Стрептокок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Streptococcus
Streptococcus.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Firmicutes
Клас: Bacilli
Ряд: Lactobacillales
Родина: Streptococcaceae
Рід: Streptococcus
Rosenbach 1884
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1301

Стрептокок (Streptococcus) — рід сферичних грам-позитивних бактерій типу Firmicutes[1]. Клітинне ділення відбувається уздовж єдиної осі цих бактерій, тому вони ростуть в ланцюжках або парах, звідти походить і їх назва (від грец. streptos — «подібний до ланцюжка»). Ця структура схожа із структурами стафілококів (Staphylococcus), але останні ділятся уздовж багатьох осей і створюють структури, що нагадують виноградні кетяги.

На додаток до стрептококового горла, члени цього роду відповідають за багато випадків менінгіту, бактерійної пневмонії, ендокардиту, бешихового запалення і навіть так званих м'ясоїдних бактеріальних інфекцій. Слід відзначити, проте, що багато видів стрептококів не хвороботворні. Стрептококи — частина нормальної флори рота, шкіри, кишківника і верхніх дихальних шляхів людини.

Класифікація стрептококів[ред.ред. код]

Види стрептококів класифікуються перш за все засновуючись на їх гемолітичних властивостях (розрушення червоних кров'яних тілець в лабораторних умовах)[2]. Альфа-гемоліз викликає редукцію заліза в гемоглобіні, що надає колонії зеленуватий колір на поверхні чашки Петрі з додаванням крові до агару. Бета-гемоліз — повний розрив червоних кров'яних тілець, що створює чіткі вільні області навколо бактеріальних колоній на агарі. Інші стрептококи позначаються як гамма-гемолітичні, що фактично означає відсутність гемолізу. Далі бета-гемолітичні стрептококи класифікуються у серовари, тобто засновуючись на специфічних вуглеводах в бактеріальній клітинній стінці.

Альфа-гемолітичні стрептококи[ред.ред. код]

Пневмококи[ред.ред. код]

Viridans та інші альфа-гемолітичні стрептококи[ред.ред. код]

Бета-гемолітичні стрептококи[ред.ред. код]

Група A[ред.ред. код]

S. pyogenes (також відомий як GAS) — причинний агент стрептококової інфекції групи A, зокрема стрептококового горла, гострої ревматичної лихоманки, скарлатини і гострого гломерулонефріту. Якщо не лікувати стрептококове горло, воно може розвитися до ревматичної лихоманки, хвороби, яка впливає на суглоби і серцеві клапани. Інші види стрептококів також можуть мати антиген групи A, але інфекції людини видами крім S. pyogenes, здається, незвичайні.

Група B[ред.ред. код]

S. agalactiae або GBS викликає менінгіт в новонароджених і людях похилого віку, з випадковими системними бактеріміями. Вони можуть також колонізувати жіночі внутрішні статеві органи, збільшуючи ризик передчасного прориву мембран і передачі до дитини. Центр контролю захворювань США рекомендує вагітним жінкам проходити перевірку на стрептокок групи B і у випадку інфекції приймати антибіотики перед пологами для скорочення ризику передачі її до новонародженого. Проте, у Великобританії, оскільки поширеність інфекції в жіночому статевому тракті становить лише 15% від загального числа інфекций, антибіотики не рекомендуються, тому що побічні ефекти від використання антибіотиків у всіх жінок з позитивною реакцією перевищують малу користь від них.

Група C[ред.ред. код]

Включає S. equi, який викликає мит у коней, і S. zooepidemicus, який викликає інфекції у декількох видів ссавців, зокрема рогатої худоби та коней.

Група D (ентерококи)[ред.ред. код]

Багато колишніх стрептококів групи D було рекласифіковано та розміщено у роді Enterococcus (включаючи S. faecalis, S. faciem, S. durans і S. avium)[3]. Наприклад, Streptococcus faecalis зараз називається Enterococcus faecalis. Решта неентерококових представників групи D включають S. bovis і S. suis.

Негемолітичні стрептококи[ред.ред. код]

Негемолітичні стрептококи рідко викликають хвороби. Проте, слабко гемолітична група D бета-гемолітичних стрептококів і Listeria monocytogenes не слід плутати з цією групою.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9. 
  2. Patterson MJ (1996). Streptococcus. In: Baron's Medical Microbiology (Baron S et al, eds.) (вид. 4th ed.). Univ of Texas Medical Branch. (via NCBI Bookshelf) ISBN 0-9631172-1-1. 
  3. Ruoff KL (1990). «Recent taxonomic changes in the genus Enterococcus». Eur J Clin Microbiol Infect Dis 9 (2). с. 75–9. PubMed.