Бабак
| Бабак | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Бабак альпійський (Marmota marmota)
|
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Бабак, або байбак (Marmota Blumenbach, 1779) — рід ссавців родини вивіркових (Sciuridae).
Зміст |
Склад роду [ред.]
Систематики розрізняють 14 видів бабака з двох підродів [1].
-
Бабак альпійський
(Marmota marmota') -
Бабак лісовий
(Marmota monax) -
Бабак жовтобрюхий
(Marmota flaviventris)
Бабак в Україні [ред.]
В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:
- Бабак степовий (Marmota bobak) - північно-східна Україна
- Бабак альпійський (Marmota marmota) - Карпати (вимер)
Бабак степовий є в Україні мисливським видом.
Промисел бабаків [ред.]
Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли і промишляють заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим є бабаковий жир, який, як у всіх зимосплячих ссавців (також напр. борсук, ведмідь), має лікувальні властивості.
Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, спортивного полювання на бабаків та інших дрібних тварин, так званий "вармінтінг" (напр., [2]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях [3] [4], є нічим не виправданою "розвагою", оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.
Бабак як символ [ред.]
Герби і монети [ред.]
Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області[5], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні[6].
-
Бабак на гербі Луганщини
-
Бабак на гербі Міловського району
-
Бабак на золотій монеті України (2 грн.)
Кам'яні баби [ред.]
Бабак став прообразом степових кам'яних баб [Джерело?][7] [8], які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці "Аз и Я" з численними етимологічними розвідками пише: "Первыми материалистами, складывавшими погребальный обряд из наблюдений за смертью природы. Человек — дитя природы — уподоблялся другим ее сынам. Поиск бессмертия привел его к мысли спасительной: смерть это сон. Старость это осень. Засыпает сурок в норе, набив ее припасами. Раскапывая зимой норы, древний брат мой видел сурка, свернувшегося клубком в земном жилище, усыпанном зернами. Пригреет солнце, и выходит сурок, похудевший, заспанный — живой. Эти наблюдения над жизнью и смертью растений и животных (в особенности землеройных) легли в основу важного обряда: «уснувшего» человека отныне клали в «нору», в позе спящего сурка и посыпали зерном или багрово–желтой охрой, краской осени. ... Люди разного происхождения и погребались по разным обрядам. Дети земли — как сурки в норе (скрюченность, охра, зерна. Для них цвета траура — багрово–жёлтый). Дети неба, как угасшее солнце. Цвет их траура — чёрный." [9]. (також щодо тюркських "сурок" та Сури" див. Ю.Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам [10]. Як і "сура"/"сурок", слова "баба"/"бабак" - тюркського походження, і пов'язані як з віруваннями і пращурами, з одного боку, так і степовими мешканцями, які схоронювалися під землю і здаля нагадували силуети людей, з іншого боку. Аналізуючи пам'ятки у формі кам'яних баб, Селейменов також зазначає: "Що відрізняє головну ідею Тенгріанства від ідей пізніших релігії? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба)." [11].
Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй під відкритим небом, у т.ч. біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.
-
Скіфське каменерізне мистецтво
-
Хронологія половецького каменерізного мистецтва
-
Половецька баба (Харків)
-
Парк-музей половецьких баб (Луганськ)
Музичний твір [ред.]
Л. ван Бетховен написав пісню з назвою «Бабак» («Marmotte», op.52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебракувати разом із ними.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Список ссавців України: види, відомі за останні два століття - веб-сайт Українського теріологічного товариства НАНУ [12]
- Рід Бабак у монографії "Види ссавців світу" (MSW3 2005) [13]
