Іриней Готра-Дорошенко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (серпень 2020)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Готра.
о. Іриней Готра-Дорошенко
Народився 31 серпня 1890(1890-08-31)
Руда, нині Рогатинський район
Помер 24 грудня 1973(1973-12-24) (83 роки)
Ґлен-Ков, США
Поховання Український католицький цвинтар Святого Духаd
Країна  США
Національність українець
Діяльність монах ЧСВВ, священик УГКЦ, педагог, бандурист, релігійний діяч.
Відомий завдяки особистий секретар митрополита Андрея Шептицького,
Знання мов українська, польська і англійська
Конфесія УГКЦ

о. Іриней Готра-Дорошенко ЧСВВ (у світі Іван, 31 серпня 1890(18900831), Руда, нині Рогатинський район — 24 грудня 1973(19731224), Ґлен-Ков, США) — чернець ЧСВВ, священник УГКЦ, педагог, бандурист, релігійний діяч. Особистий секретар митрополита Андрея Шептицького, ігумен Бучацького[1] та Підгорецького монастирів ЧСВВ. Довголітній префект (настоятель) Місійного інституту імені святого Йосафата.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 31 серпня 1890 року в с. Руда (тоді, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, Україна).

Навчався в Бережанській гімназії.[2]

Якийсь час був особистим секретарем митрополита Андрея Шептицького; разом із ним у 1914 році[2] під час Першої світової війни був вивезений московським окупантами, перебували в монастирській в'язниці.

Професор у Бучацькій гімназії часів ЗУНР з 16 березня 1919 року. Висвячений 18 квітня 1920 року.[3] Ігумен Бучацького монастиря ЧСВВ у 1920-х роках,[4] Довголітній префект Місійного інституту імені святого Йосафата, проводив, зокрема, виховні години. Єдиний з отців-викладачів мешкав у одному приміщенні з учнями.[5] Працював у секретаріаті ЧСВВ в 1932–36 роках.[3]

Ігумен Підгорецького монастиря у 1944 році.[3] Після повторної анексії Галичини більшовиками заарештований. Засуджений у 1945 році[2] та відправлений до Сибіру, де потрапив на каторжні роботи в шахтах, каменоломнях. У 1955 році звільнений, переїхав до Польщі у 1960 році, звідти — до США.[2]

Від 1962 року проживав у США, тут познайомився з бандуристом Василем Ємцем, в якого придбав інструмент, навчився грати і став добрим бандуристом. Учасник та член Почесної Президії З'їзду Бучачан в Українському Народному Домі м. Рочестера, (США, одним з організаторів був Роман Барановський) 30 травня — 1 червня 1969 р.[6]. 1 червня разом з о. Петром Мельничуком, о.-д-ром Мелетієм Соловієм провели вдячне Богослужіння у церкві святого Богоявлення.[7]

Помер 24 грудня 1973 року в м. Ґлен-Ков, Нью-Йорк, США. Похований на українському католицькому цвинтарі Святого Духа в Кампбелл-Голл (Гемптонбурґ, округ Оранж, штат Нью-Йорк).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ точні терміни невідомі, зокрема, у 1924 році
  2. ↑ а б в г Бережанська Земля… — С. 76.
  3. ↑ а б в Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism… — P. 523.
  4. ↑ д-р Михайло Гузар. Бучач в перших роках по світовій війні // Бучач і Бучаччина. — С. 200.
  5. ↑ о. Юліян Катрій ЧСВВ. Незабутній інститут оо. Василіян у Бучачі // Бучач і Бучаччина… — С. 152—153.
  6. ↑ Володимир Колцьо. З перших починів нашого комітету // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 890–900.
  7. ↑ Там само. — С. 900.

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іриней_Готра-Дорошенко&oldid=37919953