Дональд Туск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дональд Туск
Donald Tusk
Дональд ТускDonald Tusk

Нині на посаді
На посаді з 1 грудня 2014
Попередник Герман Ван Ромпей

Час на посаді:
9 листопада 2007 — 22 вересня 2014
Президент Лех Качинський
Броніслав Коморовський
Попередник Ярослав Качинський
Наступник Ева Копач

Віце-маршал Сейму Польщі
Час на посаді:
19 жовтня 2001 — 18 жовтня 2005

Віце-маршал Сенату Польщі
Час на посаді:
20 жовтня 1997 — 18 жовтня 2001

Народився 22 квітня 1957(1957-04-22) (57 років)
Польща Ґданськ, Польща
Політична партія «Громадянська платформа»
Дружина Малґожата Туск
Професія історик
Релігія Римокатолик

Дональд Францішек Туск (пол. Donald Franciszek Tusk; * 22 квітня 1957, Ґданськ) — польський політик, Голова Європейської Ради з 1 грудня 2014[1], колишній прем'єр-міністр Польщі, співзасновник та голова партії «Громадянська платформа» (пол. Platforma Obywatelska), колишній заступник голови Сенату. Був заступником голови партії «Союз Свободи», у 1980-х роках брав участь у діяльності руху «Солідарність».

Походить з кашубської національної меншини Польщі.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 22 квітня 1957 р. в в сім'ї ремісника в м. Ґданськ на балтійському узбережжі Польщі. Після закінчення ліцею, з 1976 по 1980 навчався на історичному факультеті Ґданського університету. Ще в університеті брав участь в діяльності профспілки Солідарність. У 1980 р. закінчив університет і захистив дипломну роботу по встановленню культу особи Юзефа Пілсудського в передвоєнній польській пресі. Автор більш як 200 публікацій. Написав декілька популярних книжок: «Був собі Ґданськ», «Ґданськ 1945 р.», «Старий Сопот». Одружений з Малґожатою Туск, має двох дітей: Міхала (1982 р.н.) та Катажину (1987 р.н.). Захоплюється футболом, був капітаном збірної канцелярії сенату Польщі.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Політичну діяльність почав після закінчення університету. У 1980 р. став одним з засновників «Незалежного руху польських студентів» (NZSP). З запровадженням військового стану в Польщі у 1981 р. нелегально заснував журнал «Огляд політичний», де пропагував переваги ринкової економіки і економічного лібералізму. У 1988 р. ввійшов до керівництва «Ґданського конгреса лібералів», очолив організовані виступи громадськості проти влади.

У 1990 р. з «Ґданського конгреса лібералів» була створена політична партія — «Ліберально-демократичний конгрес» (ЛДК). Від цієї партії у 1991 р. був обраний до Сейму. Однак після поразки на виборах 1993 р. за ініціативи Туска (ЛДК) об'єднався з «Демократичним союзом» і створив нову партію — «Союз волі». В новій партії Туск отримав посаду заступника голови партії. У виборах 1997 р. партія отримала 13,4 % голосів виборців і він був обраний до Сенату країни, де став заступником голови (віце-маршалом сенату). На виборах в «Союзі волі» у 2000 р. поступився на посаду голови Броніславові Ґеремекові.

Після поразки вийшов з «Союзу волі» і на початку 2001 року разом з однодумцями заснував нову партію — «Громадянська платформа», де посів посаду заступника голови партії. У виборах 2001 р. за кількістю отриманих голосів партія посіла третє місце і Туск стає заступником голови (віце-маршалом) Сейму. У 2003 р. став головою «Громадянської платформи» і на виборах 2005 р. партія отримала 24 % голосів, посіла друге місце, поступившись тільки партії «Закону і справедливості» братів Леха і Ярослава Качинських. В тому ж році брав участь в президентських виборах — в першому турі посів перше місце з 38 % голосів[2], але за результатами другого туру 23 жовтня 2005 р. поступився Леху Качинському[3].

Причиною поразки Туска на парламентських виборах вважають використання чорного піару з боку виборчої команди Леха Качинського, зокрема керівника його передвиборної кампанії Яцека Курського. Під час кампанії Курський поширив інформацію, що дід Туска під час Другої світової війни служив добровольцем в Вермахті. Насправді, з'ясувалось, що дід Йозеф Туск справді був мобілізований до армії, але дезертував після 10 днів і приєднався до польських збройних сил на Заході. За поширення неправдивої інформації Курський був виключений з партії «Закон і справедливість».

У жовтні 2007 р., під час дострокових парламентських виборів «Громадянська платформа» набрала 41,5 % голосів і отримала 209 з 460 місць в Сеймі. Національна рада «Громадянської платформи» висунула його на посаду прем'єр-міністра країни[4].

30 серпня 2014 року був обраний Головою Європейської Ради[5], вступив на посаду 1 грудня 2014.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Italy's Mogherini and Poland's Tusk get top EU jobs». BBC News. 30 August 2014. Процитовано 30 August 2014.  (англ.)
  2. «Wybory Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej 2005 – Wyniki pierwszej tury». PKW. Процитовано 2014-11-08.  (пол.)
  3. «Wybory Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej 2005 – Wyniki ponownego głosowania». pkw.gov.pl. PKW. Процитовано 2014-11-08.  (пол.)
  4. «Poľským premiérom sa stal Donald Tusk». noviny.sk. Noviny. 2007-11-09. Процитовано 2014-11-08.  (словац.)
  5. «Туск обраний президентом Ради ЄС». 24tv.ua. 24 TV. 2014-08-30. Процитовано 2014-11-08.  (укр.)

Посилання[ред.ред. код]