Бабак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бабак
Бабак альпійський (Marmota marmota)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Бабак (Marmota)
Види
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9992
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Marmota

Бабак, або байбак (Marmota Blumenbach, 1779) — рід ссавців родини вивіркових (Sciuridae).

Склад роду[ред.ред. код]

Систематики розрізняють 14 видів бабака з двох підродів [1].

Бабак в Україні[ред.ред. код]

В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:

Бабак степовий є в Україні мисливським видом.

Промисел бабаків[ред.ред. код]

Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли і промишляють заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим є бабаковий жир, який, як у всіх зимосплячих ссавців (також напр. борсук, ведмідь), має лікувальні властивості.

Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, спортивного полювання на бабаків та інших дрібних тварин, так званий «вармінтинг» (наприклад, [2]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях [3] [4], є нічим не виправданою «розвагою», оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.

Бабак як символ[ред.ред. код]

Герби і монети[ред.ред. код]

Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області[5], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні[6].

Кам'яні баби[ред.ред. код]

Бабак став прообразом степових кам'яних баб[7] [8], які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці «Аз и Я» з численними етимологічними розвідками пише: «Первыми материалистами, складывавшими погребальный обряд из наблюдений за смертью природы. Человек — дитя природы — уподоблялся другим ее сынам. Поиск бессмертия привел его к мысли спасительной: смерть это сон. Старость это осень. Засыпает сурок в норе, набив ее припасами. Раскапывая зимой норы, древний брат мой видел сурка, свернувшегося клубком в земном жилище, усыпанном зернами. Пригреет солнце, и выходит сурок, похудевший, заспанный — живой. Эти наблюдения над жизнью и смертью растений и животных (в особенности землеройных) легли в основу важного обряда: „уснувшего“ человека отныне клали в „нору“, в позе спящего сурка и посыпали зерном или багрово-желтой охрой, краской осени. … Люди разного происхождения и погребались по разным обрядам. Дети земли — как сурки в норе (скрюченность, охра, зерна. Для них цвета траура — багрово-жёлтый). Дети неба, как угасшее солнце. Цвет их траура — чёрный.» [9]. (також щодо тюркських «сурок» та Сури" див. Ю. Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам [10]. Як і «сура»/«сурок», слова «баба»/«бабак» — тюркського походження, і пов'язані як з віруваннями і пращурами, з одного боку, так і степовими мешканцями, які схоронювалися під землю і здаля нагадували силуети людей, з іншого боку. Аналізуючи пам'ятки у формі кам'яних баб, Селейменов також зазначає: «Що відрізняє головну ідею Тенгріанства від ідей пізніших релігій? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба).» [11].

Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй просто неба, зокрема біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.

Музичний твір[ред.ред. код]

Л. ван Бетховен написав пісню з назвою «Бабак» («Marmotte», op.52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебракувати разом із ними.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.