Алегорія Старого та Нового завіту
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (квітень 2018) |
 | |
| Творець: | |
|---|---|
| Час створення: |
1528—1531 |
| Ширина: |
257 |
| Матеріал: |
Холст |
| Техніка: |
масло |
| Зберігається: |
Санкт-Петербург |
| Музей: |
Государственный Эрмитаж |
«Алегорія Старого і Нового завіту» («Синагога і Церква») — картина італійського художника Бенвенуто Тизи на прізвисько Гарофало із зібрання Державного Ермітажу.
Сюжет картини[ред. | ред. код]
Картина розділена на дві частини хрестом з Ісусом. Нагорі хреста напис I.N.R.I — аббревиатура від Jesus Nazarenus Rex Iudaeorum (Ісус Назорейський, Цар Юдейський).
Зверху розп'яття увінчано стінами Раю (Небесного Єрусалиму) з написом PARADISVS (Рай), за стінами у центрі перебуває Бог-Отец, поклавши одну руку на земну сферу, друга його рука піднята у жесті,який благословляє. Поруч з ним перебувають янголи: ті, що справа від Бога — грають на різних музичних інструментах, ті, що зліва — стріляють з лука у мар, охороняючи рай.
Завершення щаблів хреста написані у виду пари рук, підняті руки тримають ключі від Раю, опущенні руки — ліва тримає жезл, торкаючись ним папської тіари, якою увінчана жіноча фігура, символізуюча Християнство, правиця тримає спис, вражаючи ним стареньку, яка символізує Синагогу.
Сюжет лівого боку[ред. | ред. код]
Між парами рук закінчення поперечини хреста розташовані два картуші. Лівий картуш містить напис QVIA NON COGNOVIT / MONDVS PER SAPIENTIA / DEV PLACVIT DEO PER / STVLTITIA PREDICATIONIS / SALVOS FACERE CREDEN / TES (Бо, коли світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то благоугодно було Богу юродством проповіді спасти віруючих. — 1 Кор. 1: 24). Від цього картуша вгору до стін раю тягнеться сувій з написом (перші чотири слова в дзеркальному відображенні): НІС VIA EST ANBVLATE PER EAN (Ось шлях, ідіть. — Іс. 30: 21).
Сувій лівій частині, що тягнеться між жіночою фігурою і верхнім картушем, містить напис (дванадцять слів — у дзеркальному відображенні): VENI COLUNBA MEA INFORAMINIBVS PETRE CORONBERIS DE CAPITE AMANA DE VERTICE SANIR ET HERMON VLNARASTI COR МЕА SOROR MEA (Голубко моя, в ущелині скелі... поспішай з вершини Аманы, з вершини Сенира і Ермона аж... Полонила ти серце моє, моя сестро. — Пісня 2: 14; 4: 8-9).
Християнство уособлює жіноча фігура в папській тіарі, зі сферою в руці, загорнувшись червоним плащем. Вона сидить на хмарі, біля її ніг символи чотирьох євангелістів: ангел (символ Матвія), лев (символ Марка), телець (символ Луки) і орел (символ Іоанна). Під фігурою християнської церкви на хмарі зроблено напис: ECCLESIA CHRISTI (Церква Христа). На другому плані показана проповідь апостола Павла, який церквою вважається виразником основних істин євангеліського вчення.
Внизу зліва три на першому плані є сцени, присвячені трьом таїнств — хрещення, сповіді і причастя. У сцені хрещення жінка з дитиною на руках своєю зовнішністю, одягом і головним убором дуже схожа на наречену з картини Гарофало «Шлюб в Кані Галілейській», на купелі написано INITIAT (присвятив). У сцені сповіді над головою священика написано PVR / GAT (очистив), а в сцені причастя на вівтарі є слово PER / FI / CIT (удосконалив).
Сюжет правой сторони[ред. | ред. код]
Права частина картини символізує Синагогу, тобто старі релігії взагалі і юдаїзм зокрема.
На картуші, розташованому в цій частині картини, написано: NON OFFERRATIS VLTRA / SACRIFICIV FRVSTRA IN / CENSVM ABOMINATIO EST / MIHI ORATIONES VESTRAS / NON EXAVDIAM MANVS / ENIM VESTRE SANGVINE / PLENE SVNT (Не носіть більше дарів марних: куріння - огида для Мене... і коли ви множите моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крові. — Іс. 1: 13, 15). На верхньому правому сувої, розташованому між картушем і стінами раю напис (п'ять слів — у дзеркальному відображенні): NON INTRABVNT NISI QVI SCRIPTI SVNT IN LIBRO VITE AGNI (І не ввійде у нього ніщо... а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя. — Об'явл. 21: 27).
Сидить на віслюку стара жінка, яка уособлює Синагогу, їй не дано бачити істину, так як на її очах — пов'язка. З її голови злітає корона, в руці вона тримає зламаний скіпетр; все це є вказівкою на втрачену владу. Біля голови старої написані два слова, зліва — CECIDIT (пала), праворуч — NOST.
Між ніг осла сувій з написом SINAGOGA (синагога). Правіше старої зображені руїни храму Соломона, що символізують крах старої віри, там є напис: TEMPLVM SALO / MONIS (храм Соломона), а на перекинутому жертовнику напис: FACTVS EST DTS QUA / SI INIMICVS: PRECIPI / TAVIT ISRAEL TRE. Z. (Господь став, як той ворог, винищив Ізраїль... — Плач. 2: 5).
На першому плані нижній сцени показаний левит, приймає від людей «дари марні», під «тваринами-дарами» є нерозбірливий напис єврейським письмом, де зрозумілі тільки окремі літери.
Підніжжя хреста[ред. | ред. код]
Підніжжя хреста також завершується двома руками: праворуч ключ від пекла, зліва — ключ від чистилища у вигляді хреста. Між руками розкриті стулки дверей Пекла і Чистилища, на правій стулці видно напис IN / FERNVS (Ад), на лівій стулці нерозбірливий напис, в якій зрозумілі тільки перші дві букви IN (можливо напис свідчить IN PVR, скорочено від Purgatorium (Чистилище). Всередині ліворуч видно Адам у молитовній позі і фігури інших людей, праворуч зачаївся Диявол.
Історія картини[ред. | ред. код]
Картина написана між 1528 і 1531 роком для жіночого монастиря Сан-Бернардіно в Феррарі. Спочатку верх картини був закруглений, пізніше кути надставили, надавши полотну прямокутну форму. У 1792 році вона була викуплена у збіднілих черниць папою Пієм VI; після його смерті успадкована племінником Пія VI графом Піо Браскі. У 1840 році він, відчуваючи грошові труднощі, вирішив продати частину колекції свого дядька і кілька картин було викуплено за розпорядженням імператора Миколи I, в тому числі і дві картини Гарофало: «Шлюб в Кані Галілейській» і «Чудо з хлібами і рибами» (остання у 1931 році була передана в новоутворений Далекосхідний художній музей в Хабаровську) [1]. Картини «Алегорія Старого і Нового завіту» і «Несення хреста» були куплена герцогом Луїджі Браскі, однак у 1842 році російський посол в Римі переконав його продати їх імператору Миколі I, таким чином в Росії виявився комплект з чотирьох картин Гарофало, сповнений їм для монастиря Сан-Бернардіно[2].
Після прибуття в Росію картина була відправлена у Великий Гатчинський палац, в 1926 році передано в Ермітаж. Виставляється в будівлі Нового Ермітажу в залі 229 (Зал Рафаеля)[3].
Фреска з монастиря Сант-Андреа[ред. | ред. код]
У 1523 році Гарофало для монастиря Сант-Андреа в Феррарі створив фреску (652 × 825 см) на цей же сюжет. У 1841 році її було знято зі стіни і переведено на полотно, яке нині зберігається в Национальной пинакотеке в Ферраре[it]. Ця фреска композиційно передує ермітажній картині; основна сюжетна відмінність полягає у сцені Хрещення — тут з дитиною на руках зображений чоловік; заміна чоловіка на жінку в картині для монастиря Сан-Бернардіно швидше за все пояснюється тим, що замовлення надходило від жіночого монастиря.
Зноски[ред. | ред. код]
- ↑ Государственный Эрмитаж. Картины Гарофало из монастыря Сан-Бернардино. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
- ↑ Кустодиева Т. К. Итальянская живопись XIII—XVI веков. Государственный Эрмитаж. Каталог коллекции. — СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2011. — С. 105—107.
- ↑ Государственный Эрмитаж. — Гарофало (Бенвенуто Тизи. «Аллегория Ветхого и Нового завета». Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |