Бабак
| Бабак | |
|---|---|
| |
| Бабак альпійський (Marmota marmota) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Підродина: | Xerinae |
| Триба: | Marmotini |
| Рід: | Бабак (Marmota) Blumenbach, 1779 |
| Види | |
|
Підрід Marmota
Підрід Petromarmota
| |
 Вікісховище: Marmota
| |
Баба́к[1][2], байба́к[1], боба́к[3] (Marmota Blumenbach, 1779) — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae) поширених у Євразії та Північній Америці, у трав'янистих степах і високогірних районах. Бабаки в основному їдять зелень і багато видів трав, ягоди, лишайники, мохи, коріння і квіти. Як правило, живуть у норах і перебувають у сплячці впродовж зими. Більшість бабаків дуже соціальні. У залежності від виду, довжина голови й тулуба становить від 30 до 60 сантиметрів, довжина хвоста — від 10 до 25 см, вага становить від 3 до 7 кілограмів[4]. Тривалість життя: 15 років[5].
Етимологія[ред. | ред. код]
Marmota походить від ретороманського слова murmont, що перекладається як «гірська миша»[6]. Українська назва бабак є запозиченням з тюркських мов[7].
Склад роду[ред. | ред. код]
Сучасні види[ред. | ред. код]
Систематики розрізняють 15 сучасних видів бабака з двох підродів [1] [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.].
| Фото | Наукова назва | Середовище проживання | Поведінка |
|
Marmota marmota | Альпійські луки від Франції до Словаччини, Польщі, Румунії | Мешкає у глибоких системах нір; травоїдний вид. Живе в сімейних групах, що складаються з батьківської пари та потомства (як правило, 15–20 особин). Домівкою є підземна нора, яка передається через багато поколінь родини. У цих норах є 2,5-3 метрові тунелі, які ведуть до великої кімнати, де проводить у сплячці вся сім'я. |
 |
Marmota vancouverensis | Субальпійські луки острова Ванкувер (Канада) | Рийний колоніальний травоїдний вид, також їсть дрібні фрукти; у сплячці з початку жовтня до початку травня. |
 |
Marmota baibacina | Гірські степи й альпійські луки пд.-зх. Сибіру, зх. Монголії, сх. Казахстану, Киргизстану, Сіньцзяну (Китай) | Живе колоніями з багатьма норами; рослиноїдний; зимова сплячка триває 7–8 місяців. |
 |
Marmota kastschenkoi | Живе на півдні центральної частини Росії у лісостепу на висотах 180–450 м у відносно невеликому районі, розташованому безпосередньо на схід від верхів'їв Обі | Впадає в сплячку приблизно на 6.5 місяців, починаючи з серпня чи вересня. |
 |
Marmota himalayana | Населяє альпійські луки, пасовища та пустельні умови з дуже низькою кількістю опадів — цн. і зх. Китай, Гімалаї Індії, Непалу та Пакистану | Живе колоніями, сплячку проводить у незвичайно глибоких норах. |
.jpg) |
Marmota caudata | Займає альпійський кущ і луки та скелясті ділянки з карликовим ялівцем — Афганістан; Сіньцзян (Китай); пн.-зх. Індія; Киргизстан; пн. Пакистан; Таджикистан | Зазвичай утворює моногамні стосунки, але живе у великих соціальних групах; будує систему нір; зимова сплячка приблизно з вересня по квітень або травень. |
_-_Rochers-de-Naye,_Switzerland,_2009.JPG) |
Marmota sibirica | Передгірські, гірські степи й альпійські луки — пд. Сибір, Монголія, пн. Китай | Проживає у великих колоніях. Травоїдний. Осінню сплячку розпочинає у вересні. |
 |
Marmota monax | Живе в багатьох екосистемах — має широкий ареал в Канаді й США | Переважно самотні, за винятком під час розмноження, хоча в інший час може виникати обмежена соціальна взаємодія. Поживою служать найрізноманітніші трави й листки чагарників; також безхребетні. Сплячка триває по-різному залежно від умов проживання. |
 |
Marmota bobak | Мешкає в різноманітних степових ареалах — сх. Україна, Казахстан і територія Росії між ними | Утворює колонії, що складаються з кількох родин. Нори складні. Харчується зеленими частинами, цибулинами, квітами й пагонами трав. Залишає зимову сплячку наприкінці березня — у квітні. |
 |
Marmota camtschatica | Гірська (до 1900 м) й арктична тундри в східному Сибіру | Живе в колоніях з багатьма норами. Зимові нори мають глибину до вічної мерзлоти. Зимова сплячка починається у вересні-жовтні та триває до травня. Харчується найрізноманітнішими рослинами, а також споживає безхребетних. |
.jpg) |
Marmota broweri | Мешкає в арктичній тундрі — Аляска (США), ймовірно також Юкон (Канада) | Їсть трави та інші зелені рослини, а взимку впадає в сплячку. Дуже соціальний, проживає в колоніях до 50 особин у спільній системі нір. |
 |
Marmota menzbieri | Від середньо- та високогірного степового поясу до альпійських лугів — поширення обмежене західним Тянь-Шанем (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан) | Живиться в основному підземними частинами рослин, але іноді споживає комах. Зимова сплячка починається з середини серпня до першої декади вересня й закінчується залежно від часу танення снігу. |
.jpg) |
Marmota caligata | Безлісні альпійські луки, де є скелясті відслонення — пд. Аляска, зх. Канада, штати Вашингтон, Айдахо, Монтана | Дієта складається майже повністю з трав'янистих рослин. Зимова сплячка: жовтень-лютий на півдні, вересень-квітень у Британській Колумбії. Це високосоціальні тварини. Живуть колоніями. |
_flipped.jpg) |
Marmota olympus | Луки вище 1400 м на олімпійському півострові — штат Вашингтон, США | Багато колоній розташовані на схилах, що виходять на південь через раніше танення снігу. Пасеться на найрізноманітніших травах і кущах. Ймовірно, зимує ≈ восьми місяців щороку. |
,_Yosemite_NP_-_Diliff.jpg) |
Marmota flaviventris | Луки, долини та передгір'я, часто там, де ліс та луг утворюють мозаїку — Канада (Британська Колумбія, Альберта); США (Каліфорнія, Юта, Монтана, Айдахо, Орегон, Вайомінг, Невада, Нью-Мексико, Вашингтон, Колорадо, Південна Дакота) | Живе поодинці, парами чи колоніями. Харчується різноманітними травами та кущами. Тривалість зимової сплячки залежить від висоти проживання. Живе у норах. |
Викопні види[ред. | ред. код]
Окрім сучасних видів, відомі також викопні види[8]:
| Епоха | Наукова назва | Частина світу |
| пізній міоцен | Marmota vetus | Північна Америка й Азія |
| пізній міоцен | Marmota minor | Північна Америка |
| міоцен | Marmota korthi | Північна Америка |
| міоцен | Marmota nevadensis | Північна Америка |
| ранній пліоцен | Marmota sawrockensis | Північна Америка |
| середній пліоцен | Marmota arizonae | Північна Америка |
| середній пліоцен | Marmota tologoica | Азія |
| пізній пліоцен | Marmota tomanensis | Азія |
| середній плейстоцен | Marmota mantchurica | Азія |
| середній і пізній плейстоцен | Marmota primigenia, syn. Marmota marmota subsp. primigenia | Європа |
Систематика[ред. | ред. код]
Зовнішня[9]:
| Внутрішня[10]:
|
Бабак в Україні[ред. | ред. код]
В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:
- Бабак степовий (Marmota bobak) — північно-східна Україна
- Бабак альпійський (Marmota marmota) — Карпати (регіонально вимер)
Бабак степовий занесений в Червону книгу України[11]
Промисел бабаків[ред. | ред. код]
Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим вважався бабаковий жир.
Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, спортивного полювання на бабаків та інших дрібних тварин, так званий «вармінтинг» (наприклад, [2] [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях [3] [4], є нічим не виправданою «розвагою», оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.
Полювання-змагання організовувались також підпільно: варвари-мисливці сідали на стільці на високій кручі та з нарізних рушниць з оптичним прицілом наввипередки вбивали бабаків, які вилазять з нір з відстані у сотні метрів. Колись бабаків було значно більше. Жителі сіл, прилеглих до Двурічанського національного парку, кажуть, що сьогодні бабаків лишилось хіба що десята частина від того, що було 10-15 років тому. Тисячі бабаків потрапляють до браконьєрських петель. Обережний звір є дуже ласою здобиччю для браконьєра: у нього смачне м'ясо, гарне хутро і дорогий товар чорного ринку — бабачий жир. Літр жиру, який можна натопити з одного бабака, коштує до 1600 гривень. Злочинним полюванням займаються, як правило, не місцеві жителі, а приїжджі — ті, хто працює для налагодженого ринку бабачого жиру. Наслідки цього трагічні — за роки незалежності України чисельність бабака катастрофічно зменшилась. Найменшою вона була у 2011 році. З 2012 року його популяція почала відновлювати чисельність[12].
Бабак як символ[ред. | ред. код]
Герби і монети[ред. | ред. код]
Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області[5] [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні[6] [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.]. Також він присутній на гербах Куп'янська, Великого Бурлука та Мілового[12]
-
Бабак на гербі Луганщини -
Бабак на гербі Міловського району -
Бабак на золотій монеті України (2 грн.)
Кам'яні баби[ред. | ред. код]
Бабак став прообразом степових кам'яних баб[7] [8][недоступне посилання з серпня 2019], які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці «Аз и Я» з численними етимологічними розвідками пише: «Першими матеріалістами, що складали похоронний обряд зі спостережень за смертю природи. Людина — дитина природи — уподібнювалася до інших її синів. Пошук безсмертя привів його до рятівної думки: смерть це сон. Старість це осінь. Засинає бабак у норі, набивши її запасами. Розкопуючи взимку нори, давній брат мій бачив бабака, що згорнувся клубком у земній оселі, посипаній зернами. Пригріє сонце, і виходить сурок, схудлий, заспаний — живий. Ці спостереження над життям і смертю рослин і тварин (особливо землерийних) лягли в основу важливого обряду: людини, що заснула, відтепер клали в нору, в позі сплячого бабака і посипали зерном або багряно-жовтою охрою, фарбою осені. … Люди різного походження й ховалися за різними обрядами. Діти землі — як бабаки в норі (скрюченість, охра, зерна. Для них кольору жалоби - багряно-жовтий). Діти неба, як згасле сонце. Колір їхньої жалоби — чорний.» [9][недоступне посилання з серпня 2019]. (також щодо тюркських «сурок» та Сури" див. Ю. Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам Як і «сура»/«сурок», слова «баба»/«бабак» — тюркського походження, і пов'язані як з віруваннями і пращурами, з одного боку, так і степовими мешканцями, які схоронювалися під землю і здаля нагадували силуети людей, з іншого боку. Аналізуючи пам'ятки у формі кам'яних баб, Селейменов також зазначає: «Що відрізняє головну ідею Тенгріанства від ідей пізніших релігій? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба).» [http://www.litru.ru/br/?b=92624&p=59[недоступне посилання з серпня 2019][недоступне посилання з жовтня 2019].
Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй просто неба, зокрема біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.
-
Скіфське каменерізне мистецтво -
Хронологія половецького каменерізного мистецтва -
Половецька баба (Харків) -
Парк-музей половецьких баб (Луганськ)
У мистецтві[ред. | ред. код]
Л. Бетховен написав пісню «Бабак» («Marmotte», op. 52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебрати разом із ними. Українською мовою романс перекладали М. Рильський[13][14] та Ю.Отрошенко[15]
Починаючи з 2010 року, Аляска святкує 2 лютого як «День бабака» (англ. Marmot Day), замінивши свято День бабака (англ. Groundhog Day), який відзначають у інших штатах[16].
Бабак у традиціях українців[ред. | ред. код]
Бабака згадують на свято святої Явдохи (14 березня). У цей день прокидався бабак, свистів тричі, перевертався на інший бік і спав аж до Благовіщення. Давні українці виходили в поля, щоб почути його свист.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.
- ↑ Покорный, А. / перевѣвъ на рускій языкъ М. Поляньскій. Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 32.
- ↑ Andrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 189. — ISBN 1400834112.
- ↑ The Animal Diversity Web. Процитовано 30.11.2023.
- ↑ Skeat W.W., Skeat W.W. The Concise Dictionary of English Etymology. — Wordsworth Editions, 1993. — С. 272. — ISBN 1853263117.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 103.
- ↑ Erbajeva, M. A.; Alexeeva, N. V. Pliocene-Recent Holarctic marmots: overview // Ethology Ecology & Evolution. — 2009. — Вип. 21. — № 3–4. — С. 339–348. — DOI:. (англ.)
- ↑ Herron, M. D.; Castoe, T. A.; Parkinson, C. L. Sciurid phylogeny and the paraphyly of Holarctic ground squirrels (Spermophilus) // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 2004. — Вип. 31. — № 3. — С. 1015–1030. — DOI:. (англ.)
- ↑ Brandler, O. V.; Lyapunova, E. A. Molecular phylogenies of the genus Marmota (Rodentia Sciuridae): comparative analysis // Ethology Ecology & Evolution. — 2009. — Вип. 21. — № 3–4. — С. 289–298. — DOI:. (англ.)
- ↑ Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
- ↑ а б Мандрівка до країни бабаків/ Українська правда: Життя, 26.06.2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
- ↑ В. Кузик. Лебединий спів. Schwanengesang // Вступна стаття, упорядкування нотного матеріалу, примітки В.Кузик. — К., «Етнос». — 2004. — 168 С.
- ↑ Л. ван Бетховен. «Бабак». Ноти і текст [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — Київ. «Арт Економі», 2012. — 388 с.
- ↑ The Associated Press. "Alaska to Celebrate its First Marmot Day" [Архівовано 2010-02-05 у Wayback Machine.], Fairbanks Daily News-Miner. Feb. 1, 2010. Accessed Feb. 1, 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Список ссавців України: види, відомі за останні два століття — вебсайт Українського теріологічного товариства НАН України [10] [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Рід Бабак у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005) [11] [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
