Назофарингіт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Назофарингит»
Мітки: суміш розкладок у тексті [вмісту] [вмісту 2»]
(Немає відмінностей)

Версія за 21:18, 21 жовтня 2021

Шаблон:БолезньНазофарингіт (ринофарингіт, рідше риноназофарингіт, епіфарингіт) - катаральне запалення слизових оболонок носової порожнини і глотки, що супроводжується їх почервонінням, набуханням, набряком, а також утворенням і виділенням рідини (так званого ексудату), яка може бути прозорою (серозний), з домішками слизу (слизовий) і/або гною (гнійний). Найбільш часта причина катарального запалення верхніх дихальних шляхів - бактеріальна або вірусна інфекція (наприклад, фарингіт, ларингіт, нежить ) , таким чином, запалення слизової оболонки носоглотки, найчастіше інфекційної етіології . До цього захворювання відносять також гострі та інфекційні риніти, а також ринорею (гострий нежить). ГРВІ є найпоширенішим інфекційним захворюванням в розвинених країнах, в середньому за рік дорослий хворіє ГРВІ не рідше ніж 2-3 разів, дитина - 6-10 разів на рік [1] .

Етіологія

Гострий назофарингіт має вірусну або, рідше, бактеріальну етіологію, хронічний назофарингіт має, як правило, бактеріальну, іноді-грибкову природу. Однак пусковим моментом у розвитку захворювання майже завжди є вірусна інфекція.

У ролі інфекційних агентів вірусної природи в основному виступають риновіруси, бактеріальної природи — стрептокок, стафілокок, диплокок (в тому числі і менінгокок), пневмокок і інша мікрофлора, що зазвичай виявляється в носоглотці в непатогенной формі.

Причинами хронічного назофарингіту є регулярні запалення носоглотки і недолікований назофарингіт гострий, аномалії будови носоглотки, часті переохолодження, застійні процеси при захворюваннях серця, печінкиа, нирок, інфекції, часте вдихання пилу і газу, куріння і зловживання алкоголем.

Хронічний назофарингіт має дві форми-гіпертрофічну і атрофічну. Гіпертрофічна викликає набряк і потовщення слизового і підслизового шару носоглотки, що обумовлює відчуття саднения і першіння в горлі і лоскоту в носі, підвищене виділення світлої прозорої рідини і сльозовиділення, що посилюється вранці. Атрофічна форма, навпаки, призводить до витончення слизової оболонки носоглотки, що веде до сухості в глотці, проблем з ковтанням і появи неприємного запаху з рота. Характерний симптом цієї форми назофарингіту - в процесі розмови людині хочеться зробити ковток води[2].

Клінічна картина

Дихальні шляхи людини
На схемі показані піднебінні мигдалини (побут.: гланди)

Захворювання починається гостро, часто супроводжується підвищенням температури тіла до субфебрильних цифр (37,5°С—38,0°С). Характерні скарги на головний біль, першіння в горлі, біль при ковтанні, закладеність носа, утруднення носового дихання, нежить[3]. Крім того, для назофарингіту характерні неприємні відчуття в носоглотці: печіння, поколювання, сухість, нерідко скупчення слизового виділення, яке іноді набуває кров'янистого вигляду і важко відходить з носоглотки. Нерідко турбує біль в потилиці. Часто виникають труднощі носового дихання і гугнявість, особливо у дітей. У випадках поширення запалення на слизову оболонку слухових труб (виникнення євстахіїту) з'являються поклацування, шум і біль у вухах, зниження слуху. При огляді відзначаються млявість, адинамія, блідість шкірного покриву, гіперемія і набряклість задньої стінки глотки, її зернистість, викликана гіперплазією лімфоїдних фолікулів, набухання бічних валиків. На задній стінці глотки помітна невелика кількість слизу (катаральне запалення глотки)[3].

Назофарингіт у дорослих нерідко протікає без підвищення температури тіла, задовільному стані і самопочутті, з помірно вираженими катаральними явищами з боку носоглотки. У дитячому віці температурна реакція часто буває значною. При огляді відзначаються гіперемія і припухлість слизової оболонки носоглотки, в'язкі виділення на піднебінних мигдалинах (лат. tonsíllae) і задній стінці глотки.

Менінгококова інфекція

Менінгококова інфекція (менінгококовий менінгіт) - гостре інфекційне захворювання, що характеризується значним клінічним поліморфізмом (різноманітними як за характером, так і за ступенем тяжкості клінічними проявами) і протікає у вигляді назофарингіту, менінгіту або менінгококового сепсису[4].

Збудник менінгококового менінгіту — менінгокок (лат. Neisseria meningitidis) - мікроорганізм округлої форми, в мазках цереброспінальної рідини і крові хворого менінгококи розташовуються парно, за Грамом бактерії (коки) добре фарбуються аніліновими барвниками (грамнегативні диплококки), нерухомі, слабо стійкі до зовнішніх впливів: прямі сонячні промені, температура нижче 22 ° C, висушування, дія дезінфікуючих засобів призводять до швидкої загибелі менінгококів[5]. Клітинна стінка менінгокока містить ендотоксин, за хімічною будовою є ліпополісахаридом. Єдиним джерелом збудника інфекція є людина. Інкубаційний період 2-10 днів. В організмі менінгокок поширюється тільки гематогенним шляхом. Розрізняють дві форми менінгококової інфекції:

  • пацієнти з локалізованими формами хвороби (гострий назофарингіт і бактеріоносійство);
  • пацієнти з генералізованими формами хвороби (гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт, менінгококовий сепсис, менінгококкемія (менінгококцемія) з ураженням різних органів і систем у вигляді: типової, блискавичної або хронічної форм).

Таким чином, клінічна картина менінгококової інфекції має кілька форм, одна з яких — гострий назофарингіт - проявляється підвищенням температури до 38,5°С, розбитістю, головним болем, сухістю глотки.

Лабораторна діагностика

У периферичної крові іноді спостерігається помірно виражений лейкоцитоз нейтрофільного характер. У 50 % випадків гострого назофарингіту картина периферичної крові патологічно не змінюється[3].

Перебіг

Перебіг назофарингіту сприятливий: через 2-4 дні нормалізується температура тіла, а повне клінічне одужання настає на 5-у-7-у добу[3].

Профілактика

Необхідно регулярно проводити прибирання, провітрювати кімнати, мити руки після відвідувань громадських місць і перед їжею[6]. Доведеними засобами профілактики є дотримання особистої гігієни (регулярне миття рук)[7]. Носіння маски може знизити поширення інфекції, при цьому маску повинен носити хворий, а не здорова людина[7].

Під час епідемій слід уникати тривалих перебувань в громадських місцях, зовнішні відділи носових ходів змащують оксоліновою маззю. Як природний антибіотик вживається в їжу часник[6]. Додаткове вживання вітаміну С в деяких випадках може знизити тривалість хвороби, але не впливає на ризик зараження. При цьому вживання вітаміну С під час хвороби не надає позитивного ефекту[8] . В одному невеликому дослідженні була виявлена користь від полоскання[9].

Важливою профілактикою простудних захворювань є здоровий спосіб життя: повноцінний сон (близько 8 годин на добу), зарядка, прогулянки, вживання різноманітної їжі, що містить вітаміни, регулярні виїзди на природу з великих промислових міст[6].

Лікування

В даний час немає таких ліків, для яких була б переконливо продемонстрована їх здатність скорочувати тривалість перебігу розглянутого захворювання[10]. В силу цього лікування назофарингіта направлено на полегшення симптомів[11]. В ролі розумних консервативних заходів розглядаються тривалий відпочинок, посилене споживання рідини, щоб уникнути зневоднення, полоскання горла теплою солоною водою [12] . Втім, позитивний вплив лікування в даному випадку асоціюється переважно з ефектом плацебо[13].

Симптоматичне

Для пом'якшення проявів захворювання використовуються прості анальгетики та антипіретики, такі, наприклад, як ібупрофен[14] і парацетамол[15]. Що стосується протикашльових засобів, то спостереження не показали більшої їх ефективності в порівнянні з анальгетиками[16]; в силу цього, так само як і з урахуванням можливого негативного впливу на стан здоров'я, не рекомендується застосовувати їх при лікуванні назофарингіта у дітей[17][18].

Ринорея може бути полегшена за допомогою антигістамінних засобів першого покоління, хоча вони здатні викликати різного роду побічні ефекти на зразок сонливості[11]. Ефективні при лікуванні назофарингіта у дорослих й iншi антиконгестанти, такі, наприклад, як псевдоефедрин[19]. Аерозоль іпратропію броміда також може зменшувати прояви ринореи, проте слабо впливає на закладеність носа[20]. Антигістамінні засоби другого покоління ефективності в даному випадку не продемонстрували[21].

З огляду на недостатню кількість досліджень за цим напрямком неясно, чи впливає підвищений прийом рідини на симптоматику і на тривалість респіраторного захворювання[22]. Аналогічна ситуація існує стосовно використання нагрітого зволоженого повітря[23]. Є дослідження, що свідчить про полегшення нічного кашлю, гіперемії слизових оболонок і труднощів зі сном при використанні розтирань і мазей від застуди[24] .

Примітки

  1. ↑ What а Common Cold Is. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 16 березня 2012.
  2. ↑ Назофарингит хронический // Медицинский справочник на Воронежском городском портале
  3. ↑ а б в г Нисевич Н. И., Учайкин В. Ф. Инфекционные болезни у детей. — 1-е изд. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Медицина, 1990. — С. 292—293. — (Учебная литература для студентов медицинских институтов) — 30000 прим. — ISBN 5-225-01635-9.
  4. ↑ Е. П. Шувалова. Инфекционные болезни. — «Медицина», 2001. — С. 624. — ISBN 5-225-04561-8.
  5. ↑ Менингококковая инфекция на medarticle.moslek.ru. Архів оригіналу за 1 липня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  6. ↑ а б в Профилактика простуды // Медицинская энциклопедия
  7. ↑ а б Tom Jefferson, Chris B. Del Mar, Liz Dooley, Eliana Ferroni, Lubna A. Al-Ansary. Physical interventions to interrupt or reduce the spread of respiratory viruses // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2011. — Iss. 7 (6 July). — P. CD006207. — ISSN 1469-493X. — DOI:10.1002/14651858.CD006207.pub4.
  8. ↑ Harri Hemilä, Elizabeth Chalker. Vitamin C for preventing and treating the common cold // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2013. — Iss. 1 (31 January). — P. CD000980. — ISSN 1469-493X. — DOI:10.1002/14651858.CD000980.pub4.
  9. ↑ Kazunari Satomura, Tetsuhisa Kitamura, Takashi Kawamura, Takuro Shimbo, Motoi Watanabe. Prevention of upper respiratory tract infections by gargling: a randomized trial // American Journal of Preventive Medicine. — 2005. — Т. 29, вип. 4 (1 листопада). — С. 302—307. — ISSN 0749-3797. — DOI:10.1016/j.amepre.2005.06.013.
  10. ↑ Common Cold: Treatments and Drugs. Mayo Clinic. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 січня 2010.
  11. ↑ а б Simasek M., Blandino D.A. Treatment of the common cold // American Family Physician[en]. — 2007. — Vol. 75, no. 4 (27 July). — P. 515—520. — PMID 17323712 .
  12. ↑ Common Cold. National Institute of Allergy and Infectious Diseases. 27 листопада 2006. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 11 червня 2007.
  13. ↑ Eccles Pg.261
  14. ↑ Kim S.Y., Chang Y.J., Cho H.M., Hwang Y.W., Moon Y.S. Non-steroidal anti-inflammatory drugs for the common cold / Kim, Soo Young // Cochrane Database of Systematic Reviews : journal. — 2009. — No. 3 (27 July). — P. CD006362. — DOI:10.1002/14651858.CD006362.pub2. — PMID 19588387 .
  15. ↑ Eccles R. Efficacy and safety of over-the-counter analgesics in the treatment of common cold and flu // Journal of Clinical Pharmacy and Therapeutics[en] : journal. — 2006. — Vol. 31, no. 4 (27 July). — P. 309—319. — DOI:10.1111/j.1365-2710.2006.00754.x. — PMID 16882099 .
  16. ↑ Smith S.M., Schroeder K., Fahey T. Over-the-counter (OTC) medications for acute cough in children and adults in ambulatory settings / Smith, Susan M. // Cochrane Database of Systematic Reviews : journal. — 2008. — No. 1 (27 July). — P. CD001831. — DOI:10.1002/14651858.CD001831.pub3. — PMID 18253996 .
  17. ↑ Shefrin A.E., Goldman R.D. Use of over-the-counter cough and cold medications in children // Canadian Family Physician[en] : journal. — 2009. — Vol. 55, no. 11 (11). — P. 1081—1083. — PMID 19910592 .
  18. ↑ Vassilev Z.P., Kabadi S., Villa R. Safety and efficacy of over-the-counter cough and cold medicines for use in children // Expert opinion on drug safety : journal. — 2010. — Vol. 9, no. 2 (3). — P. 233—242. — DOI:10.1517/14740330903496410. — PMID 20001764 .
  19. ↑ Taverner D., Latte G.J. Nasal decongestants for the common cold / Latte, G. Jenny // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2007. — No. 1 (27 July). — P. CD001953. — DOI:10.1002/14651858.CD001953.pub3. — PMID 17253470 .
  20. ↑ Albalawi Z.H., Othman S.S., Alfaleh K. Intranasal ipratropium bromide for the common cold / Albalawi, Zaina H. // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2011. — No. 7 (7). — P. CD008231. — DOI:10.1002/14651858.CD008231.pub2. — PMID 21735425 .
  21. ↑ Pratter M.R. Cough and the common cold: ACCP evidence-based clinical practice guidelines // Chest : journal. — 2006. — Vol. 129, no. 1 Suppl (1). — P. 72S—74S. — DOI:10.1378/chest.129.1_suppl.72S. — PMID 16428695 .
  22. ↑ Guppy M.P., Mickan S.M., Del Mar C.B., Thorning S., Rack A. Advising patients to increase fluid intake for treating acute respiratory infections / Guppy, Michelle P.B. // Cochrane Database of Systematic Reviews : journal. — 2011. — No. 2 (2). — P. CD004419. — DOI:10.1002/14651858.CD004419.pub3. — PMID 21328268 .
  23. ↑ Singh M., Singh M. Heated, humidified air for the common cold / Singh, Meenu // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2011. — No. 5 (5). — P. CD001728. — DOI:10.1002/14651858.CD001728.pub4. — PMID 21563130 .
  24. ↑ Paul I.M., Beiler J.S., King T.S., Clapp E.R., Vallati J., Berlin C.M. Vapor rub, petrolatum, and no treatment for children with nocturnal cough and cold symptoms // Pediatrics[en] : journal. — American Academy of Pediatrics[en], 2010. — Vol. 126, no. 6 (12). — P. 1092—1099. — DOI:10.1542/peds.2010-1601. — PMID 21059712 .

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Назофарингіт&oldid=33652759