Бельканто
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Жовтень 2011) |
Белька́нто (італ. bel canto) — стиль вокального виконання, особливо поширений в італійському оперному мистецтві XVII—XIX століть. Стиль бельканто вимагає від співака досконалої техніки володіння голосом, бездоганної кантилени, віртуозної колоратури, майстерного філірування, тривалого дихання, виняткової мелодійної зв'язності, легкості та вишуканості голосоутворення, емоційної насиченості співу.
Деколи бельканто ставало самоціллю. З появою опер Дж. Верді бельканто втратило колишнє значення, зосередившись на досконалому володінні діапазоном та звучністю голосу, кантиленою. Незважаючи на еволюцію оперного мистецтва, бельканто і зараз залишається неперевершеним зразком краси і досконалості співочої майстерності.
Джерело [ред.]
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан», 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
|
|||||||
 |
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
