Богомоли: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 67: Рядок 67:


=== Статевий канібалізм ===
=== Статевий канібалізм ===
Богомоли відомі своїм {{нп|статевий канібалізм|статевим канібалізмом||Sexual cannibalism}}. Самиця часто поїдає самця після, а то й навіть під час копуляції, що описано в популярній літературі.{{sfn|Battiston et al., 2010|с. 29-32}} Натомість при дослідженнях різних видів богомолів виявилося, що частота канібалізму дуже сильно варіює. Спостерігають від близько 46% випадків поїдання самця від кількості спроб паруватися в австралійських богомолів ''{{нп|Pseudomantis albofimbriata|||}}'' до повної відсутності такого канібалізму в богомолів роду ''{{нп|Ciulfina|||}}''. На відміну від деякіх видів павуків, де самець «зацікавлений» у поїданні самицею задля подовження часу копуляції, самці богомолів, зокрема китайського богомола ''{{нп|Tenodera sinensis|||}}'', всіма зусиллями уникають поїдання самицею. Самці зазвичай наближаються до самиці обережно, вповільненими рухами, тримаючись на відстанні та залицяючись більш інтенсивно, якщо самиця голодна чи самець потрапляє в небезпечну зону атаки з боку голови та хижих передніх ніг самиці.<ref name="FentonBrown2012">{{cite journal|last1=Fenton|first1=Brock|last2=Brown|first2=William D.|last3=Muntz|first3=Gregory A.|last4=Ladowski|first4=Alexander J.|title=Low Mate Encounter Rate Increases Male Risk Taking in a Sexually Cannibalistic Praying Mantis|journal=PLoS ONE|volume=7|issue=4|year=2012|pages=e35377|issn=1932-6203|doi=10.1371/journal.pone.0035377}}{{ref-en}}</ref>
Богомоли відомі своїм {{нп|статевий канібалізм|статевим канібалізмом||Sexual cannibalism}}. Самиця часто поїдає самця після, а то й навіть під час копуляції, що описано в популярній літературі.{{sfn|Battiston et al., 2010|с. 29-32}} Натомість при дослідженнях різних видів богомолів виявилося, що частота канібалізму дуже сильно варіює. Спостерігають від близько 46% випадків поїдання самця від кількості спроб паруватися в австралійських богомолів ''{{нп|Pseudomantis albofimbriata|||}}'' до повної відсутності такого канібалізму в богомолів роду ''{{нп|Ciulfina|||}}''. На відміну від деякіх видів павуків, де самець «зацікавлений» у поїданні самицею задля подовження часу копуляції, самці богомолів, зокрема китайського богомола ''{{нп|Tenodera sinensis|||}}'', всіма зусиллями уникають поїдання самицею<ref name="GemenoClaramunt2006">{{cite journal|last1=Gemeno|first1=César|last2=Claramunt|first2=Jordi|title=Sexual Approach in the Praying Mantid Mantis Religiosa (L.)|journal=Journal of Insect Behavior|volume=19|issue=6|year=2006|pages=731–740|issn=0892-7553|doi=10.1007/s10905-006-9058-8|url=https://www.researchgate.net/profile/Cesar_Gemeno/publication/225658845_Sexual_Approach_in_the_Praying_Mantid_Mantis_Religiosa_L/links/0deec5188f9411d206000000.pdf}}{{ref-en}}</ref>. Самці зазвичай наближаються до самиці обережно, вповільненими рухами, тримаючись на відстанні та залицяючись більш інтенсивно, якщо самиця голодна чи самець потрапляє в небезпечну зону атаки з боку голови та хижих передніх ніг самиці.<ref name="FentonBrown2012">{{cite journal|last1=Fenton|first1=Brock|last2=Brown|first2=William D.|last3=Muntz|first3=Gregory A.|last4=Ladowski|first4=Alexander J.|title=Low Mate Encounter Rate Increases Male Risk Taking in a Sexually Cannibalistic Praying Mantis|journal=PLoS ONE|volume=7|issue=4|year=2012|pages=e35377|issn=1932-6203|doi=10.1371/journal.pone.0035377}}{{ref-en}}</ref>


== Походження та систематика ==
== Походження та систематика ==

Версія за 11:56, 18 липня 2019

Богомоли
Богомол звичайний, його оотека та самиця Deroplatys desiccata (з книги Ротшільд "Комахи", 1878)
Богомол звичайний, його оотека та самиця Deroplatys desiccata (з книги Ротшільд "Комахи", 1878)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Тарганоподібні (Dictyoptera)
Ряд: Богомоли (Mantodea)
Burmeister, 1838
Родини


Посилання
Вікісховище: Category:Mantodea
Віківиди: Mantodea
EOL: 416
ITIS: 666589
NCBI: 7504
Fossilworks: 180000

Богомо́ли (Mantodea) — ряд комах надряду тарганоподібні з неповним перетворенням. Мають характерний вигляд: у спокійному стані тримають передні ноги зігнутими і спрямованими вперед, наче моляться (звідси і їхня назва). Забарвленням та формою тіла богомоли нагадують частини рослин. Усі богомоли є хижаками, які зазвичай полюють з засідки на дрібних комах та павукоподібних, хоча великі види можуть з'їсти й дрібних хребетних. Відомо близько 2400 видів богомолів[1], які переважно поширені у зонах тропічного та субтропічного клімату по всій Землі, окремі види живуть у помірній зоні.

Опис

Зовнішня будова

Богомоли мають видовжене, відносно струнке тіло. Розміри тіла сильно варіюють. Це середнього або великого розміру комахи, з довжиною тіла від 12 до 130 мм.[2]

Голова богомолів зазвичай трикутна за рахунок дуже великих округлих чи конічних фасеткових очей, які виступають з боків. Фасеткові очі на верхівках можуть мати вирости, що не пов'язані з зоровою функцією, бо позбавлені оматидіїв, а виконують роль частини загального маскування тіла[3].Голова не прикрита передньоспинкою, вільно рухається у всі боки на своєрідній «шиї», що також додає комасі вигляду «молільника». Окрім складних очей на тім'ї зазвичай наявні 3 прості вічка.[4] На поверхні голови часто знаходяться різноманітні кутикулярні вирости, що надають комасі чудернацького вигляду[3]. Антени за невеликим виключенням майже завжди нитчасті. Ротовий апарат гризучого типу з потужними зубчастими мандибулами. Нижньощелепні полапки 5-членикові, губні полапки складаються з 3 сегментів.[2]

Передньоспинка зазвичай видовжена, але іноді розширена за допомогою бічних виростів. Вирости можуть надавати богомолу форми листка чи гілочки. Посеред передньоспинки часто наявний поздовжній киль. Зазвичай також на грудних сегментах розташовані щілини органів слуху.[4][3] Черевце довге і пласке, складається з 10 тергітів у обох статей, стернітів у самців 9, у самиць — 7. Перший сегмент утворює перехід до задньогрудей, останній несе несегментований тельсон. На кінці черевця наявні членисті церки, у самців також і грифельки.[4]

Ноги складаються з тазика, вертлюга, стегна, гомілки та лапки. Лапки в переважної більшості видів складаються з 5 члеників, іноді їх кількість редуковано до 3-4 (у богомолів роду Heteronutarsus).[2][3] Дві задні пари ніг зазвичай довгі ходильні, що дозволяє богомолу за необхідності тримати тіло досить високо над поверхнею. Передні ноги хапальні. Переднє стегно має канавку, до якої передня гомілка може вкладатися як складаний ніж. Зазвичай переднє стегно має також довгі шипи, а гомілка озброєна гострими зубцями. Такі зубчасті кліщі дозволяють богомолу міцно утримувати здобич.[4] Розташування та кількість шипів на передніх кінцівках є важливою таксономічною ознакою видів богомолів та використовується при їх визначенні. Розрізняють внутрішній ряд шипів (антеровентральний), що знаходяться ближче до тіла богомола, зовнішній ряд (постеровентральний), яки знаходиться далі, обидва ряди є на гомілках та стегнах, та дискоїдальні шипи, які розташовані тільки на нижній поверхні стегна.[3]

Передні крила богомолів потовщені, напівпрозорі, виконують функцію надкрил, захищаючи задні. Задні крила зазвичай тонкі та широку, складені на манер віяла, часто прозорі, іноді з малюнком. Деякі богомоли непогано літають (особливо більш тендітні та легкі самці), в інших видів крила вкорочені чи редуковані повністю разом з надкрилами.[4]

Забарвлення

Богомоли часто мають захисне забарвлення, що допомагає їм зливатися з навколишньою рослинністю.[5] Разом з тим, дорослі комахи можуть мати яскраві плями на ногах, грудях та крилах, які вони демонструють хижакам чи іншим богомолам, відлякуючи їх.[6]

Анатомія і фізіологія

Богомоли мають великі та складно влаштовані слинні залози. Також наявні невеликі мандибулярні залози, які секретують амілазу, незначну кількість ліпази та протеази, але не інвертазу на відміну від слинних залоз[7]. Мускульний шлунок богомолів невеликий, із зубцями. Середня кишка має 8 сліпих відростків. Трахейна система відкривається 8 парами дихалець на спинному боці черевця. У черевному нервовому ланцюжку 7 гангліїв.[2]

Спосіб життя

Живляться комахами, павукоподібними, великі особини здатні вполювати дрібних хребетних тварин — ящірок, жаб, птахів тощо.

Загиблий богомол з роду Hierodula, з якого виповзли 2 волосатики Chordodes mizoramensis

Серед природних ворогів богомолів чимало тварин. Їх поїдають рептилії, птахи та ссавці. За однією з гіпотез 1 чи 2 слухових отвори на передньогрудях богомолів розвинулися як спосіб виявлення кажанів. Різні форми мімікрії та демонстративної поведінки також, імовірно, з'явилися у відповідь на тиск хребетних хижаків. Личинки волосових є паразитоїдами личинок та імаго богомолів. Їздці хальцидіди відкладають яйця до оотек богомолів, де личинки їздців живляться за рахунок яєць богомолів. Деякі оси-сфециди паралізують личиинок богомолів та годують ними власних личинок.[8]

Життєвий цикл

Комахи з неповним перетворенням. З яйця виходить личинка, схожа за зовнішнім виглядом і способом життя на дорослу особину. Самиця відкладає яйця у спеціальну пінисту рідину, яка виділяється допоміжними залозами статевої системи. Ця піниста маса містить різновид білку шовку фіброїну, в якому переважають альфа-спіралі[9],оксалат кальцію та застигає на повітрі, утворюючи захисну капсулу навколо яєць — оотеку. Оотеки прикріплюють до субстрату в прихованому місці: під каменями, у щілинах кори дерев, на гілках. Самиці деяких видів богомолів (Photininae) охороняють оотеки та молодих личинок.[2]

Вперше личинки богомола линяють або в самій оотеці, або прив'язуючись до неї шовковою ниточкою. При линянні богомоли вкрай чутливі до рівня вологості.[2]

Статевий канібалізм

Богомоли відомі своїм статевим канібалізмом[en]. Самиця часто поїдає самця після, а то й навіть під час копуляції, що описано в популярній літературі.[10] Натомість при дослідженнях різних видів богомолів виявилося, що частота канібалізму дуже сильно варіює. Спостерігають від близько 46% випадків поїдання самця від кількості спроб паруватися в австралійських богомолів Pseudomantis albofimbriata[en] до повної відсутності такого канібалізму в богомолів роду Ciulfina[en]. На відміну від деякіх видів павуків, де самець «зацікавлений» у поїданні самицею задля подовження часу копуляції, самці богомолів, зокрема китайського богомола Tenodera sinensis●, всіма зусиллями уникають поїдання самицею[11]. Самці зазвичай наближаються до самиці обережно, вповільненими рухами, тримаючись на відстанні та залицяючись більш інтенсивно, якщо самиця голодна чи самець потрапляє в небезпечну зону атаки з боку голови та хижих передніх ніг самиці.[12]

Походження та систематика

Богомол Metalliticus splendidus (Малайзія)
Богомол роду Chaeteessa (Коста-Рика)

Богомоли є монофілетичною групою, що походить від спільного предка з іншими тарганоподібними. Викопні богомоли відомі з ранньої крейди.[2] Разом з тим деякі автори вважають викопну комаху Mesoptilus dolloi протобогомолом, а тоді походження ряду відноситься до раннього карбону.[13] Найбільш примітивною та близькою до предкових груп богомолів вважають представників трьох невеликих родин: Mantoididae, Chaeteessidae, Metallyticidae. Кожна з 3 родин містить лише 1 рід, сумарно в них міститься близько 20 видів.[14]

Всіх інших богомолів групують у 12-18 родин, серед яких найбільшою є родина богомолові (Mantidae), яка складається з 20 підродин, більше 180 родів, 1140 видів. До родини належить майже половина сучасних видів богомолів, які є вкрай різноманітними. При цьому як сама родина, так і її підгрупи є поліфілетичними та вимагають подальших таксономічних змін [15]. Монофілетичними є родини Amorphoscelidae, Eremiaphilidae, Acanthopidae, Empusidae та Sibyllidae, інші потребують таксономічної ревізії.

Традиційні родини

Родина Amorphoscelidae складається з 15 родів та поділяється на 3 підродини: Perlamantinae (2 роди, Південна Європа та Північна Африка), Amorphoscelinae (5 родів, Африка на південь від Сахари та Південно-Східна Азія) та Paraoxypilinae (8 родів, Австралія та Нова Гвінея, 1 вид Exparoxypilus africanus Beier, 1929 з Танзанії).[16]

Родина Eremiaphilidae містить дрібних богомолів з редукованими крилами, мешканці піщаних та кам'янистих пустель. До родини належать 2 роди: Eremiaphila (близько 70 видів) і Heteronutarsus (4 види).[16]

Родина Acanthopidae містить 13 родів і поділяється на 3 підродини: Acanthopinae (6 родів), Acontistinae (6 родів), Stenophyllinae (1 рід).[17]

Родини Емпузові та Sibyllidae складаються з зовнішньо схожих, проте філогенетично окремих родів богомолів. Родина Емпузові містить 10 родів, об'єднані в 2 підродини: Blepharodinae (3 роди) та Empusinae (7 родів). Емпузові поширені в Старому світі: Європа, Африка, Західна Азія. Голова має характерний виріст, ходильні ноги і черевце несуть лопаті, передньогруди видовжені, антени самців гребінчасті або перисті.[18] Ці богомоли часто ведуть нічний спосіб життя, живуть у високій траві чи кущах. Sibyllidae — це маленька родина, що містить 3 роди: Leptosibylla, Presibylla, Sibylla. Поширені у тропічній Африці, на південь від Сахари. Голова з видовженим «рогом», середні та задні ноги з лопатями, нагадують зовнішній вигляд емпузових богомолів. На відміну від останніх, живуть переважно на корі дерев у тропічному лісі.[18]

Богомол Perlamantis allibertii з родини Amorphoscelidae (Португалія)
Богомол роду Eremiaphila з родини Amorphoscelidae (Ізраїль)
Богомол роду Acontista з родини Amorphoscelidae (Еквадор)
Богомол Idolomantis diabolica з родини емпузові (ПАР)
Богомол Sybilla pretiosa з родини Sibyllidae (ПАР)

Яскраві тропічні богомоли, часто чудернацької форми належать до родини Hymenopodidae. Через схожість на квітки їх часто називають «квітковими богомолами», «орхідейними богомолами» тощо. Поширені переважно в Африці та Південно-Східній Азії, з окремими видами в Новій Гвінеї та Австралії. До родини включено 44 роди в 4 підродинах: Hymenopodinae (14 родів), Acromantinae (20 родів), Epaphroditinae (4 роди) та Oxypilinae (6 родів).

До родини Liturgusidae належать богомоли, що мешкають на корі дерев, звичайно мають захисне забарвлення під колір кори, а також пласку форму тіла з виростами, що нагадують мохи або лишайники. Поширені у всіх біогеографічних регіонах, окрім Палеарктики. Родина містить 17 родів. Значна кількість дослідників вважає, що родина має поліфілетичне походження, і богомоли з західної півкулі мають бути розділені з африкансько-азійськими та австралійськими до окремих груп.[19]

Велика родина Tarachodidae поділяється на 2 підродини: Tarachodinae (33 роди) та Caliridinae (7 родів). Голова збільшена відносно тіла, тіло часто сплощене як і церки, середні й задні ноги короткі. Крила самців нормального розміру, тоді як у самиць часто вкорочені. Поширені переважно в тропічній Африці та Південній і Південно-Східній Азії.[20]

Родина Thespidae містить 43 роди, згруповані в 6 підродин: Pseudomiopteryginae (7 родів), Miopteryginae (5 родів), Thespinae (10 родів), Hoplocoryphinae (3 роди), Oligonicinae (16 родів), Haaniinae (2 роди).[21]

Родина Iridopterygidae являє собою різноманітну групу богомолів, поширену в Афротропічній, Індомалайській та Австалазійській області. Родина містить 53 роди, об'єднані в 5 підродин: Hapalomantinae (9 родів), Iridopteryginae (8 родів), Nanomantinae (14 родів), Nilomantinae (5 родів), Tropidomantinae (17 родів).[22]

Родина Toxoderidae містить 17 родів, поширених в Афротропічній та Індомалайській областях. Часто великі богомоли чудернацької форми, з лопатями на середніх і задніх ногах та черевці.[23]

Pseudocreobotra wahlbergii з родини Hymenopodidae (ПАР)
Богомол роду Liturgusa з родини Liturgusidae (Панама)
Богомол роду Tarachodes з родини Tarachodidae (ПАР)
Богомол Pogonogaster tristani з родини Thespidae (Коста-Рика)
Богомол роду Hapalopeza з родини Iridopterygidae (Малайзія)
Богомол роду Aethalochroa з родини Toxoderidae (Індія)

Інші родини

Низка авторів за даними молекулярно-генетичного аналізу пропонує виділити й інші родини. Зокрема у 2015 році виділено родину Galinthiadidae[en] з родини Hymenopodidae[24]. Станом на 2018 рік запропоновано 21 родину, причому 41 рід не вдалося віднести до жодної з них.[25]

Різноманіття та поширення

Відомо близько 2400 видів, які належать до 15 родин. Більшість з них поширені в країнах з теплим кліматом, в помірному поясі зустрічаються рідше. Ареал більшості видів обмежений 45°-46° широти на обох півкулях, лише декілька видів здатні жити полярніше ніж 50° північної широти, зокрема богомол звичайний та емпуза піщана (Empusa pennicornis). У південній півкулі найпівденніше зустрічається новозеландський богомол Orthodera novaezealandiae.[26] Найдрібніший з відомих богомол — Mantoida tenuis з південноамериканського тропічного лісу, довжиною до 1 см, найбільший — Ischnomantis gigas з саван Західної Африки, самиця якого досягає 17 см у довжину. Великі богомоли вагою близько 5 г належать до родів Macromantis (Америка) та Plistospilota (Африка).[27]

Біогеографія

Фауна богомолів Європи є відносно бідною за видовим складом богомолів, відомо близько 40 видів богомолів, які належать до 4 родин та 16 родів[28][29]. Зокрема, у фауні Україні відомо 7 видів з трьох родин.[30] Серед них найпоширеніший богомол звичайний (Mantis religiosa), що мешкає в степу, лісостепу, рідше в зоні лісів.

Багатими на види богомолів є тропічні зони Азії, Африки, Південної Америки, Австралії.

Охорона різноманіття

Міжнародний союз охорони природи з більш як 2400 видів богомолів визнав загрозливим стан лише богомола Ameles fasciipennis з центральної Італії.[31] До списку МСОП також входить піренейський ендемік Apteromantis aptera, але в статусі LC, найменш загрозливому[32].

У культурі

Фольклор і давня історія

Люди здавна спостерігали за богомолами. В європейських мовах назва цих комах пов'язувалася з молитвами, набожністю, покірністю до Бога. Лише в мальтійській мові назва богомолів перекладається як «створіння диявола». У китайському фольклорі, навпаки, богомол був символом сили, сміливості та зухвалості. Китайське прислів'я каже, що хоча богомол не зупинить віз, він достатньо нахабний, щоб спробувати. Китайці з давніх часів влаштовували двобої богомолів та цвіркунів.[33] У єгипетських міфах богомол був малим божеством, «птахомухою», що перевозило душі померлих до потойбічного світу. Богомоли згадуються у Книзі мертвих часів XVIII династії (1555—1350 до н. е.). В ассирійському шумеро-акадському словнику з бібліотеки царя Ашшурбаніпала (669—626 р. до н. е.) є шумерські назви богомолів, що приблизно перекладаються як «коник-некромант» і «коник-віщун».[34]

У міфах бушменів богомол — один з творців світу. Також Місяць описується як черевик богомола, який той закинув на небо. Крім того, за іншим міфом богомол створив антилопу канну та оживляє її кожен раз, коли та гине.[35]

У давньогрецькій літературі поширене слово «мантіс», але воно має первинне значення — свята людина, віщун. Лише у давньогрецького поета Теокріта з'являється метафора тендітної руки коханої жінки як хижої ноги богомола. З давньогрецьких часів і до XVII сторіччя в Європі побутувало повір'я, що богомоли здатні показати мандрівнику, який заблукав, шлях додому.[36]

Афіша фільму «Смертельний богомол» (1957, США)

XX сторіччя

  • У романі Джеральда Даррелла «Моя сім'я та інші звірі» зображується бій між улюбленцями хлопчика: самицею богомола Сесілією та геконом Джеронімо.
  • У фантастичній кінострічці «Смертельний богомол[en]» внаслідок глобального потепління тане крига на Північному полюсі, вивільнюючи 65-метрового богомола, який загрожує знищити людство. Герої стрічки вбивають фантастичне чудовисько. Таку ж назву в перекладі має китайський бойовик[en] 1978 року, але там слово «богомол» вживається в метафоричному значенні потужного та кмітливого вояка.

XXI сторіччя

  • В оповіданні Віктора Пелевіна «Зал співочих каріатид» (рос. «Зал поющих кариатид») зі збірки «П5» головній героїні Олені під дією екстракту з богомолів «Мантіс-Б» ввижається дух самиці богомола, який пояснює їй сутність буття. В кінці оповідання Олена зливається з уявною самицею богомола та намагається з'їсти чоловіка під час статевого акту.[37]
  • Богомол є одним із героїв-майстрів кунг-фу непереможної п'ятірки в мультфільмі «Панда Кунг-Фу».

Зображення богомолів

Перша монета з зображенням богомола відома з Сицилії, близько 420 року до н. е.[38] На пам'ятних монетах у 50 та 500 казахстанських теньге 2012 року зображено місцевий вид Hierodula tenuidentata. Цікаво, що богомоли зображені з обох боків монет.

Богомола звичайного зображено на марках Молдови. Інші богомоли є на марках Камбоджі[39], Гани[40], Ботсвани, Австралії, Чилі[41], Малайзії, Індонезії та інших країн.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Mantodea Species File Online(англ.)
  2. ↑ а б в г д е ж Rasnitsyn, A. P.; Quicke, D. L. J. (eds) (2002), History of insects, New York: Kluwer Academic Publisher Dordrecht, с. 273-276, ISBN 1-4020-0026-X {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)(англ.)
  3. ↑ а б в г д Brannoch, Sydney K.; Wieland, Frank; Rivera, Julio; Klass, Klaus-Dieter; Béthoux, Olivier; Svenson, Gavin J. (2017). Manual of praying mantis morphology, nomenclature, and practices (Insecta, Mantodea). ZooKeys. 696: 1—100. doi:10.3897/zookeys.696.12542. ISSN 1313-2970.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  4. ↑ а б в г д Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544.(рос.)
  5. ↑ Battiston et al., 2010 та с. 61-63.
  6. ↑ Battiston et al., 2010 та с. 64.
  7. ↑ Mkhize, S. B. V.; Kumar, R. (1972). Histology and physiology of the mandibular glands in Dictyoptera. Journal of Entomology Series A, General Entomology. 46 (2): 161—165. doi:10.1111/j.1365-3032.1972.tb00123.x. ISSN 0047-2409.(англ.)
  8. ↑ Battiston et al., 2010 та с. 38-39.
  9. ↑ Klaus Urich (17 April 2013). Comparative Animal Biochemistry. Springer Science & Business Media. с. 396. ISBN 978-3-662-06303-3.(англ.)
  10. ↑ Battiston et al., 2010 та с. 29-32.
  11. ↑ Gemeno, César; Claramunt, Jordi (2006). Sexual Approach in the Praying Mantid Mantis Religiosa (L.) (PDF). Journal of Insect Behavior. 19 (6): 731—740. doi:10.1007/s10905-006-9058-8. ISSN 0892-7553.(англ.)
  12. ↑ Fenton, Brock; Brown, William D.; Muntz, Gregory A.; Ladowski, Alexander J. (2012). Low Mate Encounter Rate Increases Male Risk Taking in a Sexually Cannibalistic Praying Mantis. PLoS ONE. 7 (4): e35377. doi:10.1371/journal.pone.0035377. ISSN 1932-6203.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  13. ↑ Wieland, 2013 та с.43.
  14. ↑ Wieland, 2013 та с.13-14.
  15. ↑ Wieland, 2013 та с.35.
  16. ↑ а б Wieland, 2013 та с.17.
  17. ↑ Wieland, 2013 та с.22.
  18. ↑ а б Wieland, 2013 та с.38.
  19. ↑ Wieland, 2013 та с.27.
  20. ↑ Wieland, 2013 та с.29.
  21. ↑ Wieland, 2013 та с.30.
  22. ↑ Wieland, 2013 та с.33.
  23. ↑ Wieland, 2013 та с.36.
  24. ↑ Svenson, Gavin J.; Hardy, Nate B.; Cahill Wightman, Haley M.; Wieland, Frank (2015). Of flowers and twigs: phylogenetic revision of the plant-mimicking praying mantises (Mantodea: Empusidae and Hymenopodidae) with a new suprageneric classification. Systematic Entomology. 40 (4): 789—834. doi:10.1111/syen.12134. ISSN 0307-6970.
  25. ↑ Wieland, Frank; Svenson, Gavin J. (2018). Biodiversity of Mantodea: 389—416. doi:10.1002/9781118945582.ch15.
  26. ↑ Wieland, Frank (2013). The phylogenetic system of Mantodea (Insecta: Dictyoptera) (PDF). Heidelberg: Univ.-Verlag.(англ.)
  27. ↑ Prete, 1999, с. 21.
  28. ↑ Marabuto, Eduardo (2014). The Afrotropical Miomantis caffra Saussure 1871 and M. paykullii Stal 1871: first records of alien mantid species in Portugal and Europe, with an updated checklist of Mantodea in Portugal (Insecta: Mantodea). Biodiversity Data Journal. 2: e4117. doi:10.3897/BDJ.2.e4117. ISSN 1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  29. ↑ Heller K-G, Bohn H. Mantodea. Fauna Europaea version 2.6.2, retrieval date: 28.10.2015
  30. ↑ Т. И. Пушкар, В. В. Кавурка. Новые данные о распространении закавказского древесного богомола (Hierodula transcaucasica) в Украине // Ukrainska Entomofaunistyka. — 2016. — Вип. 7. — С. 77-78.(рос.)
  31. ↑ Battiston, R. 2014. Ameles fasciipennis. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T44791445A44798187. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T44791445A44798187.en. Downloaded on 23 May 2016(англ.)
  32. ↑ Battiston, R. 2014. Apteromantis aptera. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T1935A21426204. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T1935A21426204.en. Downloaded on 04 June 2016
  33. ↑ Prete, 1999, с. 4.
  34. ↑ Prete, 1999, с. 5.
  35. ↑ Вернер Э. Мифы народов Африки / Пер. с англ. Т. Е. Любовской. — М. : ЗАО Центрполиграф, 2007.(рос.)
  36. ↑ Prete, 1999, с. 5-6.
  37. ↑ Насиба Таллибаева. П5. Виктор Пелевин. Афиша.ру, 17 октября 2008(рос.)
  38. ↑ Bodson, L. (1983) The beginnings of entomology in Ancient Greece. The Classical Outlook, 61 ,3–6.
  39. ↑ Stamp of Kampuchea, 1.50 R, 1988
  40. ↑ 15000 c. Архів оригіналу за 27 січень 2004. Процитовано 2 червень 2016.
  41. ↑ Mantis_gayi

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Богомоли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богомоли&oldid=25720348