Вагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ваго́н (рос. вагон, англ. railway car; нім. Wagen, Waggon) — несамохідна одиниця рухомого складу, якою перевозять вантажі та пасажирів по рейкових коліях.

Види вагонів[ред.ред. код]

Розрізняють вагони пасажирські і вантажні широкої й вузької колії; несамохідні й самохідні.

Пасажирські вагони[ред.ред. код]

Кузов пасажирського вагона спирається на два двоосні візка з гнучкими ресорами та пружинами для плавності ходи. Візки можуть обертатися навколо вертикального штиря, який входить в отвір рами вагона. Це дає можливість вагону проходити по кривим частинам шляху. Якщо треба змінити візки — наприклад, при ремонті вагона чи коли вагон переходить на більш вузьку колію, — кузов вагона піднімають на домкратах, викочують з-під нього візки та замінюють їх іншими.


Пасажирські вагони бувають куповані (класу «Спальний вагон»-СВ, «Люкс» — Л, купе- к) та некупованні (плацкарт — п, сидячий с 1 та 2 класу). Також серед пасажирських вагонах є вагони — ресторани, бари, клуби; вагони поштові, багажні та поштовобагажні.

Вантажні вагони[ред.ред. код]

Осн. типи В., які використовують в гірничо-добувній промисловості, — вантажні, в тому числі криті, напіввагони (гондоли, думпкари, вагони-дозатори та ін.), платформи, цистерни і спеціальні В. На кар'єрах розповсюджені напіввагони.

  • Вагон-дозатор (рос. вагон-дозатор, хоппер-дозатор; англ. measuring hopper, scale car; нім. Dosierwagen m) — вагон для перевезення і механізованого вивантаження з одночасним дозуванням і розрівнюванням баластних матеріалів при будівництві і ремонті рейкової колії.
  • Відкритий вагон — залізничний вантажний відкритий без даху вагон з високими бортами, призначений для перевезення навалювальних вантажів (руда, вугілля, флюси, лісоматеріали тощо), контейнерів і ін.
  • Вагон-цистерна — вид рухомого складу залізниці. Цистерни призначені для перевезення рідин: нафти і продуктів її переробки, хімічно-активних і агресивних рідких речовин (кислоти, луги і ін. складні речовини), зрідженого газу (пропан-Бутан, кисень), води, молока, патоки.
  • Самохідний вагон — спеціальний вид рухомого складу, застосовується переважно на гірничих підприємствах. Самохідні вагони розподіляються: за призначенням — на вугільні, рудні, для допоміжних вантажів і пасажирські; за вантажопідйомністю — на легкі (до 5т), середні (5…15т) і важкі (понад 15т); за способом розвантаження — на вагони з донним конвеєром і з перекидним кузовом; за виконанням ходової частини пневмоколісні, гусеничні і колісно-рейкові; за типом приводу — на електричні, пневматичні і дизельні.

Середня довжина транспортування ними при швидкості руху 8…10 км/г становить 100…150 м, а максимальна — 200…300 м. Такі засоби випускають чотирьох типорозмірів — вантажопідйомністю 5, 10, 15 і 20 т. Позначаються вони, наприклад, так: 1ВС-5 (перша модель, вагон самохідний вантажопідйомністю 5 т)!

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]