Аморі (король Кіпру)
| Аморі I | |
| Amaury de Lusignan | |
| Король Кіпру | |
| Початок правління: | 1194 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1205 |
| Коронація: | 22 вересня 1197 |
| Інші титули: | король Єрусалиму |
| Попередник: | Гі I |
| Наступник: | Гуго I |
| Дата народження: | 1145 |
| Місце народження: | замок Лузіньян |
| Дата смерті: | 1 квітня 1205 |
| Місце смерті: | Акра |
| Дружина: | Ешива Ібелін Ізабела Єрусалімська |
| Діти: | 4 сина та 5 доньок |
| Династія: | Лузіньяни |
| Батько: | Гуго VIII, граф де Ла Марш |
| Мати: | Бургона де Ранкон |
Аморі I (Амальріх) (*1145 — †1 квітня 1205) — король Кіпру у 1194–1205 роках, король Єрусалиму у 1197–1205 (як Аморі II).
Зміст |
Життєпис [ред.]
Молоді роки [ред.]
Походив з впливового у Пуату роду Лузіньянів. Син Гуго VIII, графа де Ла Марш, та Бургони де Ранкон. Про молоді роки мало відомостей. Ймовірно прйимав участь у численних бійках із сусідніми феодалами. У 1168 році разом з батьком та братом Гі брав участь у повстанні проти короля Генріха II. Конфлікт завершився отримання Гуго VIII титулу графа де Ла Марша. У 1173–1174 роках Аморі знову бере участь у конфліктах родини Плантагенет, спочатку виступаючи проти принца Річарда. Згодом брати Аморі та Гі вимушени були замиритися, та знак спокути відправитися до Палестини.
Хрестоносець [ред.]
По прибуттю до Єрусалиму Аморі де лузіньян потрапляє до почту удови короля Аморі I — Агнес де Куртене. Завдяки цьому входить до королівського двору. Незабаром стає наближеною особою короля Балдуїна IV. У 1175 році отримує посаду камергера Єрусалимського королівства.
У 1180 році Аморі зміг допомогтися шлюбу поміж своїм братом Гі та спадкоємецею трону Сибілою Єрусалімською, які після смерті короля Балдуїна V у 1186 році, стали новими володарями Єрусалиму. У 1181 році він стає коннетаблем. У 1183 році Аморі бере участь у битві при аль-Фулі, в якій хрестоносці не зуміли здолати армію єгипетського султану.
Після смерті короля Балдуїна V новим королем оголошено Гі де Лузіньяна. Зважаючи на слабкі здібності свого брата Гі, Аморі сподівався фактично керувати королівством. Втім брати Лузіньяни стикнулися з небезпечним ворогом в особі Салах ад-Діна. У 1187 році останній розбив хрестоносців під Хаттіном. де Аморі потрапляє у полон. Згодом, після отримання свободи у 1190 році приєднується до Річарда I Левове Серце під час Третього хрестового походу. 1193 році залишає посаду коннетабля й перебирається до Кіпру, який на той час викупив у короля Англії Гі де Лузіньян.
Король [ред.]
У 1194 році після смерті брата Аморі стає королем Кіпру. Із самого початку багато зробив для зміцнення свого правового стану на острові. Для цього відправив посольства до папи римського Целестина III та імператора Генріха VI Гогенштауфена. Від першого отримав згоду на утворення архієпископства у Нікосії, єпископств у Пафосі, Лімасолі та Фамагусті. Від імператора право титулюватися королем. Навзаєм Аморі I визнав себе васалом імперії.
Коронація відбулася у Нікосії 22 вересня 1197 році пі орудою імпераського канцлера Конрада Квертвертського, єпископа Ґільдесхайма. В цей час раптово померає Генрах Шампанський, володар Єрусалиму. Тоді Аморі I одружується на його удові — Ізабелі Єрусалимській й стає новим королем Єрусалиму Аморі II. Отримавши поміч від німецьких хрестоносців продовжує війну із султаном аль-Аділом й 25 жовтня 1197 році здобуває Бейрут. Втім розвинути успіх не зміг й 1 липня 1199 року укладає з ворогами перемир'я. У 11204 році воно було порушено мусульманськими пірати. У відповідь Аморі I наказав спустошити узбережжя Єгипту, зокрема було сплюндровано м. Феа. У 1204 році було укладено нове перемир'я.
Помер Аморі I 1 квітня 1205 року в Акрі.
Родина [ред.]
1. Дружина — Ешва (д/н—1196), донька Балдуїна, барона Ібеліна, володаря Рамли.
Діти:
- Бургона (1180–1210), дружина Раймунда VI, графа Тулузи
- Гі (1197–1205)
- Жан (1197–1205)
- Гуго (ок.1194 — 1218), король Кіпру у 1205–1218 роках
- Елоіза (1190–1219), дружина Раймунда-Рупена, князб Антіохії
- Аліса (1197–1205)
2. Дружина — Ізабела (1172–1205), донька Аморі I, короля Єрусалиму
Діти:
- Сибіла (1198–1230), дружина Левона II, царя Кілікійської Вірменії
- Аморі (1201–1205)
- Мелісенда (д/н— 1249), дружина Боемунда IV, князя Антіохії
Джерела [ред.]
- Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. München 2001. ISBN 3-423-30175-9
- Claire Constans et Philippe Lamarque, Les Salles des Croisades — Château de Versailles (1843–1929), 2002
