Staid, M. I.; Tyburczy, J. A.; Hawke, B. R.; Petro, N. E.
|title =Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits
|date =2003
|journal=Icarus
|volume =161
|issue =2
|pages =262–280
|doi =10.1016/S0019-1035(02)00036-2
|bibcode=2003Icar..161..262G
|url =http://www.researchgate.net/publication/222579159
}}</ref>
<ref name=gazetteer>{{cite web
|url =http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/3677
|title =Mare Humorum
|work =Gazetteer of Planetary Nomenclature
|publisher =International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|date =2010-10-18
|accessdate =2016-02-05
|archiveurl =http://archive.is/uDdwu
|archivedate =2016-02-06
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Hawke_2009>{{cite journal
|author =Hawke, B. R.; Giguere, T. A.; Lawrence, S. J.; Campbell, B. A.; Blewett, D. T.; Carter, L. M.; Gaddis, L. R.; Hagerty, J. J.; Lucey, P. G.; Peterson, C. A.; Smith, G. A.
|title =Remote Sensing Studies of Pyroclastic Deposits in the Mare Humorum Region
|date =2009
|journal=40th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XL), held March 23-27, 2009 in The Woodlands, Texas, id.1146
|bibcode=2009LPI....40.1146H
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2009/pdf/1146.pdf
}}</ref>
<ref name=Hevelius_1647>{{Книга
|автор =[[Ян Гевелій|Hevelius J.]]
|заголовок =Selenographia sive Lunae descriptio
|місце =[[Гданськ|Gedani]]
|видавництво=Hünefeld
|рік =1647
|pages =226–227, 234
|doi =10.3931/e-rara-238
|посилання =http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160524
}} (Sirbonis, Sinus&nbsp;— у [http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160533 списку назв на с. 234])</ref>
<ref name=Hiesinger_2011>{{книга
|заголовок =Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy
|частина =Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis
|chapterurl =http://web.archive.org/web/20130129104137/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/3759.pdf
|автор =Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G.
|відповідальний=W. A. Ambrose, D. A. Williams
|рік =2011
|видавництво =Geological Society of America
|серія =Geological Society of America Special Paper 477
|pages =32–36
|allpages =159
|isbn =978-0-8137-2477-5
|doi =10.1130/2011.2477(01)
}} ([http://books.google.com/books?id=pX1OXB8rAV8C&pg=PA32&dq=Humorum На Google Books])</ref>
<ref name=JMARS>За даними лазерного альтиметра на супутнику [[Lunar Reconnaissance Orbiter]], отриманими через програму [http://jmars.asu.edu JMARS].</ref>
<ref name=Neumann_2015>{{cite journal
|author =Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al.
|title =Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements
|date =2015
|journal=Science Advances
|volume =1
|issue =9
|doi =10.1126/sciadv.1500852
|bibcode=
|url =http://advances.sciencemag.org/content/advances/1/9/e1500852.full.pdf
}} ([http://advances.sciencemag.org/content/advances/suppl/2015/10/27/1.9.e1500852.DC1/1500852_SM.pdf Supplements])</ref>
<ref name=Rodionova_2009>{{книга
|частина =Глава 5. История лунных карт
|автор =Родионова Ж. Ф.
|заголовок =Путешествия к Луне
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|місце =М.
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|сторінки =195–196
|сторінок =512
|isbn =978-5-9221-1105-8
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT319
}}</ref>
<ref name=Van_der_Krogt_2014>{{cite journal
|author =Peter van der Krogt, Ferjan Ormeling
|title =Michiel Florent van Langren and Lunar Naming
|date =2014
|journal=Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11)
|pages =1851–1868
|doi =10.2436/15.8040.01.190
|url =http://web.archive.org/web/20160103023726/http://www.gencat.cat/llengua/BTPL/ICOS2011/190.pdf
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003_Gassendi>{{книга
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature
|автор =Whitaker E. A.
|видавництво=Cambridge University Press
|рік =2003
|isbn =9780521544146
|посилання =http://books.google.com/books?id=aV1i27jDYL8C&pg=PA33&dq=Humorum
|pages =25–35
|allpages =264
|bibcode =2003mnm..book.....W
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003_Langrenus>{{книга
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature
|автор =Whitaker E. A.
|видавництво=Cambridge University Press
|рік =2003
|isbn =9780521544146
|посилання =http://books.google.com/books?id=aV1i27jDYL8C&pg=PA198&dq=Humorum
|pages =198
|allpages =264
|bibcode =2003mnm..book.....W
}}</ref>
}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{ref-en}} [http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/3677 Море Влажности]&nbsp;— ''Gazetteer of Planetary Nomenclature''
* [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_93_wac.pdf Карта з актуальними назвами деталей поверхні]
* [http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I495 Геологічна карта] (S. R. Titley, [[Геологічна служба США|USGS]], 1967)
* {{ref-en}} [http://www.lpi.usra.edu/expmoon/orbiter/orbiter-basins.html Lunar Orbiter: Impact Basin Geology]
* [http://target.lroc.asu.edu/q3/?proj=eqc&center=-726166.072993,-1194340.977533&zoom=6&lt=GRAIL=lgrail_2,F,15;=LunaservaccessviaQuickMap=lunaserv_roi,F,100;lunaserv_dtm,F,100;lunaserv_ana,F,100;lunaserv_rdr,F,100;lunaserv_nac,F,100;lunaserv_wac,F,100;=LROCGlobalDTMGLD100=leyeball_colors_with_shaded,F,100;wac_demclrshd2_128ppd,F,30;=LROCNAC=lorthonac_mx,F,100;lorthonac_px,F,100;lorthonac_ilrg,F,100;lorthonac_imed,F,100;lorthonac_ism,F,100;lnpm,F,100;lnpole,F,100;lndtms,F,100;lndtmcs,F,100;=LROCWACBasemaps=lillum,F,100;wac_colortest_64ppd,F,100;wac_albedo,F,100;wac_far,F,100;wac_near,T,100;wac_bw_v1_par,F,100;wac_bw_v1_plus_nacs,F,100;=LROCRequestedTargets=mt,F,90;nac_hisun,F,30;nac_losun,F,30;=Overlays=lroc_nac_anaglyphs,F,;moon_ft_plus,F,;llgrid,F,70;moonsunlit,F,70;satview,F,;lroc_feat_images,F,;=InstrumentFootprints=m3_fprints,F,50;nac_fprints,F,100;=ClementineProducts=lclem_mr,F,100;=Chandrayaan1Products=m3_mosaic_op2c3,F,100;m3_mosaic_op2c2,F,100;m3_mosaic_op2c1,F,100;m3_mosaic_op2b,F,100;m3_mosaic_op2a,F,100;m3_mosaic_op1b,F,100;m3_mosaic_op1a,F,100;l_ch1_mrf,F,100;=LRODivinerMapProducts=dlre_stn,F,50;dlre_st,F,50;dlre_ra,F,50;dlre_cf,F,25;=LROMiniRFProducts=l_lro_mrf,F,100;= Інтерактивна карта Місяця, центрована на Море Вологості] ([http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-40.0&c_lat=-24.5&resolution=959.0375943134935&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW інша версія])
* {{ref-en}} [http://lunar.arc.nasa.gov/science/atlas/mare/mhumorum.htm Mare Humorum]
* [http://the-moon.wikispaces.com/Mare+Humorum Море Вологості] на The-Moon Wiki
* {{ref-en}} [http://www.moondaily.com/reports/Mare_Humorum_Craters_Tell_Story_Of_Basalt_999.html Mare Humorum Craters Tell Story Of Basalt]
* [http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-abs_connect?db_key=AST&db_key=PRE&qform=AST&arxiv_sel=astro-ph&arxiv_sel=cond-mat&arxiv_sel=cs&arxiv_sel=gr-qc&arxiv_sel=hep-ex&arxiv_sel=hep-lat&arxiv_sel=hep-ph&arxiv_sel=hep-th&arxiv_sel=math&arxiv_sel=math-ph&arxiv_sel=nlin&arxiv_sel=nucl-ex&arxiv_sel=nucl-th&arxiv_sel=physics&arxiv_sel=quant-ph&arxiv_sel=q-bio&sim_query=YES&ned_query=YES&adsobj_query=YES&aut_logic=OR&obj_logic=OR&author=&object=&start_mon=&start_year=&end_mon=&end_year=&ttl_logic=OR&title=Humorum&txt_logic=OR&text=Humorum&nr_to_return=200&start_nr=1&jou_pick=ALL&ref_stems=&data_and=ALL&group_and=ALL&start_entry_day=&start_entry_mon=&start_entry_year=&end_entry_day=&end_entry_mon=&end_entry_year=&min_score=&sort=SCORE&data_type=SHORT&aut_syn=YES&ttl_syn=YES&txt_syn=YES&aut_wt=1.0&obj_wt=1.0&ttl_wt=0.3&txt_wt=3.0&aut_wgt=YES&obj_wgt=YES&ttl_wgt=YES&txt_wgt=YES&ttl_sco=YES&txt_sco=YES&version=1 Деяка література в Astrophysics Data System]
* [http://www.ap-i.net/avl/ Virtual Moon Atlas]
* {{cite web
|url =http://www.lpod.org/archive/archive/2004/06/LPOD-2004-06-06.htm
|title =Sea of Dryness
|author =Chuck Wood
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2004-06-06
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20090412105412/http://www.lpod.org/archive/archive/2004/06/LPOD-2004-06-06.htm
|archivedate=2009-04-12
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://www2.lpod.org/wiki/April_12,_2007
|title =Ring the Bell II
|author =Chuck Wood
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2007-04-12
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20150922133748/http://www2.lpod.org/wiki/April_12,_2007
|archivedate=2015-09-22
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://www.lpod.org/archive/LPOD-2004-08-20.htm
|title =Humor More My Fault
|author =Chuck Wood
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2004-08-20
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20081120041047/http://www.lpod.org/archive/LPOD-2004-08-20.htm
|archivedate=2008-11-20
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://the-moon.wikispaces.com/LPOD+Feb+8%2C+2008
|title =Humor Me Once More
|author =Chuck Wood
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2008-02-08
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20160208013526/http://the-moon.wikispaces.com/LPOD+Feb+8%2C+2008
|archivedate=2016-02-08
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/148
|title =Dark-haloed crater in Mare Humorum
|author =James Ashley
|publisher =lroc.sese.asu.edu
|date =2011-06-07
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20150423190643/http://lroc.sese.asu.edu/posts/148
|archivedate=2015-04-23
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/350
|title =Crater in Mare Humorum
|author =Drew Enns
|publisher =lroc.sese.asu.edu
|date =2011-05-24
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20150102130001/http://lroc.sese.asu.edu/posts/350
|archivedate=2015-01-02
|deadurl =no
}}


{{Місячні моря}}
{{Місячні моря}}

Версія за 12:01, 9 лютого 2016

Море Вологості
лат. Mare Humorum
Мозаїка знімків зонда LRO
Координати центра
24°30′ пд. ш. 38°36′ зх. д. / 24.5° пд. ш. 38.6° зх. д. / -24.5; -38.6
Розмір
400 км
Епонім
вологість
Назву затверджено 1935
Море Вологості. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Море Вологості

 Море Вологості на Вікісховищі
Карта гравітаційного поля Місяця з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Червоне — області посиленої гравітації (маскони); маскон Моря Вологості — ліворуч унизу.
Карта Моря Вологості (USAF, 1962)[1]
Мозаїка знімків, зроблених при високому Сонці

Море Вологості (лат. Mare Humorum) — море на південному заході видимого боку Місяця. Середній діаметр — біля 370 км (максимальний — понад 400 км)[2], координати центру — 24°30′ пд. ш. 38°36′ зх. д. / 24.5° пд. ш. 38.6° зх. д. / -24.5; -38.6[3].

Море Вологості лежить у доволі виразному імпактному басейні. Як і інші такі моря, воно кругле і має маскон; у східній частині моря є система концентричних гряд, а на берегах — аналогічна система грабенів. На північному сході Море Вологості сполучається з Океаном Бур. На сході вузька материкова смужка відмежовує його від Моря Хмар, а на південному сході — від Болота Епідемій.

Назва

Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував[4] Джованні Річчолі 1651 року. Вона (як і назви деяких інших морів західної половини видимого боку Місяця) пов'язана з похмурою погодою. Ймовірно, це відголос тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду[5]. 1935 року цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз[3].

Інші селенографи давнини називали це море інакше. В 1630-х роках П'єр Гассенді дав йому латинську назву Anticaspia, бо воно розташоване на місячному диску навпроти «Каспію» (сучасного Моря Криз)[6]. 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав його Венеціанським морем (Mare Venetum)[7][8][9], а 1647 року Ян Гевелій — Сірбонською затокою (Sinus Sirbonis) на честь єгипетської лагуни, нині відомої як Бардавіль[10][11].

Загальний опис

Діаметр головного кільця басейну Моря Вологості оцінюють у 820 км, а внутрішнього — в 440 км. З меншою впевненістю простежуються ще два кільця (діаметром 570 та 320 км)[12]. Саме море лежить переважно в межах 440-кілометрового кільця. Втім, на заході воно не досягає його краю, а на сході, навпаки, виходить за нього. Під морем лежить значний маскон[12].

Навколо басейну Моря Вологості простежуються його викиди та вторинні кратери, хоча й уже сильно поруйновані метеоритним бомбардуванням. Породи, що їх складають, називають формацією Вітелло за назвою кратера, в околицях якого їх добре видно[13].

Товщина лави в Морі Вологості, згідно з вимірюваннями напівзатоплених кратерів, збільшується від країв до центру. Її максимальне значення не менше за 2 км, але, ймовірно, не більше за 2,5–3,0 км[14]. Поверхня моря лежить на 2,1–2,6 км нижче за місячний рівень відліку висот — подібно до сусіднього Моря Хмар, але на кількасот метрів нижче за сусідні ділянки Океану Бур[15].

Басейн Моря Вологості з'явився в нектарському періоді[16]. Його сучасний лавовий покрив є молодшим: вік різних ділянок, згідно з результатами підрахунку кратерів, варіює в межах 3,1–3,9 млрд років (імбрійський період). У сусідньому кратері Гассенді A він становить 2,9 млрд років. Є ознаки того, що подекуди в це море затікала лава з Океану Бур[17].

Деталі поверхні

Береги Моря Вологості подекуди доволі уривисті і утворюють уступи: уступ Лібіха (Rupes Liebig) на заході та уступ Кельвіна (Rupes Kelvin) на південному сході. Біля останнього в море виступає мис Кельвіна (Promontorium Kelvin).

Кільце гряд, характерне для круглих морів, у Моря Вологості виражене лише в східній половині, хоча окремі гряди трапляються і в інших місцях. Власної назви жодна з них станом на 2016 рік не має[18]. Кільце грабенів цього моря розташоване переважно за його межами. Це борозни Гіппала (Rimae Hippalus) на сході та борозни Мерсенія (Rimae Mersenius) на північному заході. Поблизу моря є й невеликі менш упорядковані системи борозен: борозни де Гаспаріса (Rimae de Gasparis) на заході, борозни Пальмьєрі (Rimae Palmieri) на південному заході та борозни Гассенді (Rimae Gassendi) в кратері Гассенді на північному березі. Крім того, в західній частині моря проходять борозни Доппельмаєра (Rimae Doppelmayer).

На півдні Моря Вологості лежить кратер Пюїзе (25 км), майже цілком затоплений лавою. На північний берег накладений 111-кілометровий кратер Гассенді з розтрісканим дном, затоплений лише невеликою частиною. Інші частково затоплені кратери берегів моря — Доппельмаєр (65 км), Гіппал (57 км), Лі (41 км) та Леві (22 км). Крім того, поблизу моря розташовані кратери Мерсеній (85 км), Лібіх (40 км), Де Гаспаріс (31 км), Пальм'єрі (40 км), Вітелло (43 км), Данторн (15 км), Агатархід (52 км), а також численні безіменні та супутні.

Кілька ділянок у Морі Вологості та на його берегах вкриті темними пірокластичними породами (найімовірніше, частками залізовмісного вулканічного скла, викинутими при вибухових або фонтаноподібних виверженнях)[19][20]. Найбільші з цих ділянок лежать на південному березі моря, поблизу східного краю кратера Доппельмаєр (площа — біля 2600 км2), та на південному заході моря, навколо борозен Доппельмаєра (біля 1500 км2)[20]. Другу ділянку на сході вкриває молодша та світліша морська лава. В межах 15 км від головної з цих борозен товщина пірокластичних порід перевищує 10 м; ймовірно, вони вивергалися саме з неї. Джерело подібних порід поблизу кратера Доппельмаєр станом на 2009 рік не встановлене[19].

Примітки

  1. The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 (PDF). Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973.
  2. Виміряно за картою.
  3. а б Mare Humorum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  4. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)
  5. Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 195–196. — 512 с. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  6. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 25–35. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  7. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  8. Peter van der Krogt, Ferjan Ormeling (2014). Michiel Florent van Langren and Lunar Naming (PDF). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851—1868. doi:10.2436/15.8040.01.190.
  9. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  10. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 234. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Sirbonis, Sinus — у списку назв на с. 234)
  11. Ferguson J., Brewster D. Ferguson's Astronomy Explained Upon Sir Isaac Newton's Principles. — Edinburgh, 1811. — P. 246.
  12. а б Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. та ін. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements (PDF). Science Advances. 1 (9). doi:10.1126/sciadv.1500852. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка) (Supplements)
  13. Byrne C. Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Near Side of the Moon. — Springer Science & Business Media, 2005. — P. 66. — ISBN 9781846281549.
  14. DeHon R. A. (1977). Mare Humorum and Mare Nubium: Basalt thickness and basin-forming history. Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977. 1: 633—641. Bibcode:1977LPSC....8..633D.
  15. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  16. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951.
  17. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 32–36. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). (На Google Books)
  18. За даними номенклатурного довідника МАС (карта)
  19. а б Hawke, B. R.; Giguere, T. A.; Lawrence, S. J.; Campbell, B. A.; Blewett, D. T.; Carter, L. M.; Gaddis, L. R.; Hagerty, J. J.; Lucey, P. G.; Peterson, C. A.; Smith, G. A. (2009). Remote Sensing Studies of Pyroclastic Deposits in the Mare Humorum Region (PDF). 40th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XL), held March 23-27, 2009 in The Woodlands, Texas, id.1146. Bibcode:2009LPI....40.1146H.
  20. а б Gaddis, L. R.; Staid, M. I.; Tyburczy, J. A.; Hawke, B. R.; Petro, N. E. (2003). Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits. Icarus. 161 (2): 262—280. Bibcode:2003Icar..161..262G. doi:10.1016/S0019-1035(02)00036-2.

Посилання